29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 560/18244/24
адміністративне провадження № К/990/50706/25 №К/990/49634/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/18244/24
за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - ГУ ДСНС у Хмельницькій області)
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2025, ухвалене судом у складі головуючої судді Козачок І.С.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.
І. РУХ СПРАВИ
1. 08.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - ОГД);
зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін здійснити перерахунок та доплату йому ОГД з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 1 Державний пожежно-рятувальний загін протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обрахунку розміру ОГД, на яку він має право відповідно до положень статті 118 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) у редакції, чинній на час звернення до суду. Такі дії відповідача призвели до виплати одноразової грошової допомоги у меншому розмірі, що є протиправним, а тому така виплата повинна бути перерахована.
2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 19.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
3. 01.12.2025 та 05.12.2025 до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ДСНС та ГУ ДСНС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 560/18244/24, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, відповідачі просять скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
4. Верховний Суд ухвалами від 15.12.2025 відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС у Хмельницькій області.
Наказом начальника ГУ ДСНС у Хмельницькій області від 31.10.2018 № 598 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
22.11.2018 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби).
Згідно із довідкою ГУ ДСНС у Хмельницькій області від 18.12.2024 № 851 (умовний розрахунок) про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908, ОСОБА_1 було нараховано одноразову грошову допомогу як інваліду II групи у розмірі 307 881,00 грн., у листопаді 2018 року документи для виплати були надіслані ДСНС, платіжним дорученням від 12.02.2020 № 138 кошти в сумі 307 881,00 грн. перераховані на рахунок ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №560/2462/24 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема:
зобов'язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2018, виходячи з фіксованої величини 3822,72 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
На виконання рішення суду відповідач 31.10.2024 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 96062,54 грн.
7. Позивач вважає, що зазначене вище судове рішення є підставою для перерахунку виплаченої йому ОГД з урахуванням розміру індексації грошового забезпечення як складової місячного грошового забезпечення з якого здійснюється обрахунок зазначеної одноразової допомоги, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення з якого обчислюється одноразова грошова допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВУ
9. Касаційні скарги ДСНС та ГУ ДСНС у Хмельницькій області обґрунтовані посиланням на відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень статті 118 КЦЗ України, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908, Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошовий доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для врахування розміру індексації грошового забезпечення як складової місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Відповідачі, зокрема, зазначили, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, а не з проіндексованого грошового забезпечення.
10. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , зокрема, зазначав, що нараховані та фактично виплачені суми індексації грошового забезпечення мають бути включені до грошового забезпечення, з якого розраховується ОГД.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11 Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
12. Предметом спору в цій справі є дії 1 Державного пожежно-рятувального загону щодо розрахунку одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
15. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
16. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
22. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
26. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
28. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
29. Водночас, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2018 році, при цьому відповідач здійснив виплату цієї допомоги у лютому 2020 року.
30. Разом з тим ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, як на його думку за захистом своїх порушених прав, лише у грудні 2024 року - тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
31. Однак суди попередніх інстанцій не дотримались вказаних вимог процесуального закону та не перевірили чи звернувся позивач до суду в межах строку встановленого цим Кодексом.
32. Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку особа має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік вжитих нею на досягнення цієї мети заходів.
33. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, розв'язувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
35. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
36. Таким чином, враховуючи доводи касаційних скарг та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не перевірив строк звернення до суду з цим позовом, а суд апеляційної інстанції вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправив, що свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права з метою з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 560/18244/24 скасувати.
Справу № 560/18244/24 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
Судді: А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко