29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/41932/25
провадження № К/990/15938/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправною та скасування постанови,
08 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд», яка зареєстрована у суді касаційної інстанції 09 квітня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам процесуального закону, перевіривши аргументи касаційної скарги і вивчивши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. Кузьменка І.М. від 12.05.2025р. по ВП №78054126 про стягнення з ХЗВ ВСП ЗСУ виконавчого збору у розмірі 32 000грн..
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в якій має бути зазначено наявність чи відсутність самостійних вимог щодо предмету спору третьої особи та на стороні позивача чи відповідача вона виступає, а також заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
В подальшому Одеський окружний адміністративний суд ухвалою 08 січня 2026 року позовну заяву повернув на підставі частини другої статті 123 КАС України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, водночас П'ятий апеляційний адміністративний суд від 09 березня 2026 року відмовити у відкритті апеляційного провадження
Щодо оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року не переглянуто по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження указаного судового рішення необхідно відмовити.
Стосовно оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року, Суд зазначає таке.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 лютого 2026 року у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовив та залишив без руху апеляційну скаргу позивача, надавши апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору, про направлення копії апеляційної скарги сторонам у цій справі.
Разом з цим апеляційний суд зазначив, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду постановлена 08 січня 2026 року, а апеляційну скаргу подано до суду через ЄСІТС 10 лютого 2026 року, тобто з пропуском 15-денного строку на апеляційне оскарження, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку, яке у відповідності до ч.2 ст.295 КАС України та ч.3 ст.298 КАС України є обов'язковим, апелянтом не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для поновлення судом строку на апеляційне оскарження, апелянт незалежно від поважності причин пропуску строку повинен порушити питання шляхом подання відповідного клопотання про його поновлення та вказати поважні підстави, які унеможливили подати апеляційну скаргу вчасно.
В подальшому П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 березня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року.
До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху надіслана до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 13.02.2026р. о 03:50.
Станом на 09 березня 2026 року (з урахуванням наданого в ухвалі строку для усунення недоліків апеляційної скарги) скаржником не виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційну скаргу за апеляційної скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, якою надано апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строків, документу про сплату судового збору та про направлення копії апеляційної скарги сторонам у цій справі.
З огляду на доводи автора касаційної скарги з приводу несплати судового збору, варто зазначити, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ (далі Закон № 3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону № 3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропущення апелянтом 15-денного строку на апеляційне оскарження, правильно застосував ч.2 ст.295 КАС України та ч.3 ст.298 КАС України, адже клопотання про поновлення пропущеного строку, яке у відповідності вказаних процесуальних норм є обов'язковим, апелянтом не надано.
Отже, правильне застосовування приписів вказаних процесуальних норм є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 420/41932/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська