Справа № 761/46206/25 суддя в І-й інстанції Мєлєшак О.В.
Провадження № 33/824/2238/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2025 року серії ЕПР 1 №490583, 22 жовтня 2025 року о 09 год. 08 хв. в місті Києві, бульвар Тараса Шевченка 6, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , при перестроюванні, не надав перевагу у русі автомобілю «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтися. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 10.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що 22 жовтня 2025 року приблизно о 08:30 год. на бульварі Тараса Шевченка в м. Києві рухався у правій смузі, маючи намір повернути праворуч до прилеглого двору. Завчасно (близько за 50 м.) увімкнув правий покажчик повороту, зменшив швидкість та зайняв крайнє праве положення на дорозі, під'їжджаючи до повороту. Праворуч від проїзної частини на цій ділянці бульвару розташована виділена смуга громадського транспорту, рух по якій іншим транспортним засобам заборонений. У цю виділену смугу ОСОБА_1 частково змістився перед виконанням повороту праворуч, що допускається. При цьому, ОСОБА_1 переконався, що не створює перешкод, адже попереду не було автобусів чи таксі, а позаду цією смугою рухався лише автомобіль швидкої допомоги з увімкненими спеціальними сигналами. Виконуючи вимоги правил, ОСОБА_1 надав дорогу спецтранспорту - повністю пропустив карету швидкої допомоги вперед. Переконавшись, що більше жодних транспортних засобів, яким дозволено рух по виділеній смузі, позаду немає, ОСОБА_1 розпочав маневр повороту праворуч. Автомобіль «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_4 , який їхав позаду швидкої допомоги, раптово продовжив рух прямо по смузі громадського транспорту і врізався в правий бік автомобіля ОСОБА_1 . На думку апелянта, причиною ДТП стали протиправні дії водія марки «Renault Trafic», який фактично використовував смугу громадського транспорту для об'їзду потоку справа без належного права. Водночас, з боку ОСОБА_1 не було допущено жодного порушення, яке могло б слугувати причиною зіткнення, адже він діяв уважно і завчасно виконав усі необхідні вимоги ПДР. 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Шевченківського районного суду клопотання про залучення нових доказів (вих. № 120762/25-Вх від 24 листопада 2025 року). В цьому клопотанні ОСОБА_1 повідомив суд про існування запису з відеореєстратора іншого автомобіля, який зафіксував момент ДТП. Проте, суддя не розглянув клопотання і не залучив ці докази. Крім того, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення вимогу пункту 10.3 Правил дорожнього руху. Суд фактично ототожнив цю норму з безумовним обов'язком водія, що повертає, пропускати будь-який транспортний засіб праворуч, незалежно від обставин. Проте, норма п. 10.3 ПДР, як і всі правила пріоритетності на дорозі, спрямована на впорядкування руху, за умови дотримання всіма сторонами встановлених правил. Цей пункт покладає обов'язок поступитися дорогою тим учасникам, які рухаються попутним напрямком, у межах дозволеної смуги руху. Учасник руху, який грубо порушує ПДР (рухається забороненою смугою), не може набувати переваги в русі над тими водіями, які виконують Правила. Норма п. 10.3 ПДР не зобов'язує ОСОБА_1 чекати і пропускати правопорушника.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за відсутності особи, яку притягнуто до відповідальності, що грубо порушило право на захист. Незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів від 13 листопада 2025 року, суд провів засідання без участі ОСОБА_1 . Копію оскаржуваної постанови суду отримав лише 19 грудня 2025 року.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся 19 листопада 2025 року, про яке було відомо ОСОБА_1 , про що свідчить зміст напередодні поданих клопотань про надання доступу до матеріалів справи, витребування доказів, виклик свідків, відкладення судового засідання.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 258 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Оскаржувану постанову прийнято 19 листопада 2025 року та доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 19 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу подано 22 грудня 2025 року.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Судове засідання у суді апеляційної інстанції призначалось на 27 квітня 2026 року, про яке особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомлялась належним чином та завчасно, а саме, 02 квітня 2026 року (т. 1 а.с. 66-68).
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи строки апеляційного перегляду, належне повідомлення особи, що притягується до адміністративної, про час та місце розгляду справи, ту обставину, що його явка не є обов'язковою, а неявка не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційній скаргу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною сьомою статті 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Так, переглядаючи справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП апеляційний суд виходить з наступного.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п. 10.3 Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Пункт 1.9 Правил дорожнього руху передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила Правил дорожнього руху, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Умовою відповідальності за вказаними нормами є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху і виявленими пошкодженнями.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2025 року о 09 год. 08 хв. в місті Києві, бульвар Тараса Шевченка, 6, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , при перестроюванні, не надав перевагу у русі автомобілю «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтися. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 10.3 ПДР України.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги характер пошкодження транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні п. 10.3 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованою та ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано належно оформлені матеріали, передбачені розділом IX «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні дані, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об'єктів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), що прямо закладено в диспозиції статті, усі вони перевірені та встановлені під час розгляду справи суддею суду першої інстанції та перегляді справи апеляційним судом.
Згідно з вимогами Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Вказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.
Рух автомобіля марки «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 на полосі для руху громадського транспорту з метою подальшого повороту праворуч, не виключає обов'язок ОСОБА_1 дати дорогу транспортному засобу, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Зі змісту п. 10.3 правил правил, вбачається, що обов'язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку водій має намір перестроїтися, є безумовним і не залежить від переконання такого водія в наявності чи відсутності в транспортного засобу, який рухається у смузі, на яку він має намір перестроїтися, права рухатися по цій смузі.
Іншими словами, незалежно від того чи вважав ОСОБА_1 наявним право в автомобіля «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_3 рухатися по смузі для громадського транспорту, він зобов'язаний був перед перестроюванням у цю смугу надати дорогу даному транспортному засобу.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги саме п. 10.3 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що повністю доведено в суді.
В матеріалах справи наявна схема ДТП, що складена у відповідності з вимогами наказу МВС №1395 від 07.11.2015 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У вказаній схемі зафіксовано наступне: ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, рух транспортних засобів причетних до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів, пошкодження, отримані транспортними засобами внаслідок ДТП.
Зазначені обставини беззаперечно доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху. Відтак, місцевим судом обґрунтовано визнано водія ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови.
Твердження апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, є необґрунтованими, оскільки факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху є правовою підставою адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені місцевим судом в порядку, визначеному статтями 251, 252 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Будь-яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого суду, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із прийнятою місцевим судом постановою, проте висновків місцевого суду не спростовують.
Переглядаючи справу апеляційний суд відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпції, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і не викликають у суду сумнівів. Усі вказані докази одержані законним шляхом.
Отже, при розгляді даної справи місцевим судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відповідають обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 28 квітня 2026 року.
Суддя В.О. Фінагеєв