1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 квітня 2026 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Брянськ, рф, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави - 1250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі - 4 160 000 гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України до 20 квітня 2026 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, або, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із визначенням непомірної застави, із покладенням процесуальних обов'язків, достатніх для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не надано належну оцінку підозрі, оскільки у тексті ухвали відсутній будь-який аналіз доказів або фактичних обставин, які могли б свідчити про наявність зв'язку між особою та інкримінованим кримінальним правопорушенням.
Наголошує на тому, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені стороною обвинувачення, оскільки не підтверджені жодними об'єктивними доказами.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, веде підприємницьку діяльність, міцні соціальні та родинні зв'язки, перебуває у шлюбі та виховує сімох дітей.
Окрім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_10 знає про існування вказаного кримінального провадження з 2020 року, протягом всього часу він добросовісно з'являвся за викликами слідчого та демонстрував належну процесуальну поведінку.
Зазначає, що заставу визначено без урахування реального майнового стану підозрюваного у розмірі, який є непомірним для нього.
Також звертає увагу на те, що слідчим суддею допущено помилку у даті народження підозрюваного, а саме покладено обов'язки на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як підозрюваний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, зазначає, що слідчий суддя визначив строк дії покладених на підозрюваного обов'язків, поза межами строку досудового розслідування, оскільки ОСОБА_10 20 лютого 2026 року, отже, граничний строк досудового розслідування спливає 19 квітня 2026 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 15 серпня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019000000000761, за підозрою, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 КК України.
20 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
23 лютого 2026 року детектив Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 2519 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 382 629, 95 гривень із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року клопотання детектива задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 1250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 160 000 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 20 квітня 2026 року включно.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням слідчого судді, вважає його законним, вмотивованим, та обґрунтованим з наступних підстав.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Як вбачається із матеріалів провадження, зокрема журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив матеріали клопотання, вислухав пояснення учасників судового розгляду, а також врахував дані про особу підозрюваного та дійшов висновку про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави.
Слідчий суддя під час вирішення клопотання, всупереч доводам апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні детектива та в доданих матеріалах. А тому, з огляду на наведені у клопотанні обставини, вважав наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Доводи захисника про те, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не надано належну оцінку підозрі, оскільки у тексті ухвали відсутній будь-який аналіз доказів або фактичних обставин, які могли б свідчити про наявність зв'язку між особою та інкримінованим кримінальним правопорушенням не заслуговують на увагу.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є обґрунтованою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Відтак, слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 цього Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити, серед іншого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.
На підставі викладеного, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про доцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на підозрюваного передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, так як саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, а також зможе як запобігти імовірним ризикам, так і забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, рішення ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
З урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків буде розмір застави у розмірі 1250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 160 000 грн. З таким рішенням колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на позитивні дані, що характеризують особу підозрюваного,який має постійне місце проживання, веде підприємницьку діяльність,
міцні соціальні та родинні зв'язки, перебуває у шлюбі та виховує сімох дітей, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Щодо доводів сторони захисту про те, слідчим суддею допущено порушення у даті народження підозрюваного, а саме покладено обов'язки на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як підозрюваний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів вважає допущеною опискою, яка підлягає виправленню в порядку ст. 379 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя визначив строк дії покладених на підозрюваного обов'язків, поза межами строку досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 20 лютого 2026 року повідомлено про підозру, а відтак строк досудового розслідування спливає 19 квітня 2026 року є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Згідно з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Разом із тим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відтак, при визначенні кінцевої дати строку досудового розслідування днем закінчення є відповідне календарне число, а не день що передує йому. Вказане узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 369/16172/20, яка дійшла до висновку, що виходячи з положень статей 115, 219 КПК при обчисленні двомісячного строку досудового розслідування, день коли особу було повідомлено про підозру, не береться до уваги як день, від якого починається вказаний строк.
Враховуючи наведене, слідчим суддею не допущено порушень при визначенні строку дії покладених обов'язків.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо наявності підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави.
Крім того, колегією суддів враховано, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився 20 квітня 2026 року.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/6175/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11сс/824/3053/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України