справа №761/10788/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/3542/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12026110000000093 від 28 січня 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 28 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу слідчого судді про продовження запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 та застосувати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою його фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у клопотанні слідчого фактично повторені ті самі доводи, що вже оцінювалися судом раніше, без надання нових доказів; на момент попереднього клопотання слідством ще не були допитані свідки, не був допитаний підозрюваний, не було проведено експертизи та слідчі експерименти, то на даний час досудове розслідування майже завершено.
Вказує, що наявність ризиків, які перелічені в клопотанні про продовження строку тримання під вартою органом досудового розслідування не доведено, а зазначено виключно припущення.
Однак, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ризик втечі не доведено, підозрюваний співпрацює зі слідством, був проведений його допит, де він дав розгорнуті покази, також, оскільки слідством було проведено слідчий експеримент без участі безпосереднього учасника ДТП та аналогічного автомобіля, сторона захисту подала клопотання про проведення слідчого експерименту за безпосередньої участі підозрюваного, підозрюваний має бути присутнім під час слідчої дії, що виключає заявлений в клопотанні ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ризик втечі.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обумовлений тим, що на теперішній час органом досудового розслідування не проведені необхідні слідчі та процесуальні дії; жодних речей або документів, пов'язаних з ДТП підозрюваний в розпорядженні не має і не може мати, документи на автомобіль вилучені, автомобіль поміщений на штрафмайдачник.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших осіб зазначає, що на даний час усі свідки вже допитані, підозрюваний особисто не знайомий та не знає жодного свідка, йому невідомо їхнє місцезнаходження, телефони, тощо, тому впливати на них він не має жодної можливості; незаконно впливати на потерпілих підозрюваний також не має можливості, оскільки з жодним з них він не знайомий, усі потерпілі пасажири маршрутного автобуса, їхні тілесні ушкодження вже зафіксовані та проводяться судово-медичні експертизи.
Звертає увагу суду на те, що підозрюваний співпрацює зі слідством, був проведений його допит, де він дав розгорнуті покази; працював звичайним водієм, не є заможним, не є публічною, суспільно відомою особою, яка може за допомогою зв'язків, грошових коштів, впливати на хід досудового розслідування; ступінь можливості, що підозрюваний вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню відсутня; водійський стаж підозрюваного становить 40 років; згідно характеристики, наданої директором автотранспортного підприємства, підозрюваний більше 15 років працює на підприємстві на посаді водія маршрутного автобусу; за час роботи ОСОБА_7 зарекомендував себе, як порядна, відповідальна особа, підтримує доброзичливі відносини з колегами, уважний з пасажирами, характеризується позитивно, завжди притримується трудової дисципліни, алкогольними напоями не зловживає, має сім'ю; скарг на нього ніколи не надходило; має постійне місце роботи, місце проживання, відсутні судимості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026110000000093 від 28 січня 2026 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
28 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
29 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, до 28 березня 2026 року.
23 березня 2026 року постановою заступника Київської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026110000000093 від 28 січня 2026 року продовжено до трьох місяців, тобто 28 квітня 2026 року.
23 березня 2026 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , звернулася з клопотанням, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12026110000000093 від 28 січня 2026 року. Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 28 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Слідчий суддя врахував стадію кримінального провадження, у якому досудове розслідування ще не закінчено, органом досудового розслідування здійснюються слідчі-розшукові дії.
Слідчий суддя при аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, дійшов висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_7 тяжкість покарання, а також конкретні обставини кримінального провадження, які на даний час розслідуються, свідчать про можливість невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя врахував, що зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_7 та причетність його до інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать долучені до клопотання матеріали досудового розслідування, зокрема: дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події; дані протоколу допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; дані протоколу проведення слідчого експерименту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, враховуючи стадію досудового розслідування, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Крім того, будь-яких доказів щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, не надано.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на те, що у клопотанні слідчого фактично повторені ті самі доводи, що вже оцінювалися судом раніше, без надання нових доказів; на момент попереднього клопотання слідством ще не були допитані свідки, не був допитаний підозрюваний, не було проведено експертизи та слідчі експерименти, то на даний час досудове розслідування майже завершено.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний співпрацює зі слідством, був проведений його допит, де він дав розгорнуті покази; працював звичайним водієм, не є заможним, не є публічною, суспільно відомою особою, яка може за допомогою зв'язків, грошових коштів, впливати на хід досудового розслідування; ступінь можливості, що підозрюваний вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню відсутня; водійський стаж підозрюваного становить 40 років; згідно характеристики, наданої директором автотранспортного підприємства, підозрюваний більше 15 років працює на підприємстві на посаді водія маршрутного автобусу; за час роботи ОСОБА_7 зарекомендував себе, як порядна, відповідальна особа, підтримує доброзичливі відносини з колегами, уважний з пасажирами, характеризується позитивно, завжди притримується трудової дисципліни, алкогольними напоями не зловживає, має сім'ю; скарг на нього ніколи не надходило; має постійне місце роботи, місце проживання, відсутні судимості, не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4