Справа № 420/8742/26
29 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 26.02.2026 № 456, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Винокур Віталій Володимирович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2026 № 456 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Одеській області» в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 (0041197), командира роти № 4 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, дисциплінарного стягнення у виді суворої догани;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вилучити з особової справи підполковника поліції ОСОБА_1 відомості про накладення зазначеного дисциплінарного стягнення.
Ухвалою від 06.04.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.04.2026 від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 30 Дисциплінарного статуту поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. Матеріали службового розслідування містять докази на підтвердження ознайомлення позивача з наказом про застосування дисциплінарного стягнення 07.03.2026, у зв'язку із спливом двох календарних днів з дня відправлення йому наказу про застосування дисциплінарного стягнення засобами електронної комунікації 05.03.2026. Відтак, строк для звернення до суду щодо оскарження наказу ГУНП № 456 від 26.02.2026 розпочинається з 08.03.2026. Так, у відповідності до позовної заяви представник позивача зазначає, що наказ про звільнення отриманий позивачем 10.03.2026. Однак, ГУНП в Одеській області має докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом ГУНП від 26.02.2026 № 456 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Одеській області» саме 07.03.2026. Тобто, саме з 07.03.2026 ОСОБА_1 ознайомився із наказом ГУНП в Одеській області від 26.02.2026 № 456 та фактично дізнався про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач пропустив строки звернення до суду, які передбачені статтями 24 та 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
20.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.04.2026) від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування свого клопотання представник позивача зазначає, що у період з 23.02.2026 по 09.03.2026 позивач, підполковник поліції ОСОБА_1 , перебував на лікарняному, відповідно об'єктивна можливість ознайомитись зі змістом наказу була наявна лише 10.03.2026, у перший робочий день після лікарняного. Відповідачу було достеменно відомо про факт перебування позивача на лікарняному у зазначений період часу та у розпорядженні відповідача перебувають усі необхідні документи, що підтверджують вказані обставини. Так дійсно, чч. 1, 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту НПУ встановлюється порядок доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідно до якого у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Однак, позивач був відсутній на службі з поважних причин, а саме у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні, зокрема з причин завдання йому тілесних ушкоджень під час подій, відомості про які фігурували в матеріалах службового розслідування. Таким чином, офіційне ознайомлення позивача з наказом ГУНП в Одеській області від 26.02.2026 № 456 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП В Одеській області» відбулось 10.03.2026.
Вирішуючи клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Статтею 30 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» (далі - Дисциплінарний статут) встановлено особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Судом встановлено, що 05.03.2026 відповідач за допомогою засобів електронної комунікації надіслав позивачу оскаржуваний наказ.
Відповідач стверджує, що позивач пропустив п'ятнадцятиденний строк звернення до суду з даним позовом.
При цьому, як вбачається з наданих позивачем витягів з електронного реєстру листів непрацездатності, останній з 23.02.2026 по 09.03.2026 перебував на лікарняному, а відтак був відсутній на службі з поважних причин.
Позивач зазначає, що з оскаржуваним наказом ознайомився 10.03.2026, доказів протилежного відповідач не надав.
Враховуючи те, що позивач був відсутній на службі з поважних причин, тому відповідач обрав неналежний спосіб ознайомлення позивача з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, клопотання про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 10.03.2026.
До суду з вказаним позовом звернувся 26.03.2026 за допомогою засобів поштового зв'язку.
Останнім днем для звернення до суду з даним позовом було 25.03.2026.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
З огляду на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався під час ознайомлення з оскаржуваним наказом 10.03.2026, а до суду звернувся 26.03.2026, то з метою уникнення надмірного формалізму у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, який становить лише один день, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Керуючись ст. 121, 240, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про його поновлення задовольнити.
Причини пропуску строку звернення до суду визнати поважними.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Пекний