Справа № 420/41333/25
28 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморської районної адміністрація Одеської міської ради (вул. Канатна, 134, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26303264), Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 24980210) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморської районної адміністрація Одеської міської ради, Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у невиданні наказу про закріплення на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса квартири АДРЕСА_2 ;
зобов'язати Міністерство оборони України видати наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_2 за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку;
зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса після видання Міністерством оборони України наказу про передачу їм в оперативне управління квартири АДРЕСА_2 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи для видачі ОСОБА_1 , складом сім'ї 4 особи, ордеру на квартиру АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він та члени його сім'ї перебувають на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. У 2017 році у зв'язку з відселенням сім'ї з аварійної будівлі військового містечка № НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , позивача з сім'єю було переселено для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, як вважає позивач, через протиправну бездіяльність відповідачів, сім'я позивача досі не отримала ордер на вказану квартиру, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач вказує, що відповідачі порушили його право на житло, яке закріплено в Конституції України, а саме: Міністерство оборони України не передало вказане житло на баланс КЕВ м. Одеса, та, відповідно, КЕВ м. Одеса не подав до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу ордера на житлове приміщення для постійного проживання , а саме: на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, будь-яких законних перешкод у виданні Міноборони наказу про закріплення на праві оперативного управління за КЕВ м. Одеса квартири АДРЕСА_2 немає.
Позивач посилається на пункт 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, яким передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Ухвалою суду від 16.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
30.12.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погоджується та заперечує щодо їх задоволення.
У відзиві повідомлено, що станом на теперішній час Наказ Міністерства оборони Україну про закріплення на праві оперативного управління спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_2 за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса - відсутній. Враховуючи відсутність даного приміщення в числі фонду службового житла, воно не може бути розподілено Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса.
08.01.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Міністерства оборони України, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та зазначив, що квартира, на яку позивач просить надати йому ордер не перебуває в числі фонду службового житла та не закріплена на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси. Відповідач зауважив, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язок Міністерства оборони України здійснювати дії, щодо строків видання наказу про закріплення квартири за відповідною КЕУ, КЕВ чи КЕЧ району, а тому, на думку відповідача, позов не підлягає задоволенню.
Також у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 вже отримав раніше собі у власність квартиру від Міністерства оборони України у жовтні 2000 року за адресою: АДРЕСА_5 , тим самим скористався правом на отримання у власність житла від Міністерства оборони України.
27.02.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача.
Відповідь на відзив, інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на час вирішення справи по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вказує позивач та не заперечують інші учасники справи, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера штабу ракетних військ і артилерії управління ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії штабу та управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.12.2006 (протокол №25) ОСОБА_1 прийнято на квартирний облік у загальну чергу з 03.02.1995 року складом сім'ї 4 особи (він, дружина, донька 1995 р.н., донька 2004 р.н.).
Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.04.2007 №114 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії штабу та управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2007 (протокол №8) ОСОБА_1 переведено на квартирний облік у позачергову чергу з 06.04.2007 року в зв'язку із звільненням з лав ЗС України та першочергову з 17.12.1999 року складом сім'ї 4 особи (він, дружина, донька 1995 р.н., донька 2004 р.н.).
25.11.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (Пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Відповідно до Акту прийому-передачі квартир №29/03/17 від 29.03.2017, на виконання умов Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 року «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» та враховуючи зобов'язання ОСОБА_2 перед ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» по договору інвестування у будівництво нежитлових приміщень від 01.10.2015, ОСОБА_2 передає, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України приймає квартири, у тому числі за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 2614,2 кв. м. з відселенням в них військовослужбовців та членів їх сімей, що мешкають в аварійних будівлях та спорудах, розташованих в плямі забудови згідно Додатку №1 та які відносяться до числа тих, що мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню з плями забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017 та враховуючи наявність в них ордерів.
До зазначеного акту прийому-передачі додані списки, зокрема, Список №1 осіб, які заселені в квартири за адресою: АДРЕСА_6 , згідно п.6.4. договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 та які відносяться до числа осіб, які мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню із забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017 та враховуючи наявність в них ордерів.
Згідно зі Списком №1 осіб, які заселені в квартири за адресою: АДРЕСА_6 , який є додатком №1 до акту прийому-передачі квартир №29/03/17 від 29.03.2017, ОСОБА_1 заселений в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 83,2 м. кв. (житлова площа 47,5 м. кв.).
До березня 2017 року ОСОБА_1 разом із сім'єю проживав на території військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_7 , що підтверджується Списком мешканців, які проживають в будівлях, що використовуються для тимчасового проживання на території військового містечка № НОМЕР_2 Одеського гарнізону по КЕВ м. Одеси станом на 01.03.2017 року.
ОСОБА_1 (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «НАШ ДОМ» укладені договори від 31.03.2017 №4/5 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_4 .
Право власності на вказану квартиру зареєстровано 15.06.2017, форма власності: державна, власник: Міністерство оборони України, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Діючи в інтересах ОСОБА_1 , представником позивача складені адвокатські запити від 09.10.2025, які були направлені до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України:
- щодо надання інформації про закріплення на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса квартири
АДРЕСА_2 (до Міноборони);
- про вчинені Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса дії щодо розподілу квартири АДРЕСА_2 , та направлення до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та/або Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України документів для видачі ОСОБА_1 , складом сім'ї 4 (чотири) особи (він, дружина - ОСОБА_3 , доньки: ОСОБА_4 1995 р.н., ОСОБА_5 2004 р.н.) ордеру на вказану квартиру (до КЕВ м. Одеса);
- щодо видачі ОСОБА_1 ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_2 (до Приморської РА);
- щодо перебування квартири АДРЕСА_2 у віданні Південного УКБ МОУ та надання копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 отримав право на вселення в квартиру АДРЕСА_2 (до Південного УКБ МОУ).
Листом Південного УКБ МОУ від 22.10.2025 №238 повідомлено, що запитувана інформація та документи мають обмежений доступ.
Відповідно до листа Головного управління капітальних вкладень МОУ лист від 21.10.2025 №220/71/4108 наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_8 за КЕВ м. Одеса у Міноборони не розроблявся виходячи з наступного: квартира АДРЕСА_8 була передана Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України від товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система» на виконання умов договору від 25.11.2004 № 227/УПД-70Д про пайову участь у будівництві житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_2 , що розташоване у АДРЕСА_3 та заселена сторонами договору в порушення діючої на той час Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337.
Листом від 15.10.2025 №4166 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса повідомив, що житловими комісіями військових частин (об'єднаних житлових комісій) та КЕВ м. Одеса не вчинялися дії щодо розподілу квартири АДРЕСА_2 , та документи до Приморської районної адміністрації для видачі ордеру ОСОБА_1 , складом сім'ї 4 особи, не подавалися.
У листі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради зазначено, що ОСОБА_1 ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 - не видавався.
Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій згідно статті 110 ЖК УРСР, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно до статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до статті 110 Житлового кодексу УРСР, громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами СРСР.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців визначається Порядком №1081, відповідно до пункту 2 якого у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які визнані у встановленому законодавством порядку інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та члени сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов'язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення з урахуванням пільг, установлених законами.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 4 Порядку №1081 встановлено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями:
видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання;
виділяють до 20 відсотків житла для забезпечення осіб, зазначених в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел і розташовані у населених пунктах, у яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, чи грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в таких же обсягах.
Відповідно до пункту 33 Порядку №1081 житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
Пункт 34 Порядку №1081 визначає, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Відповідно до Порядку №1081, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2011 року № 238 «Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов» (із змінами) та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства і вдосконалення порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 №737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №737) (у редакції станом на момент спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №737, забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:
надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;
надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;
надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;
участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);
надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;
надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;
оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання (пункт 1.4 Інструкції №737).
Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:
поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;
отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);
обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;
в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 2.18 Інструкції №737).
Розділ ІV Інструкції №737 визначає порядок забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції №737, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11).
Згідно з пунктом 4.4 Інструкції № 737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання за рішенням КЕВ (КЕЧ) району, погодженим з гарнізонною житловою комісією.
Пунктом 4.5 Інструкції № 737 визначено, що КЕВ (КЕЧ) району подає затверджений начальником гарнізону витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України (додаток 21), разом з документами, що знаходяться в облікових справах (додаток 7), до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера, а в закритому військовому містечку КЕВ (КЕЧ) району видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, на ім'я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі. У разі якщо військовослужбовець (особа, звільнена з військової служби) загинув (помер) або пропав безвісти, ордер вручається одному з членів його сім'ї, на ім'я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі.
Вказана Інструкція № 737 діяла до 16.10.2018, тобто до часу набрання чинності новою Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України а членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380 та зареєстрованої в Мінюсті Україні 06.09.2018 за № 1020/32472.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що у періоді до жовтня 2018 року надання особі, звільненої з військової служби, житлового приміщення для постійного проживання здійснювалось на підставі списку розподілу постійного житла, складеного КЕВ(КЕЧ), погодженого з Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, та направленого до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера.
Інструкція № 380, яка почала діяти з 16.10.2018, передбачає ті ж самі загальні умови забезпечення осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, що і попередня Інструкція №737, а саме: забезпечення жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини (пункт 1).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Пунктом 4 Інструкції № 380 визначено, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 380 для розгляду списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
Згідно з пунктом 7 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Отже, з набранням чинності Інструкції № 380 порядок видачі ордеру на постійну житлову площу майже не змінився, лише збільшився обсяг документів, які КЕВ (КЕЧ) надає до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради.
За обставинами справи ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у позачерговій черзі з 06.04.2007 року в зв'язку із звільненням з лав ЗС України та першочерговій з 17.12.1999 року складом сім'ї 4 особи (він, дружина, донька 1995 р.н., донька 2004 р.н.).
З серпня 2005 року позивач проживав на території військового містечка за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відміткою про місце реєстрації на 12 сторінці копії паспорту позивача.
У відповідності до вимог пункту 4.4 Інструкції № 737 КЕВ м. Одеси, яка діяла на час переселення позивача, склало списки мешканців, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , підпали під пляму забудови та мають право на отримання постійного житла, в якому значиться і ОСОБА_1 .
Згідно зі Списком №1 осіб, які заселені в квартири за адресою: АДРЕСА_6 згідно п. 6.4 договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 року та які відносяться до числа тих, що мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають виселенню з плями забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017 року та враховуючи наявність в них ордерів, ОСОБА_1 заселений в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 83,2 м. кв. (житлова площа 47,5 м. кв.).
Звернення позивача до суду обумовлено бездіяльністю Міноборони, яка виразилась у не виданні наказу про закріплення на праві оперативного управління за КЕВ м. Одеса квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим КЕВ м. Одеса не вчинило дій щодо розподілу даної квартири та не направило до Приморської районної адміністрації документи для видачі позивачу, складом сім'ї 4 особи, ордеру на вказану квартиру.
Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2000 року вже отримав у власність квартиру від Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_5 . В матеріалах справи наявна копія ордеру на жиле приміщення №383 на вказану квартиру.
Суд звертає увагу, що право на житло, передбачене ст. 12 Закону № 2011-XII, надається один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Факт перебування цієї квартири на праві власності ОСОБА_1 підтверджено представником позивача у додаткових поясненнях. При цьому пояснено, що з 2007 року позивач та його сім'я переїхали до міста Одеса, за місцем проходження військової служби ОСОБА_1 , та проживали у будинку АДРЕСА_3 , який належав військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується Довідкою про перевірку житлових умов від 14.12.2007 №ЖК-1935 (розмір займаної площі 15 м. кв.) згідно з якою ОСОБА_1 потребував поліпшення житлових умов. Начальником Білгород-Дністровського КЕЧ району було надано Голові житлової комісії штабу Південного ОК лист від 14.12.2007 №1143, яким підтверджено факт наявності письмового зобов'язання (pег.№65 в і д 26.01.07р) від підполковника ОСОБА_1 , який зобов'язується здати отриману житлову площу за адресою : АДРЕСА_5 , після отримання житла в м. Одеса по місцю проходження служби, що слугувало подальшому зарахуванню ОСОБА_1 на квартирний облік у загальну чергу з 03.02.1995 року складом сім'ї 4 особи (він, дружина, донька 1995 р.н., донька 2004 р.н.).
На підтвердження зазначеного до суду подано копію листа Начальника Білгород-Дністровського КЕЧ району від 2007 року адресованого Голові житлової комісії штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому адресантом підтверджується факт наявності письмового зобов'язання (рег №65 від 26.01.2007) від полковника ОСОБА_1 здати отриману житлову площу за адресою: АДРЕСА_5 , після отримання житла в м. Одеса по місцю проходження служби.
Щодо наголошень позивача про наявність письмового зобов'язання здати отриману житлову площу у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_5 , суд зазначає таке.
Як вже було зазначено, згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.
Житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається зазначеним військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби в межах норм та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці та члени їх сімей зобов'язані вивільнити займане ними службове житло не пізніше дня виключення із списків особового складу військової частини у разі звільнення з військової служби, направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого або переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), крім осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла, та осіб, які набули право на отримання житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
Військовослужбовці, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та члени їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла або за наявності підстав, передбачених цим Законом, - житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
Зазначені положення кореспондують положенням абзацу 3 пункту 3 Порядку № 1081.
ОСОБА_1 , як слідує з матеріалів справи, не вивільнив займане ним службове житло в місті Болграді після переведення його до міста Одеси для подальшого проходження служби. Вказана квартира досі перебуває у його володінні.
Аналізуючи наведене, суд підсумовує, що право військовослужбовця на забезпечення житлом для постійного проживання є одноразовим. Реалізація цього права (зокрема шляхом отримання та приватизації житла) виключає можливість повторного забезпечення його житлом.
Відповідач - Міністерство оборони України, в своєму відзиві зазначив, що в жовтні 2000 року діючий на той час військовослужбовець ОСОБА_1 отримав від Міністерства оборони України у власність квартиру в АДРЕСА_5 для вселення, у населеному пункті де він на той час проходив службу.
Позивач в своїх додаткових поясненнях від 26.02.2026 підтвердив дійсність таких доводів відповідача, а отже факт отримання позивачем в 2000-му році житлового приміщення для постійного проживання від Міністерства оборони України для вселення з родиною сторонами на оспорюється та є доведеним.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХІІ, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №2482-ХІІ, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Приватизація державного житлового фонду не є обов'язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом.
Вищезазначеними нормами, що регулюють порядок та умови надання військовослужбовцям, як діючим так й звільнених з лав ЗСУ, службових житлових приміщень для постійного проживання, встановлено імперативну норму про те, що такий вид забезпечення застосовується лише один раз протягом усього часу проходження служби.
Наявність письмового зобов'язання ОСОБА_1 від 2007 року, надане Начальнику Білгород-Дністровського КЕЧ району, про звільнення квартири в місті Болграді у разі надання йому іншого житлового приміщення, не змінює сам факт використання ним свого права на отримання безоплатного житла для постійного проживання.
До того ж, суду достовірно не відомо про існування такого зобов'язання на сьогоднішній день, оскільки суду надана лише копія листа Начальника Білгород-Дністровського КЕЧ району від 2007 року адресованого Голові житлової комісії штабу Південного ОК, в якому останнього інформують про нібито існування такого письмового зобов'язання позивача. Місце знаходження оригіналу письмового зобов'язання ОСОБА_1 не відоме.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто, виходячи з загальних засад інституту зобов'язання наразі не відомо хто є держателем (кредитором) такого зобов'язання позивача про виконання певної дії у майбутньому, а саме повернути у власність Міноборони отриману ним квартиру в місті Болграді. Крім того, з наявних матеріалів вбачається, що виконання такого зобов'язання ОСОБА_1 не забезпечене жодним чином.
Між тим, Міністерство оборони України є державним бюджетним органом який входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері оборони. Фінансується з Державного бюджету України, тому має статус бюджетної установи. Витрачання бюджетних коштів Міністерство оборони України не є дискреційним у довільному сенсі, а має контрольований і обґрунтований характер.
Кожне рішення Міністерства оборони України щодо витрачання коштів повинно ґрунтуватися на нормативно визначених підставах, відповідати затвердженим бюджетним призначенням, бути економічно та юридично вмотивованим, підлягати внутрішньому та зовнішньому контролю.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наголошення позивача про відсутність у Міністерства оборони України будь-яких перешкод для вчинення дій спрямованих на передачу позивачу у власність квартири АДРЕСА_9 виявились помилковими та спростованими обставинами справи.
Отже, з урахуванням прямої норми закону щодо одноразовості реалізації права на отримання житла, у позивача відсутнє повторне суб'єктивне право вимагати забезпечення іншим житловим приміщенням або вчинення дій, спрямованих на його отримання.
За таких обставин відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо невидання наказу про закріплення спірної квартири на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса, оскільки навіть у разі видання такого наказу це не породжувало б для позивача права на її отримання.
Відповідно, вимоги про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу здійснити розподіл квартири та направити документи для видачі ордеру також є похідними та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморської районної адміністрація Одеської міської ради (вул. Канатна, 134, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26303264), Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 24980210) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.