29 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8653/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Київського квартирно-експлуатаційного управління, військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, військової частини НОМЕР_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - відповідач 2), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3), Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач 4), військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 5), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) та підйомної допомоги за період з 19.11.2019 по 24.05.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 у сумі 1 921,00 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 у сумі 2 102,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2 270,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) та підйомну допомогу за період з 19.11.2019 по 24.05.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 у сумі 1 921,00 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 у сумі 2 102,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2 270,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) та підйомної допомоги за період з 25.05.2021 по 07.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2 270,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у сумі 2 481,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) та підйомну допомогу за період з 25.05.2021 по 07.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2270,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у сумі 2 481,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_3 щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 08.12.2022 по 02.10.2025, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у сумі 2481,00 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у сумі 2684,00 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у сумі 3028,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у сумі 3028,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 та фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 08.12.2022 по 31.12.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у сумі 2481,00 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у сумі 2684,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2024 по 02.10.2025, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у сумі 3028,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у сумі 3028,00 грн на встановлений Постановою №704 тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 19.11.2019 по 24.05.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 25.05.2021 по 07.12.2022 - у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, з 08.12.2022 по 02.10.2025 - у військовій частині НОМЕР_2 .
Вказує, що у спірні періоди проходження служби розрахунок його грошового забезпечення проводився із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, тобто з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704), без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, що призвело до порушення його майнових прав та до зменшення розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Вважає бездіяльність відповідачів щодо не здійснення перерахунку його грошового забезпечення у спірні періоди з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року протиправною, та з наведених підстав просить позов задовольнити.
Представник військової частини НОМЕР_1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що згідно з положеннями Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Водночас спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», якою визначено, що для розрахунку грошового забезпечення має вираховуватись із суми 1762,00 грн.
Скасування рішенням суду пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача. При цьому, після 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців не підвищувалося, тому підстави для проведення його перерахунку відсутні.
Зауважує, що визначення розміру посадових окладів для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців належить до делегованих та дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, а не до повноважень Міністерства оборони України.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 .
Представник Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України також надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначає, що при застосуванні положень пункту 4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Зауважує, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України №103 змін до пункту 4 постанови №704, зміст приміток додатків 1 та 14 до останньої не було приведено у відповідність із нормою пункту 4 цієї постанови. Проте, неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Водночас, скасування рішенням суду пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача, адже визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту.
Також вказує, що у спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», якою було встановлено розрахункову величину для обрахунку розмірі посадового окладу та окладу за військове звання у розмірі 1762 гривні. При цьому, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, що набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи у вказаний період, оскільки не має ретроактивної дії.
Враховуючи наведене вважає, що Фінансовим управлінням було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення правомірно та з врахуванням вимог нормативно-правових актів.
Представник Київського квартирно-експлуатаційного управління надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Зазначив, що позивач проходив службу в Київському КЕУ з 25.05.2021 по 07.12.2022.
Звертає увагу що ОСОБА_1 нарахування та виплата матеріальної допомоги за 2021-2022 роки не проводились у зв'язку з не подання ним на розгляд до керівництва відповідних рапортів.
Вказує, що грошова допомога на оздоровлення в 2021-2022 роках та підйомна допомога були виплачені у належному розмірі згідно з наказами начальника Київського КЕУ, тому станом на 2026 рік підстави здійснювати їх перерахунок, нарахування та виплату відсутні.
Щодо перерахунку грошового забезпечення, то згідно з положеннями Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Зауважив на пропуску строку звернення до суду.
З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник військової частини НОМЕР_3 також скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що скасування рішенням суду пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача. При цьому, після 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців не підвищувалося, тому підстави для проведення його перерахунку відсутні.
Представник військової частини НОМЕР_2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що скасування рішенням суду пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції постанови №704. Водночас спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», якою визначено, що для розрахунку грошового забезпечення має вираховуватись із суми 1762,00 грн.
З урахуванням наведеного стверджує про безпідставність заявлених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 просила залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Кабінет Міністрів України.
22.01.2026 від представника Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
У відзиві на позовну заяву Київське квартирно-експлуатаційне управління також заявило клопотання про залишення позову без розгляду.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи до суду не надходило.
09.01.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази по справі.
22.01.2026 ухвалою суду відмолено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України.
05.02.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотань Київського квартирно-експлуатаційного управління та Фінансового Управлінням Генерального Штабу Збройних сил України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині відповідних позовних вимог.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №244 від 19.11.2019 зарахований з 19.11.2019 до списків особового складу частини та всі види забезпечення (а.с. 64).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №105 від 24.05.2021 лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 26 квітня 2021 року №61 (по особовому складу) на посаду помічника начальника Управління з правової роботи-начальником юридичної групи Київського квартино-експлуатаційного управління сил логістики Збройних Сил України, з 24.05.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 61).
Наказом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 25.05.2021 №100 від 20.01.2024 позивача з 25.05.2021 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 50).
Згідно наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) №249 від 07.12.2022 ОСОБА_1 з 07.12.2022 виключено зі списків особового складу Київського квартирно-експлуатаційного управління у зв'язку з направленням для продовження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 49).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №262 від 08.12.2022 старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 08.12.2022 зараховано до особових списків військової частини та на всі види забезпечення (а.с. 40).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №225 від 02.10.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з направленням для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 (а.с. 35).
На даний час військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , а до 01.01.2024 - у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, що відповідачами не заперечується.
08.11.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 24.05.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 (а.с. 56).
Листом від 27.11.2025 № 3014 відповідач 1 відмовив у задоволенні вищевказаної заяви у зв'язку з відсутністю правових підстав (а.с. 51).
Також, 08.11.2025 позивач звернувся із заявою до Київського квартирно-експлуатаційного управління, у якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 25.05.2021 по 07.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на відповідний рік (а.с. 41).
Відповідь за результатам такого звернення у матеріалах справи відсутня.
08.11.2025 позивач направив до військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_3 заяву про перерахунок його грошового забезпечення за період з 08.12.2022 по 02.10.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на відповідний рік (а.с. 32).
Листом від 25.11.2025 № 370/14065 відповідач 3 повідомив, що перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , а до 01.01.2024 - у Фінансовому правлінні Генерального штабу ЗСУ, тому питання перерахунку грошового забезпечення не належить до компетенції частини (а.с. 30).
Фінансове управління Генерального штабу ЗСУ у відповідь на звернення позивача від 08.11.2025 листом від 04.12.2025 № 305/5160 повідомило, що посадовий оклад, оклад за військовим званням розраховувалися з розміру 1762 гривні відповідно до пункту 4 постанови № 704. Підставами для розрахунку та виплати грошового забезпечення є штат військової частини (установи, організації), накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, накази про присвоєння військових звань та грошовий атестат про грошові виплати. Враховуючи, що всі виплати здійснені відповідно до наказів, вказало про відсутність підстав для здійснення перерахунку (а.с. 29).
Довідкою військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення та одноразові додаткові види підтверджується, що у період з 19.11.2019 по 24.05.2021 нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу проводилось виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн) (а.с. 58).
Відповідно до довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління №517/6783 від 24.11.2025 ОСОБА_1 у період з 25.05.2021 по 07.12.2022 отримував грошове забезпечення. При цьому, визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням здійснювалось із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (а.с. 46, 118).
Відповідно до довідок Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 15.01.2026 №305/28 та №305/29 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації, та інших виплат ОСОБА_1 у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року виплачувалось грошове забезпечення без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на відповідний рік (а.с. 78зв.-79).
Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_3 №960/29/ФЕС від 19.01.2026 у період з грудня 2023 року по жовтень 2025 року нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу проводилось, виходячи з розрахункової величини, встановленої постановою №481 - 1762,00 грн (а.с. 172 зв.)
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Отже, з набранням чинності Постановою №704 змінено розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Станом на час прийняття Постанови №704 пунктами 2 та 4 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 рік відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постанови №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечать нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 22.03.2024 у справі №380/10075/21, від 28.03.2024 у справі №160/8290/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 - 2102,00 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 - 2270,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 - 2481,00 гривні, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 з 01.01.2023 - 2684,00 гривні.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за періоди з 19.11.2019 по 31.12.2019 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019 та з 01.01.2020 по 28.01.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, а не на 01.01.2018.
Таким чином, саме з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.
У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 та інших висловив позицію у аналогічних правовідносинах та вказав, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закон України "Про Державний бюджет України" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), та яким відповідають висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2024 у справі № 240/5115/22 та ухвалі від 13.03.2024 у справі № 400/8010/23.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 по справі № 500/1813/21 зробив наступні висновки.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Із аналізу наведених вище висновків Верховного Суду у справах № 400/6214/21, № 420/6572/22 та № 500/1813/21 слідує, що у продовж 2019 року положення пункту. 4 Постанови № 704 не суперечили нормам Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" в прикінцевих положеннях якого установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Отже підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19.11.2019 по 28.01.2020 відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
У подальшому, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481).
Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:
“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Однак, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Отже, з дня набрання чинності рішення суду законної сили - 18.06.2025, відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Законом України від 09.11.2023 №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
Законом України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 також встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
За таких обставин через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 виникли підстави для нарахування грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 02.10.2025, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, тобто за час дії постанови №481, суд зазначає таке.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1 762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у період з 20.05.2023 по 17.06.2026 грошове забезпечення позивача також має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.
Як встановлено судом згідно наявних у матеріалах справи довідок відповідачів про суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації, та інших виплат, відповідачі здійснювали обчислення та нарахування грошового забезпечення позивачу у період з 29.01.2020 по 02.10.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, та розрахункової величини 1762,00 грн.
Приймаючи до уваги, що у вказані періоди розрахунковою величиною, що застосовується для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, є встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в той час коли відповідачами застосований встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум у розмірі 1762,00 грн та розрахункова величина 1762,00 грн, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за спірні періоди.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 03.07.2025 у справі №360/152/24.
Крім того, при вирішенні спірних питань суд враховує, що розмір додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразових виплат, залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача, як військовослужбовця, тому у період з 29.01.2020 по 02.10.2025 мали би визначатися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року" чи розрахункової величини 1762,00 грн).
Стосовно обрахунку виплаченої позивачу підйомної допомоги, то відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затверджений Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення та одноразові додаткові види відомості про виплату позивачу у період з 29.01.2020 по 24.05.2021 підйомної допомоги відсутні, у зв'язку з чим підстави для її перерахунку відсутні.
Натомість згідно довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління №517/6785 від 24.11.2025 ОСОБА_1 у червні 2021 було виплачено підйомну допомогу у розмірі 15937,13 грн.
Знову ж таки, внаслідок неправильного розрахунку посадового окладу та окладу за військове відповідач 2 неправильно нарахував і виплатив розмір вказаної допомоги.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення мають бути проведені відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 у справі №420/23176/21.
Згідно із частиною другою статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Як встановлено судом, позивач у період з 08.12.2022 по 02.10.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Поряд з цим, нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, здійснювалось військовою частиною НОМЕР_3 , а до з 01.01.2024 Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
Таким чином, на переконання суду, саме Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України та військова частина НОМЕР_3 допустили протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення у період з 08.12.2022 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 02.10.2025 у належному розмірі, відтак є належними відповідачами у цій справі згідно статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 слід відмовити.
З урахуванням наеденого, ефективним способом захисту порушеного права позивача є:
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період з 29.01.2020 по 24.05.2021, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період 25.05.2021 по 07.12.2022, а також підйомної допомоги, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) з 08.12.2022 по 31.12.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати військову частину НОМЕР_3 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) з 01.01.2024 по 02.10.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Щодо доводів Київського квартирно-експлуатаційного управління про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком. Відтак, у межах даної справи до правовідносин за період з 19.11.2019 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.
Водночас, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з Витягу із наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) №249 від 07.12.2022 позивач був виключений зі списків особового складу Київського квартирно-експлуатаційного управління з 07.12.2022.
Отже, позов про перерахунок та виплату належного грошового забезпечення подано позивачем після виключення позивача зі списків особового складу Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття "суми, що належать працівникові при звільненні".
З огляду на викладене, строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин регулюється частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі №440/9690/24.
Відповідач доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із грошовим атестатом, іншим письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу Київського квартирно-експлуатаційного управління або в інший день, до відзиву на позовну заяву не долучив.
У свою чергу, позивач надав відповідь на свій запит Київського квартирно-експлуатаційного управління №517/6792 від 24.11.2025 із довідкою №517/6783 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період служби.
Інші докази ознайомлення позивача із інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу Київського квартирно-експлуатаційного управління матеріали справи не містять.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами до Київського квартирно-експлуатаційного управління у цій справі слід відраховувати з дати отримання листа №517/6792 від 24.11.2025 із довідкою №517/6783 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період служби.
З цим позовом до суду позивач звернувся 24.12.2025, відтак строк звернення до суду із позовними вимогами до Київського квартирно-експлуатаційного управління не пропущено.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачі як суб'єкти владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надали, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ “Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Київського квартирно-експлуатаційного управління, Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, військової частини НОМЕР_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 24.05.2021 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період з 29.01.2020 по 24.05.2021, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 25.05.2021 по 07.12.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу), а також підйомної допомоги, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період з 25.05.2021 по 07.12.2022, а також підйомної допомоги, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 08.12.2022 по 31.12.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) з 08.12.2022 по 31.12.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 по 02.10.2025 грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) з 01.01.2024 по 02.10.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), Київське квартирно-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 22991617, проспект Повітряних сил, 30, місто Київ, Київська область, 03186), військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ), Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України (код ЄДРПОУ 22990368, проспект Повітряних сил, 6, місто Київ, Київська область, 03168), військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК