28 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5763/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0000/8274/11-28-24-08 від 04.06.2024 року.
Ухвалою судді Дегтярьової С.В. від 16.09.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою судді від 06.01.2025 року провадження в справі зупинено (т.2,а.с.59).
Згідно з ч.1, 2 ст.35 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи. У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі розпорядження №357 від 24.12.2025 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 340/5763/24, в результаті якого справу передано на розгляд судді Петренко О.С.
Ухвалою суду від 07.01.2026 справу прийнято до провадження, зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №340/4210/23.
Ухвалою суду від 28.04.2026 провадження в справі поновлено.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 червня 2018 року міська рада м. Кропивницького (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:10:061:0074 площею 2,4609 га, яка розташована по АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної й іншої промисловості. Строк дії правочину - 25 років. У положенні пункту 2.3 договору зазначено, що, згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який надало Держгеокадастром від 15 березня 2018 року №432, нормативна грошова оцінка становить 2 473 204,50 грн. Положеннями пункту 4.2 правочину визначено, що річна орендна плата становить 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення і коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Річний платіж - 74 196,14 грн.
Посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку показників податкової декларації з плати за землю /орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності/ за 2024, результати якої оформлено актом №6302/11-28-24-08/2568821905 від 02.05.2024 (т.1,а.с.13-16).
Перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов'язання, задекларованого в податковій декларації та порушення вимог п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289, п.289.1 ст. 289 ПК України. Вказане порушення, на переконання податкового органу виникло через те, що позивач, при поданні податкової декларації з орендної плати не подала Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:10:061:0074 від 26.01.2023 з зазначеною сумою 1 317 039,41 грн. (т.1,а.с.14).
За результатом розгляду заперечень позивача, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000/8274/11-28-04-08 від 04.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 394 463,26 грн. (т.1,а.с.26-27).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За приписами пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
За змістом підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначені статтями 285-287 ПК України.
Абзацом першим пункту 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Спірним в цій справі є питання правомірності застосування контролюючим органом нормативної грошової оцінки при визначенні суми податкового зобов'язання з орендної плати.
Відповідачем при визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за землю застосовано нормативну грошову оцінку, зазначену у Витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:10:061:0074 від 26.01.2023 (вих.№600/295-23) із зазначеною сумою 13 137 039,41 грн.(т.1,а.с.71).
Позивач вважає, що ця нормативна грошова оцінка застосована контролюючим органом безпідставно, адже відсутні будь-які обставини, які призвели до збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Виходячи із змісту приведених норм ПК України, належним доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про її нормативну грошову оцінку, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Контролюючий орган, визначаючи позивачу податкове зобов'язання, керувався даними, які містяться у витязі з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26 січня 2023 року №вих.№600/295-23, який не є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон № 1378-IV), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до приписів статті 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначений статтею 18 Закону № 1378-IV, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Статтею 23 Закону № 1378-IV передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону № 3613-VI).
Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачені підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, відповідно до частини другої якої відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель, зокрема, на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель, зокрема, на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Згідно з пунктом 24 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, в тому числі про нормативну грошову оцінку: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до підпункту 8 пункту 22 Порядку №1051, до якого відсилає пункт 24, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про землі у межах державного кордону, як відомості про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах) та за їх межами (у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження):
відомості про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці:
розподіл земель за економіко-планувальними зонами та оціночними одиницями (районами), а саме: код оціночної економіко-планувальної зони згідно з додатком 2, номер економіко-планувальної зони та оціночної одиниці (району); межі економіко-планувальних зон та оціночних одиниць (районів) з координатами їх поворотних точок; площа економіко-планувальних зон та оціночних одиниць (районів); значення зональних коефіцієнтів;
значення нормативної грошової оцінки земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (середньої вартості одного кв. метра земель населеного пункту, одиниці площі земель за межами населеного пункту);
інформація про локальні фактори і зони їх дії (назви локальних факторів; межі зон дії локальних факторів (за видами) з координатами їх поворотних точок; значення коефіцієнта локального фактора в межах зони його дії);
інформація про ареали агровиробничих груп ґрунтів відповідно до підпункту 7 цього пункту;
інформація про бонітування ґрунтів відповідно до підпункту 9 цього пункту;
інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, найменування органу, що його прийняв, дата проведення нормативної грошової оцінки земель та введення в дію зазначеного рішення), електронні копії таких документів.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд зазначає, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, підставою внесення відомостей до Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку земель є технічна документація, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, відповідно до вимог статті 23 Закону №1378-IV затверджується сільською, селищною, міською радою.
Витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 вересня 2020 року у справі №821/1887/16, від 01 червня 2022 року у справі №640/13150/19.
Витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.
Суд зазначає, що податковим органом під час визначення податкового зобов'язання позивачці застосовано нормативну грошову оцінку, зазначену у листі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.03.2024 за вих. №768/290-24, в якому вказано, що відділом на заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 було сформовано Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:10:061:0074 від 26.01.2023 із зазначеною сумою 13 137 039,41 грн.
При цьому, у цьому листі відсутні будь-які дані стосовно земельної ділянки, що перебуває у оренді позивача, зокрема, відсутні розраховані у встановленому порядку показника (коефіцієнти), які визначені у технічній документації, що затверджені рішенням міської ради.
Відтак, застосована відповідачем інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розумінні Закону № 1378-IV.
Верховним Судом сформована усталена позиція, що до предмета доказування у податкових спорах, які стосуються належного до сплати розміру плати за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати, належить достовірність інформації про НГО землі, що використана контролюючим органом. Зокрема, встановленню підлягають обставини того, чи змінювалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки у спірному періоді (в тому числі, і будь-які множники у її формулі).
Відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено факт зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває у оренді позивача, а у разі зміни, за рахунок яких множників у її формулі, а застосований відповідачем витяг з нормативної грошової оцінки не містить будь-яких множників у формулі, які б вказували на збільшення нормативної грошової оцінки.
Крім того, слід враховувати, що, судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №340/4210/23, встановлена протиправність визначення позивачеві податкових зобов'язань з орендної плати за 2022 рік (тобто щодо того ж самого об'єкта оподаткування, що і в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні у цій справі) згідно податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 за №577602-208-1128.
Також Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі №340/8265/23 Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. - скасовано та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 277074-2408-1128 від 09.08.2023 р. щодо визначення позивачеві податкових зобов'язань з орендної плати за 2023рік (тобто щодо того ж самого об'єкта оподаткування, що і в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні у цій справі) .
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №0000/8274/11-28-24-08 від 04.06.2024 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3944,63 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО