28 квітня 2026 року справа №320/53778/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн. за рахунок фонду оплати праці;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу за повних 17 років вислуги років, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн. за рахунок фонду оплати праці.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачем зазначено, що з 20.06.2024 по 28.10.2025 позивач проходила службу у Бюро економічної безпеки України на посадах гласних штатних працівників.
Наказом БЕБ від 25.06.2024 №219-к/ДСК-ДП позивача призначено з 26.06.2024 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах БЕБ України з посадовим окладом 44 142 грн в місяць.
Наказом БЕБ від 26.06.2024 №223-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України".
Наказом БЕБ від 28.06.2024 №265-к/ДСК-ДП позивача призначено з 28.06.2024 на посаду аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ України з посадовим окладом 44 142 грн в місяць.
Наказом БЕБ від 29.06.2024 №355-к/ДСК-ДП позивача призначено з 01.07.2024 на посаду заступника керівника Департаменту персоналу БЕБ України з посадовим окладом 56 754 грн в місяць.
Наказом БЕБ від 28.10.2025 №210-к/ДСК-ДП позивача звільнено зі служби в БЕБ України за власним бажанням.
Оскільки посадовий оклад та грошове забезпечення визначено в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» та іншими підзаконними актами, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.12.2025 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що застосування фіксованого розміру прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн для обчислення посадових окладів працівників БЕБ у 2024-2025 роках є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, а вимога щодо виплати одноразової грошової допомоги, як похідна, на переконання відповідача, також не підлягає задоволенню.
20.12.2025 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наголошується на тому, що для виконання вимог закону додаткові дискреційні повноваження жодному органу влади не потрібні. Відповідачем не надано доказів подання БЕБ України до Міністерства фінансів України проектів бюджетних документів, в яких розрахунок розмірів посадових окладів гласних штатних працівників БЕБ здійснений, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. З огляду на це, позивачем акцентовано на тому, що недосконалість процедур затвердження штатного розпису, на чому наголошено відповідачем, не можуть покладати на позивача майновий тягар невиконання органами державної влади вимог Конституції України та законодавства.
25.12.2025 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що визначення бази для нарахування грошового забезпечення працівників БЕБ належить до дискреційних повноважень БЕБ та здійснюється виключно в межах та в спосіб, що передбачені чинним законодавством.
21.01.2026 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (в порядку статті 44 КАС України), в яких відповідачем наголошується на тому, що позовні вимоги щодо зобов'язання БЕБ здійснити нарахування та виплату спірних сум, а також одноразової грошової допомоги саме за рахунок фонду оплати праці суперечить вимогам бюджетного законодавства та Інструкції №333, а відтак задоволенню не підлягають. Відповідачем акцентовано, що при розрахунку посадових окладів працівників БЕБ має застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб, який використовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а саме 2102 грн.
22.01.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що в наказі БЕБ від 14.05.2025 №81 відсутнє жодне посилання на інший розмір посадового окладу, ніж визначений Постановою КМУ від 06.10.2021 №1068.
28.01.2026 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких відповідач наголошує на неправомірності позиції позивача.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї і/з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.06.2024 по 28.10.2025 позивач проходила службу у Бюро економічної безпеки України на посадах гласних штатних працівників.
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 25.06.2024 №219-к/ДСК-ДП "Про прийом на службу ОСОБА_1 " позивача прийнято на службу до БЕБ України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання БЕБ УКраїни, як переможця конкурсу, з 26.06.2024 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 44 142 грн.
Згідно з витягом з наказу БЕБ України від 26.06.2024 №223-к/ДСК-ДП "Про присвоєння спеціального звання БЕБ України" позивачу присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу "лейтенант Бюро економічної безпеки України".
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 28.06.2024 №265-к/ДСК-ДП "Про переведення працівників" позивача переведено з 28.06.2024 на посаду аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 44 142 грн.
Згідно з витягом з наказу БЕБ України від 29.06.2024 №355-к/ДСК-ДП "Про призначення у порядку просування по службі" позивача призначено з 01.07.2024 у порядку просування по службі, як переможця конкурсу, на посаду заступника керівника департаменту - керівника відділу Департаменту персоналу БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 56 754 грн.
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 28.10.2025 №210-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено зі служби в БЕБ України з 28.10.2025 за власним бажанням; виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить 17 років.
Як зазначає позивач, у період проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідач обчислював розміри його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів у розмірі 2102 грн.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України» (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 3 статті 31 Закону № 1150-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).
Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина 3 статті 31 Закону № 1150-ІХ та пункт 2 Умов №1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа № 120/1196/19-а.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 у справі №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).
Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Положеннями статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтями 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки разом із установленням прожиткового мінімуму на 01.01.2024 та на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки по суті змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 26.06.2024 по 28.10.2025 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 статті 7 Законів України про Державний бюджет на 2024 та 2025 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн.
Посилання відповідача у відзиві на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не регулюють спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачці. За таких умов наведені відповідачем аргументи не можуть бути визнані обгрунтованими.
Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, статтею 31 Закону № 1150-ІХ та положеннями Умови №1068.
А відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню у даних правовідносинах згідно з частиною 5 статті 242 КАС України.
Як уже зазначалося судом, запровадження законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки нової грошової величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів)» у розмірі 2102 грн без внесення відповідних змін до спеціальних законів, якими передбачено визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, не узгоджується з правовою природою законів про Державний бюджет України. Такі закони мають на меті врегулювання доходів і видатків держави на відповідний бюджетний період і не можуть змінювати або підміняти правове регулювання, встановлене іншими законами, що неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008. При цьому зазначена розрахункова величина у розмірі 2102 грн не передбачена і Законом № 966-ХІV.
Принцип правової визначеності, як складова верховенства права, передбачає чіткість, передбачуваність і стабільність правового регулювання, що унеможливлює довільне застосування норм права та дозволяє особі передбачити правові наслідки своїх дій. Застосування розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та не передбачена базовим законом, не може вважатися таким, що відповідає вимогам правової визначеності та принципам спеціального правового регулювання.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи вчинені вони у спосіб, визначений законом, з належним обґрунтуванням та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 26.06.2024 по 28.10.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного обґрунтування та без урахування усіх істотних обставин справи.
Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період без застосуванням передбаченого законом прожиткового мінімуму, порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними відповідно до статей 9 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на встановлену протиправність дій відповідача, підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у визначених законом розмірах за період з 26.06.2024 по 28.10.2025 з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту є належним, ефективним та спрямованим на повне відновлення порушеного права позивача.
Щодо позовних вимог в частині виплатити позивачу одноразової грошової допомоги виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у розмірі 3028 грн, суд враховує таке.
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 28.10.2025 №210-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено зі служби в БЕБ України з 28.10.2025 за власним бажанням.
Згідно з вказаним наказом, відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 №393, наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить 17 років.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 №393 поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на наведені норми законодавства, слід дійти висновку про те, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке особа рядового і начальницького складу має право на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку вона займала.
Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, судом встановлено порушення прав позивача на належний розмір грошового забезпечення з 26.06.2024 по 28.10.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року.
Враховуючи, що одноразова грошова допомога обраховується з грошового забезпечення, позивач має право на перерахунок отриманої одноразової грошової допомоги, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI).
В силу вимог пункту 1 частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Між тим положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Слід зауважити в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456) сформовано висновки про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Матеріалами справи підтверджується, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», позивачем заявлено 2 (дві) позовні вимоги немайнового характеру, отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», сума судового збору повинна становити 1937,92 грн.
Судом встановлено, що за подання цього адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у сумі 2906,88 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду.
У той же час, судовий збір у розмірі 1937,92 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн.
3. Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.
4. Зобов'язати Бюро економічної безпеки України (ідентифікаційний код 44168316, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн за рахунок фонду оплати праці.
5. Зобов'язати Бюро економічної безпеки України (ідентифікаційний код 44168316, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу за повних 17 років вислуги років, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн. за рахунок фонду оплати праці.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Бюро економічної безпеки України (ідентифікаційний код 44168316, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.