27 квітня 2026 рокуСправа №160/33705/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кропової К.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/33705/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.05.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі №160/33705/23, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн на місяць за період несення служби з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року.
На виконання вказаного рішення суду позивачу видано виконавчий лист.
14.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровські області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/33705/23, у якій заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №160/33705/23 від 04.07.2024, про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн на місяць за період несення служби з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року на стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплату ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 142699,77 грн.
Заявник у заяві вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що Державна виконавча служба є єдиним органом примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності. З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 4901№VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також 06.02.2013 набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2013 року № 45), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Таким чином, зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів. Разом з тим статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії. Так виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. За таких обставин, склалася ситуація коли боржник не може виконати рішення суду. З наведених вище підстав орган державної виконавчої служби і звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 20.04.2026 заяву прийнято до розгляду, призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2026 на 11:00 год.
23.04.2026 через систему «Електронний суд» від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшло заперечення на клопотання (заяву), у якому вказано, що Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області заперечує проти задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду. Свою позицію обґрунтовує тим, що виплата доходу фізичній особі ( ОСОБА_2 ) податковим агентом (Територіальним управлінням) передбачає одночасну сплату до бюджету коштів (податку з доходів фізичних осіб 25 699,77 грн та військового збору 7 138,82 грн.). А враховуючи встановлений порядок виконання рішень (в межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя») стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм Податкового кодексу України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов'язань, а саме: одночасну сплату податків з доходу, що виплачується. Тому на думку Територіального управління дана категорія справ не охоплюється вимогами статті 378 КАС України так як на відміну від соціальних та пенсійних виплат виплата грошового забезпечення передбачає одночасне здійснення перерахувань відповідних податків, розмір та порядок виплати яких встановлюється станом на дату виплати. Також відповідач указує, що Територіальне управління не може здійснити нарахування коштів позивачу за відсутності відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. У задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідач просить суд відмовити.
27.04.2026 у судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
За змістом ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи викладене, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Як зазначено вище, 15.05.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі №160/33705/23, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн на місяць за період несення служби з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року.
На виконання зазначеного рішення суду позивачу видано виконавчий лист.
Згідно з ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.
У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі №800/203/17.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 міститься такий правовий висновок: оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивачки у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
В цій справі позивач фактично просить вчинити ті самі дії, які у вищевказаному прикладі Верховний Суд визнав необґрунтованими: у випадку, коли стягнення конкретним сум не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, натомість способом захисту прав було зобов'язання вчинити певні дії, позивач просить по суті замінити спосіб захисту.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати коштів і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення суду має зобов'язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.
Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Грошові кошти, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Тобто, спосіб і порядок виконання рішення суду, який просить встановити заявник, фактично призведе до зміни резолютивної частини рішення суду, а тому зазначена заява задоволенню не підлягає.
За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 3 ст. 378 КАС, до спірних правовідносин.
У спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.
Зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення додаткової винагороди, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.
До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.
Таким чином, заявник ініціював питання зміни застосованого способу захисту права, який при цьому раніше сам же і обрав, що є неможливим на стадії виконання рішення суду. Окрім цього, вирішення відповідного питання в будь-якому випадку не вплинуло б на наявність необхідних асигнувань у відповідача, відсутність яких і зумовлює затримку у виконанні рішення суду.
Враховуючи викладене, заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровські області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/33705/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили 27.04.2026.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 27.04.2026.
Суддя Н.В. Кучугурна