29 квітня 2026 року Справа 160/10600/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.04.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 Регіональної військово-лікарської комісії з визначенням причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 щодо визначення причинного зв'язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби»;
визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 Регіональної військово-лікарської комісії в частині визначення формулювання причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
зобов'язати Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути документи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням вимог законодавства та висновків суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/10600/26 від 24.04.2026 року для розгляду судової справи визначено суддю Олійника В.М.
Відповідно до підпунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Однак, позовна заява подана без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії з заявою про скасування свідоцтва про хворобу №2273 та зміни формулювання захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби на «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Письмової відповіді на своє звернення не отримав.
Про можливість оскарження до суду свідоцтва про хворобу позивач дізнався лише в березні 2026 року.
Оскільки позивач є інвалідом ІІІ групи, є необізнаним в області прав, зокрема вживав заходи щодо проходження лікування, реабілітації, відновлення стану здоров'я, тому й вимушений заявляти клопотання про поновлення строку на оскарження довідки про хворобу.
Щодо строку звернення з позовною заявою до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено наступне:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року»
Представник ОСОБА_2 в позовній заяві просить суд:
визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 Регіональної військово-лікарської комісії з визначенням причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 щодо визначення причинного зв'язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби»;
визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 Регіональної військово-лікарської комісії в частині визначення формулювання причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
Суд звертає увагу, що з проханням скасувати спірні свідоцтва про хворобу позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України лише 18.03.2026 року та 19.04.2026 року з повторною заявою.
Суд зазначає, що неотримання листа-відповіді у відповідь на заяви позивача, які датовано 18.03.2026 та 19.04.2026 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, так як оскаржуване свідоцтво про хворобу складено 22 грудня 2020 року.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що підстави, які вказані в заяві представника позивача від 23.04.2026 року про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
З метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне надати позивачеві можливість подати нову обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Щодо належного відповідача, суд зазначає наступне.
У частині 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до частини 9 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З аналізу статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах.
При цьому звернення до суду із позовом щодо захисту порушеного права має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що у позовній заяві зазначено відповідача - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, а позовні вимоги стосуються Регіональної військово-лікарської комісії.
У зв'язку з цим, суду неможливо встановити наявність порушених прав ОСОБА_1 та обставин, які виникли, у зв'язку із такими порушеннями, оскільки позовні вимоги стосуються іншого відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно викласти позовні вимоги відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з моменту отримання даної ухвали.
Для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 необхідно:
надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з зазначенням обставин та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
викласти позовні вимоги відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується.
Суддя В.М. Олійник