28 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/355/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.10.2025 №6319/25/111; зобов?язання провести повторне оцінювання повсякденного функціонування у порядку та спосіб, визначені законодавством.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2025 позивач пройшов огляд експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами якого прийнято рішення від 24.02.2025 №197/25/181/P, оформлене витягом №197/25/181/В.
Відповідно до пункту 16 вказаного рішення за результатами оцінювання: група інвалідності не застосовується згідно критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позивач через свого представника 02.04.2025 звернувся із скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, права та обов'язки якого покладені на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Однак, відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.10.2025 №6319/25/111 за результатами заочного розгляду скарги прийнято рішення, у пунктах 20, 21 якого зазначено, що проаналізувавши медико-експертну документацію пацієнта експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла висновку: у пацієнта виявлені легкі функціональні порушення внаслідок вертеброгенної патології (больовий та м'язово-тонічний синдром), які в легкому ступені обмежують пересування та працездатність пацієнта. За наданими документами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338), не має підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Відомо, що 07.06.2024 пацієнту було встановлено 15% втрати працездатності, поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини, одноразово, згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012. В теперішній час відсоток втрати працездатності та група інвалідності не встановлені.
Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було порушено процедуру його прийняття, не досліджено надані заявником докази, внаслідок чого прийняте рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Так, пункти 20 та 21 рішення є тотожними за змістом, містять лише загальні формулювання про «легкі функціональні порушення» та відсутність підстав для встановлення інвалідності, не розкриваючи, з яких саме мотивів зроблено такі висновки.
Рішення Центру оцінювання не містить пояснення, які саме відомості з медико-експертної документації були визнані недостатніми або такими, що відповідають критеріям встановлення інвалідності. Експертна команда обмежилася декларативним посиланням на наявність у позивача «легких функціональних порушень», однак не зазначила, за якими саме показниками визначався ступінь таких порушень, які ознаки життєдіяльності були обмежені, яким чином оцінювалась інтенсивність, тривалість та стабільність цих обмежень і чому саме вони віднесені до легкого ступеня.
Фактично рішення не містить причинно-наслідкового зв'язку між встановленими медичними обставинами та правовим висновком про відсутність інвалідності.
Позивач вказує, що на час первинного огляду експертною комісією мав стійкі порушення функцій організму, а саме хвороба тривала не менше 12 місяців і продовжувала тривати, у нього були щонайменше наявні помірні обмеження життєдіяльності (1 ступінь), зокрема, щодо пересування, виконання трудової діяльності, а також самообслуговування та контролю поведінки. Також позивач потребує отримання послуг з реабілітації (у 2024 році проходив реабілітацію 5 разів), забезпечення лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах (після кожного випадку стаціонарного лікування призначалися ліки для амбулаторного лікування).
Однак, Центр оцінювання, розглядаючи скаргу на первинне рішення експертної команди від 24.02.2025, не усунув допущених під час первинного оцінювання порушень, а фактично відтворив їх, не здійснивши самостійного, повного та всебічного аналізу критеріїв встановлення інвалідності.
Окрім того, позивач зазначає, що невмотивованість рішення посилюється порушенням процедури визначення форми розгляду скарги. Скарга була подана 02.04.2025 у період, коли нормативне регулювання не передбачало обов'язку зазначати бажану форму її розгляду. Водночас на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідні вимоги вже були змінені.
За таких обставин Центр оцінювання мав вжити належних заходів для з'ясування волевиявлення скаржника щодо форми розгляду скарги з урахуванням змін нормативного регулювання, однак таких дій здійснено не було. У рішенні відсутні будь-які мотиви, які б пояснювали, чому скарга розглянута саме заочно та чому наявні матеріали були визнані достатніми для прийняття рішення без участі позивача.
Також позивач зазначає, що застосування заочної форми розгляду скарги не відповідало вимогам додатка 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 (далі - Порядок №1338), яким визначено вичерпний перелік випадків, за наявності яких оцінювання повсякденного функціонування особи може проводитися заочно. Дискреція експертної команди щодо вибору форми розгляду у цьому випадку є обмеженою законодавством і може реалізовуватися виключно за наявності чітко визначених нормативних підстав, які повинні бути прямо зазначені та мотивовані у рішенні.
Водночас жодна з підстав, передбачених додатком 1 до Порядку №1338, для проведення заочного розгляду, не поширюється на ОСОБА_1 , що виключало можливість автоматичного застосування такої форми розгляду. Попри це, у рішенні Центру оцінювання не зазначено, яка саме норма додатка 1 була покладена в основу заочного розгляду, не наведено мотивів, з яких експертна команда дійшла висновку про достатність наявних медичних документів, а також не обґрунтовано неможливість або недоцільність очного розгляду чи проведення повторного оцінювання.
Крім того, позивач звертає увагу, що скарга на рішення експертної команди була подана 02.04.2025, тоді як оскаржуване рішення Центру оцінювання прийнято лише 20.10.2025, тобто через значний проміжок часу. За таких обставин заочна форма розгляду не могла забезпечити належне оцінювання стану здоров'я позивача саме станом на дату прийняття рішення, оскільки не передбачала безпосередньої оцінки його функціонального стану та не враховувала можливу динаміку перебігу захворювань і наслідків поранення.
На думку позивача, оскаржуване рішення Центру оцінювання є формальним, декларативним та немотивованим, не містить достатньої інформації про фактичні й правові підстави відмови у встановленні групи інвалідності, що унеможливлює перевірку його законності та є самостійною і достатньою підставою для його скасування судом.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.84-88) позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Центром оцінювання функціонального стану особи отримана справа за скаргою ОСОБА_1 на рішення №197/25/181/Р від 24.02.2025, згідно якого позивачу відмовлено у встановленні інвалідності, та розглянута заочно відповідно до вимог чинного законодавства України.
Під час розгляду вказаної скарги та ретельного вивчення її медико-експертної справи експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася нормативними документами, чинними на момент відмови у встановлені позивачу інвалідності 24.02.2025.
Представник відповідача вказує, що експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника), за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.
Скарга позивача від 02.04.2025 на рішення первинної ЕК №197/25/181/P від 24.02.2025 не містить клопотання про розгляд його скарги безпосередньо за його участю (очно). Окремо від скарги клопотань про очний розгляд скарги позивача відповідач не отримував.
20.10.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що у пацієнта виявлені легкі функціональні порушення внаслідок вертеброгенної патології (больовий та м'язово-тонічний синдром), які в легкому ступені обмежують пересування та працездатність пацієнта. За наданими документами, згідно Постанови №1338, не має підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Відомо, що 07.06.2024 пацієнту було встановлено 15% втрати працездатності, поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини, одноразово, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012. В теперішній час відсоток втрати працездатності та група інвалідності не встановлені.
Враховуючи вищезазначене, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи прийняла рішення про обґрунтованість рішення, яке оскаржувалось позивачем.
Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.10.2025 36319/25/111 було надіслано за адресою місця проживання позивача та отримано останнім.
Представник відповідача вказує, що, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 6319/25/111, яким було підтверджене попереднє рішення ЕК в частині ненадання жодної групи інвалідності позивачу, та враховані в повному обсязі всі матеріали його медико-експертної справи у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому є законним та обґрунтованим.
У свою чергу, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку експертної комісії, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної комісії лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Тобто, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями та приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, дослідження інших обставин, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За вказаних обставин, представник відповідача вважає, що належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення, а доводи позивача викладені в позовній заяві є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Просить в задоволені позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що протокол розгляду скарги не містить належної фіксації результатів розгляду скарги та процесу прийняття рішення експертною командою.
У протоколі відсутні відомості, які б дозволяли встановити: які саме матеріали медико-експертної справи були досліджені експертною командою; які обставини були враховані при прийнятті рішення; яких підстав експертна команда дійшла висновку про підтвердження попереднього рішення. Фактично протокол містить лише формальні відомості про склад експертної команди та реквізити справи без відображення змісту розгляду скарги. Водночас протокол не містить належного викладення рішення експертної команди у тому вигляді, який дозволяв би встановити фактичні та правові підстави прийняття такого рішення.
Таким чином, наданий протокол формально відповідає затвердженій формі документа лише за своєю структурою, однак не містить передбаченого цією формою змісту, який повинен фіксувати перебіг розгляду скарги та результат прийняття рішення.
Водночас і саме рішення експертної команди фактично містить лише узагальнений висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності без розкриття критеріїв та методики, за якими такий висновок було зроблено.
Також позивач повторно наголошує, що не був повідомлений про розгляд його скарги та не був поінформований про можливість проведення заочного розгляду справи.
Таким чином, позивач був фактично позбавлений можливості брати участь у процедурі оцінювання, надати додаткові пояснення, звернути увагу експертної команди на окремі медичні документи або повідомити про актуальний стан свого здоров'я.
За таких обставин розгляд скарги без виклику позивача та без проведення його очного огляду не забезпечує повного та об'єктивного дослідження обставин, які мають значення для прийняття рішення щодо встановлення інвалідності.
В спростування доводів відповідача про те, що скарга позивача від 02.04.2025 не містила клопотання про розгляд скарги за його участю, позивач вказує, що на момент подання скарги позивачем нормативне регулювання не передбачало обов'язку зазначати у скарзі бажану форму її розгляду. Відповідні вимоги були запроваджені пізніше шляхом внесення змін до додатка 3 до Порядку №1338.
Отже, відсутність у скарзі позивача відповідної вказівки не може розцінюватися як його згода на проведення заочного розгляду, оскільки на момент її подання законодавство не містило такої вимоги.
У зв'язку із цим саме на Центр оцінювання покладався обов'язок з'ясувати позицію скаржника щодо форми проведення оцінювання з урахуванням змін нормативного регулювання, однак таких дій відповідачем здійснено не було.
У сукупності зазначене свідчить про те, що заочна форма розгляду скарги була обрана без належного правового обґрунтування, без з'ясування волевиявлення скаржника та без урахування необхідності встановлення актуального стану його здоров'я (а.с.136-142).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 у задоволенні клопотання представника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» - адвоката Каленика Д.О. про заміну первісного відповідача належним відмовлено (а.с.81).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу №197/25/181/В з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.02.2025 №197/25/181/Р (а.с.29-30, 61 зворот-62, 92-93) щодо ОСОБА_1 проведено оцінювання повсякденного функціонування особи. Дата видачі направлення особи на оцінювання: 24.01.2025 (пункт 12.1). Форма розгляду експертною командою: очно з закладі охорони здоров'я (пункт 13). Дата проведення оцінювання: 24.02.2025 (пункту 14). За результатами оцінювання: група інвалідності не застосовується згідно критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи (пункт 16).
Не погоджуючись із рішенням експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №197/25/181/Р від 24.02.2025, позивач через уповноваженого представника - адвоката Світлицьку З.О. подав до відповідача скаргу від 02.04.2025 (а.с.21 зворот-28, 54-61, 110-117).
Згідно із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №6319/25/111 від 20.10.2025 (а.с.15-16, 107-108), проаналізувавши медико-експертну документацію пацієнта, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла висновку, що у пацієнта виявлені легкі функціональні порушення внаслідок вертеброгенної патології (больовий та м'язово-тонічний синдром), які в легкому ступені обмежують пересування та працездатність пацієнта. За наданими документами, згідно Постанови №1338, не має підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Відомо, що 07.06.2024 пацієнту було встановлено 15% втрати працездатності, поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини, одноразово, згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012. В теперішній час відсоток втрати працездатності та група інвалідності не встановлені (пункти 20, 21).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 №2961-ІV (далі - Закон №2961-ІV).
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Нормами статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування) (безстроково).
Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов'язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31.12.2024.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №90), наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 №2022 права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок №1338.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.
Нормами пункту 8 Порядку визначено, що оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Згідно із пунктом 17 Порядку оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):
лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338;
головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338.
Відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.
Згідно із пунктом 19 Порядку №1338 електронне направлення формується та надсилається до закладу охорони здоров'я, в якому проводиться оцінювання, з урахуванням його завантаженості, а також побажань особи, щодо якої формується направлення, з приводу територіальної доступності в електронній формі за допомогою засобів електронної системи.
Пунктами 28, 29 Порядку визначено, що розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.
До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання.
Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров'я електронного направлення до розгляду, крім виникнення надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють розгляд справи в установлені строки.
Згідно із пунктами 34, 35 Порядку №1338 експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.
Відповідно до пунктів 36, 37 Порядку №1338 розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: форма проведення розгляду; прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; спосіб участі кожної особи в розгляді; думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; інша інформація, визначена МОЗ.
Відповідно до пунту 53 Порядку №1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Для встановлення груп інвалідності застосовуються Критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 3 Критеріїв встановлення інвалідності встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно із пунктами 5, 6 цих Критеріїв ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об'єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.
Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:
легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.
До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Нормами пункту 7 Критеріїв встановлення інвалідності передбачено, що порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.
Відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Згідно із пунктуми 57, 58 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.
Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):
у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;
в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).
Відповідно до пункту 59 Порядку №1338 розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Нормами пункту 60 цього Порядку визначено, що скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).
Згідно із пунктом 62 Порядку №1338 у разі подання скарги в паперовій формі скаржник (його уповноважений представник) надсилає підписану скаргу поштовим відправленням до Центру оцінювання функціонального стану особи. У разі подання скарги уповноваженим представником скаржника до неї додаються документи, що підтверджують повноваження такого уповноваженого представника.
Скаржник (його уповноважений представник) може надіслати скаргу (її скановану копію) на адресу електронної пошти Центру оцінювання функціонального стану особи. У такому разі рішення за скаргою приймається за умови надсилання скаржником (його уповноваженим представником) підписаної скарги поштовим відправленням до Центру оцінювання функціонального стану особи.
Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня отримання скарги уповноважена особа Центру оцінювання функціонального стану особи розпочинає в електронній системі процес оскарження.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов?язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи, в тому числі, щодо розгляду скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результаті медико-соціальної експертизи.
Як встановлено судом, відповідно до витягу №197/25/181/В з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.02.2025 №197/25/181/Р за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 : зроблено висновок, що група інвалідності не застосовується згідно критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.29-30, 61зворот-62, 92-93).
Предметом розгляду даної справи є рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №6319/25/111 від 20.10.2025, прийняте за результатами розгляду скарги позивача на періинне рішення ЕК (а.с.15-16, 107-108).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що проаналізувавши медико-експертну документацію пацієнта експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла висновку, що у пацієнта виявлені легкі функціональні порушення внаслідок вертеброгенної патології (больовий та м?язово-тонічний синдром), які в легкому ступені обмежують пересування та працездатність пацієнта. За наданими документами, згідно Постанови №1338 не має підстав для встановлення жодної з груп інвалідності (пункти 20, 21).
В обгрунтування зазявлених позовних вимог позивач вказує, що на час первинного огляду експертною комісією він мав стійкі порушення функцій організму, а саме: хвороба тривала не менше 12 місяців і продовжувала тривати, у нього були щонайменше наявні помірні обмеження життєдіяльності (1 ступінь), зокрема, щодо пересування, виконання трудової діяльності, а також самообслуговування та контролю поведінки, а також він потребує отримання послуг з реабілітації (у 2024 році проходив реабілітацію 5 разів), забезпечення лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах, що надавало підстави для встановлення групи інвалідності.
При вирішенні спірних правовідносин, суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, предметом даного судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розгляд скарги позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії проводився 20.10.2025 без участі позивача (заочно).
У позовній заяві позивач посилається на порушення процедури визначення форми розгляду скарги, оскільки у рішенні відсутні будь-які мотиви, які б пояснювали, чому скарга розглянута саме заочно та чому наявні матеріали були визнані достатніми для прийняття рішення без участі позивача.
У свою чергу представник відповідача вказує, що скарга позивача від 02.04.2025 на рішення первинної експертної комісії №197/25/181/P від 24.02.2025 не містить клопотання про розгляд його скарги безпосередньо за його участю (очно). Окремо від скарги клопотань про очний розгляд скарги позивача підповідач не отримував.
Надаючи оцінку таким доводам сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 67 Порядку №1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).
Так, відповідно до пункту 1 Критеріїв експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами:
1) очно, за участю особи в закладі охорони здоров'я, в якому утворена експертна команда;
2) заочно, без особистої участі особи;
3) із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування);
4) за місцем перебування/лікування особи..
Пунктом 2 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.
Експертна команда проводить розгляд заочно в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії направлення на оцінювання ишоекспертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.
Отже, за загальним правилом, стосовно осіб з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій проводитися заочний розгляд справи. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.
Судом встановлено, що згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.11.2023 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.21).
Відтак, оскільки позивач відноситься до категорії учасників бойових дій та не заявив про своє бажання бути присутнім на розгляді скарги, а експертною комісією не встановлено факту недостатності поданих документів для прийняття рішення, відповідачем правомірно проведено розгляд скарги ОСОБА_1 за заочною формою.
Суд зауважує, що додаток 3 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2025 №1111), серед переліку відомостей, що містяться у скарзі на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальної експертної комісії, передбачає вимогу скаржника щодо розгляду скарги очно або з використанням методів і засобів телемедицини (у разі потреби).
На момент подання позивачем скарги від 02.04.2025 на рішення первинної експертної комісії №197/25/181/P від 24.02.2025 перелік відомостей, що містяться у скарзі на результат оцінювання повсякденного функціонування особи, визначений у додатку 3 дійсно не передбачав обов'язку скаржника заявляти вимогу щодо його розгляду скарги очно.
Поряд з цим, суд вважає, що право особа повідомити про своє бажання бути присутньою на розгляді прямо випливає із норм пункту 2 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування, який як на момент подання позивачем скарги, так і на момент прийняття оскаржуваного рішення передбачав очний розгляд справи у тих випадках, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання провести повторне оцінювання повсякденного функціонування у порядку та спосіб, визначені законодавством, суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:
вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);
заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);
за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:
підтвердження оскарженого рішення експертної команди;
скасування оскарженого рішення експертної команди;
формування нового рішення щодо результату оцінювання.
З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що повторне оцінювання повсякденного функціонування призначається не за результатами розгляду скарги, а в ході розгляду такої скарги за наявності підстав, передбачених Порядком.
Однак, у позовній заяві позивачем не наведено передбачених Порядком №1338 підстав для проведення відносно нього повторного оцінювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.
Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.10.2025 № 6319/25/111 відповідає критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій