справа № 462/3608/26
29 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Ю.Л. Бориславський розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ДП МОУ «Монтажник-Львів», у якій просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходу у зв'язку з порушенням строків оплати за час затримки середній заробіток з 21.12.2018 року по 10.04.2026 року в розмірі 298600 грн. 25 коп.
Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно із п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
Відповідно до п. 6, 7 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Проте, такі вимоги позивачем не виконано.
Частиною 2 ст. 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У додатка до позову наведено перелік доданих документів, зокрема, копій доказів, проте не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Проте, такі вимоги також не виконано.
Так, позивач вказала, що додала до позову розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку та розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх оплати.
При цьому, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП України) здійснений позивачем станом на 24.09.2018 року, а тому позивачу слід надати актуальний розрахунок сум, що стягуються, що відповідає вимогам законодавства України.
Наданий позивачем розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх оплати здійснено позивачем за період з 21.12.2018 року по 18.01.2023 року, а у прохальній частині позову вказано період заборгованості з 21.12.2018 року по 10.04.2026 року.
Крім цього, у прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходу у зв'язку з порушенням строків оплати за час затримки середній заробіток з 21.12.2018 року по 10.04.2026 року в розмірі 298600 грн 25 коп., а тому не конкретизувала зміст позовних вимог та не вказала чи сума, що підлягає стягненню є середнім заробітком за час затримки виплат при звільненні чи компенсацією громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд звертає увагу позивача, що стягнення середнього заробітку за час затримки, що регулюється ст. 117 КЗпП України та компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що регулюється Законом України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», мають різну правову природу.
Так, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Уст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Також слід враховувати, що механізм компенсації, передбачений статтею 34 Закону України "Про оплату праці" є застосовуваним в порядку, визначеному Законом № 2050-III та Порядком № 159 до несвоєчасно виплаченої нарахованої заробітної плати під час дії трудового договору, а також у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, як під час дії трудового договору, такі і після його припинення. Разом із тим, у разі невиплати в день звільнення працівнику усіх належних сум, які входять до структури заробітної плати, та/або встановлення (присудження) їх судовим рішення, ухваленим за зверненням працівника, після припинення трудових відносин, застосуванню підлягає механізм компенсації, визначений статтею 117 КЗпП України. Протилежне тлумачення робить неможливим визначити таку підставу компенсації, як база для її нарахування, а також встановити час початку прострочення виплати, і не сприяє визначеності змісту зобов'язання щодо розміру заробітної плати, недонарахованої працівнику.
Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 525/789/17 (провадження № 61-14611св19), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При зверненні із даним позовом до суду позивач покликається на ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Водночас, згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При цьому, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2019 року в справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, за пред'явлення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі, визначеному законом для позовної заяви майнового характеру за наступними реквізитами:
Отримувач - ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101, код отримувача /код за ЄДРПОУ/ - 38008294, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA418999980313101206000013951, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 _________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Залізничний районний суд м. Львова (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до змісту ст.185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали - 5 /п'ять/ днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: Бориславський Ю. Л.