Справа № 461/3060/26
Провадження № 1-кс/461/2661/26
про накладення арешту на майно
29.04.2026 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026140000000305 від 02.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий звернулася до слідчої судді зі вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно, що полягатиме у позбавлені права на відчуження майна, розпорядження майном, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), а саме:
- Причіп марки «КРД 050105», сірого кольору, 2018 р.в, № кузова: НОМЕР_2 , р.н.з. НОМЕР_3 ;
- Автомобіль марки «ВАЗ 21063», бежевого кольору, 1990 р.в, № кузова: НОМЕР_4 , р.н.з. НОМЕР_5 , з метою конфіскації майна, як виду покарання.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026140000000305 від 02.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше березня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_5 ) та інші невстановлені особи, у невстановлений досудовим розслідувань час, перебуваючи у невстановленому місці, вступили у злочинну змову спрямовану на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України у вигляді сприяння порадами (щодо деталей перетину державного кордону), надання засобів (автомобіля для безпечного проїзду блокпостів на території України особі призовного віку під час дії воєнного стану), а також усунення перешкод для незаконного переправлення через державний кордон України під час дії воєнного стану з метою виїзду за межі України та незаконного збагачення за рахунок отриманих грошових коштів від зазначеної злочинної діяльності.
Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні було введено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, у зв'язку з триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим було заборонено виїзд за межі країни громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
На підставі ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з п. 2.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (зі змінами та доповненнями), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема, особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, оголошено та проводиться загальна мобілізація.
У ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Незважаючи на встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони й обмеження щодо перетину державного кордону України на період військової агресії російської федерації проти України, у ОСОБА_5 виник намір здійснити незаконне переправлення військовозобов'язаного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_6 ) через державний кордон України, поза прикордонним контролем, під час дії правового режиму воєнного стану з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення.
Відтак, ОСОБА_5 , маючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України поза прикордонним контролем, в період дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та переслідуючи корисливий мотив, з метою власного протиправного збагачення, під час телефонної розмови з ОСОБА_6 , яка відбулась у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше березня 2026 року запропонував останньому організувати його виїзд за межі території України, при цьому повідомив, що детальніше розповість при особистій зустрічі, яка може відбутися у м. Львові.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_6 (який діяв під контролем правоохоронних органів) відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, під час попередньо обумовленої особистої зустрічі з ОСОБА_6 , котра мала місце 31.03.2026 приблизно о 13:00 год. біля ТЦ «Епіцентр», що за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 188А, повідомив, що за грошову винагороду в сумі 8000 (вісім тисяч) євро він організує його переправлення через державний кордон України іншими особами, зокрема невстановлені особи, діючи за попередньої змовою групою осіб із ОСОБА_5 , доставлять ОСОБА_6 на автомобілі з м. Львова до Закарпатської області, та звідти перевезуть його через державний кордон України поза прикордонним контролем в Румунію. При цьому, ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 вказівки та поради щодо підготовки до незаконного переправлення через державний кордон України, зокрема, речей, які необхідно мати з собою, проїзду блокпостів на території України, деталей перетину державного кордону, дій останнього після здійснення його незаконного переправлення через державний кордон України, а також повідомив про забезпеченням засобами, а саме автомобілем для транспортування до лінії державного кордону та через державний кордон України поза прикордонним контролем.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_6 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, під час телефонних розмов з ОСОБА_6 , які мали місце 17.04.2026, 20.04.2026 та 21.04.2026 повідомив, що за грошову винагороду в сумі 8000 (вісім тисяч) євро чи по курсу відповідну суму в доларах США, він організує його переправлення через державний кордон України іншими особами, зокрема невстановлені особи, діючи за попередньої змовою групою осіб із ОСОБА_5 , доставлять ОСОБА_6 на автомобілі з м. Львова до Закарпатської області, та звідти перевезуть його через державний кордон України поза прикордонним контролем в Румунію. При цьому, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що 4000 (чотири тисячі) євро чи по курсу відповідну суму в доларах США, слід надати йому одразу у м. Львові, а решту суми - 4000 (чотири тисячі) євро, іншим особам за вказівкою ОСОБА_5 в Закарпатській області, а також, ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 вказівки та поради щодо підготовки до незаконного переправлення через державний кордон України, зокрема, речей, які необхідно мати з собою, проїзду блокпостів на території України, деталей перетину державного кордону, дій останнього після здійснення його незаконного переправлення через державний кордон України, а також повідомив про забезпеченням засобами, а саме автомобілем для транспортування до лінії державного кордону та через державний кордон України поза прикордонним контролем.
Так, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_6 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, під час попередньо обумовленої особистої зустрічі з ОСОБА_6 , котра мала місце 23.04.2026 приблизно о 22:20 год. біля Центру Довженка, що за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 81, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, повідомив останньому сідати в автомобіль марки «Opel Vectra», р.н.з. НОМЕР_6 , яким він приїхав за ОСОБА_6 , з метою доставки останнього до Закарпатської області. В подальшому, під час руху у вказаному автомобілі по автошляху Київ - Чоп, в напрямку Закарпатської області, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , деталі проїзду та перетину блокпостів на території України та державного кордону України, дії останнього після здійснення його незаконного переправлення через державний кордон України, при цьому, надав вказівку, ОСОБА_6 покласти в підлокітник вказаного автомобіля частину грошових коштів в сумі 4000 (чотири тисячі) євро чи по курсу відповідну суму в доларах США, а решту суми - 4000 (чотири тисячі) євро, іншим особам за вказівкою ОСОБА_5 в Закарпатській області. Після чого інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , перевезуть ОСОБА_6 через державний кордон України поза прикордонним контролем в Румунію. Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_6 діючи за вказівкою ОСОБА_5 , передав, а ОСОБА_5 отримав грошові кошти в сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) доларів США, як винагороду за організацію та незаконне переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, після чого протиправну діяльність ОСОБА_5 було припинено правоохоронними органами.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами, вказівками та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
24 квітня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами, вказівками та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до інформації з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить таке майно:
- Причіп марки «КРД 050105», сірого кольору, 2018 р.в, № кузова: НОМЕР_2 , р.н.з. НОМЕР_3 ;
- Автомобіль марки «ВАЗ 21063», бежевого кольору, 1990 р.в, № кузова: НОМЕР_4 , р.н.з. НОМЕР_5 .
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку з чим, необхідно накласти арешт на рухоме майно
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання необхідно накласти арешт на вищевказане майно.
Слідчий у судове засідання не з'явилася, у клопотанні просить розглядати клопотання без його участі та без участі прокурора.
З метою забезпечення арешту майна, слідча суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за таких обставин.
Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
У статті 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та накладається на майно, зокрема підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідча суддя дійшла до таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Так, 24 квітня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами, вказівками та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Під час розгляду клопотання слідчий довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання, у копіях: рапортом про виявлення ознак кримінального правопорушення від 02.04.2026; протоколами допитів свідка ОСОБА_6 від 06.04.2026, 21.04.2026, 23.04.2026, 24.04.2026; матеріалами виконаного доручення від 03.04.2026; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 20.04.2026; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 22.04.2026; протоколом затриманням ОСОБА_5 від 24.04.2026; іншими матеріалами кримінального провадження № 12026140000000305 від 02.04.2026 у їх сукупності.
Факти та обставини, які були досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути безпосередньо причетним до обставин кримінальних правопорушень. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі "Мерабішвілі проти Грузії" (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, "обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку".
2) Правові підстави для арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
На слідчого, прокурора покладається обов'язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України).
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Так, відповідно до інформації з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить таке майно:
- Причіп марки «КРД 050105», сірого кольору, 2018 р.в, № кузова: НОМЕР_2 , р.н.з. НОМЕР_3 ;
- Автомобіль марки «ВАЗ 21063», бежевого кольору, 1990 р.в, № кузова: НОМЕР_4 , р.н.з. НОМЕР_5 .
3) Речі є тими видами майна, на які може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема на рухоме та нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідча у своєму клопотанні просить накласти арешт на нерухоме майно (квартиру). Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Враховуючи обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість передачі та відчуження майна є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини" / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу у праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчої судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити фізичну особу належного їй майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатися та відчужувати ним до завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідча суддя не встановила негативні наслідки арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_5 , слідча суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для неї, з огляду на викладені вище обставини справи.
З урахуванням зазначеного, слідча суддя переконана, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідча суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону відчуження, про що у своєму клопотанні просить слідчий, зважаючи на встановлені ризики відчуження належного підозрюваному майна іншим особам.
При цьому, слідча суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідча суддя -
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт, що полягатиме у позбавлені права відчуження майна, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання у кримінальному провадженні № 12026140000000305 від 02.04.2026 на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), а саме:
- Причіп марки «КРД 050105», сірого кольору, 2018 р.в, № кузова: НОМЕР_2 , р.н.з. НОМЕР_3 ;
- Автомобіль марки «ВАЗ 21063», бежевого кольору, 1990 р.в, № кузова: НОМЕР_4 , р.н.з. НОМЕР_5 , з метою конфіскації майна, як виду покарання.
3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42026140000000037 від 19.02.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя ОСОБА_7