29 квітня 2026 року Справа № 915/1545/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості у розмірі 24 385, 55 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Українська залізниця» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 відшкодування середнього заробітку працівників за час проходження військових зборів у розмірі 24 385, 55 грн.
Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову зазначено наступні обставини.
Відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 року №1664 “Про порядок і розміри виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних» виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори проводиться підприємствами, де працюють призвані на збори, з подальшим відшкодування цих витрат військовими комісаріатами.
На підставі наказів позивача відповідно до п. 10 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а також повісткок ІНФОРМАЦІЯ_2 працівників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 увільнено від виконання обов'язків з 07.06.2021 по 13.06.2021 та з 07.09.2021 по 06.10.2021 відповідно на час призову на навчальні збори зі збереженням середнього заробітку.
За період перебування на військових навчальних зборах Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку» Вознесенська дистанція колії» служби сигналізації та зв'язку нарахувало та виплатило працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату в розмірі 24 385, 55 грн., в тому числі перерахований до бюджету єдиний соціальний внесок (22 %) в розмірі 4 397, 39 грн.
На даний час відшкодування витрат на виплату середнього заробітку працівників АТ “Українська залізниця» ІНФОРМАЦІЯ_3 не здійснено.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1664 “Про порядок і розміри виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних», Інструкцією про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, яка затверджена наказом Міністром оборони України від 12.03.2007 № 80.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 316/25 від 10.01.2025) зазначив, що законодавством не передбачено залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадків повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Ненадходження субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання відшкодування середнього заробітку працівника регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Українська залізниця» за час проходження військових зборів щодо в повному розмірі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 84/25 від 06.01.2025) просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.
Державною програмою “Проведення мобілізаційної роботи, підготовки резервістів» ІНФОРМАЦІЯ_4 було виділені кошти бюджетних асигнувань на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, були використані в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що виділені кошти та кошторисні призначення на 2021 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період перебування на навчальних зборах ІНФОРМАЦІЯ_5 були також витрачені в повному обсязі.
Відповідач вказує, що заявки для вищевказаних виплат у 2021 році не фінансувалися, кошторисні призначення не надавалися.
Відповідач зазначає, що у ІНФОРМАЦІЯ_6 немає зареєстрованих у Держказначействі зобов'язань. Відшкодування витрат за 2021 рік, виплаченої середньої заробітної плати, є виплатою минулих років.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 3, 23, 48 БК України, ст. 1, 29 Закону України від “Про військовий обов'язок і військову службу», постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про військові комісаріати» від 03.06.2013 № 389 та наказом Міністерства оборони України “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» № 280 від 22.05.2017.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у 2021 році військовозобов'язані позивача АТ “Українська залізниця» призивались на збори військовозобов'язаних районними військовими комісаріатами м. Миколаєва, а саме:
ІНФОРМАЦІЯ_7 призвано на навчальні, перевірочні (спеціальні) збори з оперативним резервом першої черги:
- ОСОБА_1 в період з 07.06.2021 по 13.06.2021, що підтверджується повісткою на відправку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 , наказом АТ “Українська залізниця» № шч-04/314 від 26.05.2021 “Про увільнення від роботи на час військових зборів», довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 № 2316/8 від 13.06.2021;
- ОСОБА_2 в період з 07.09.2021 по 06.10.2021, що підтверджується повісткою на відправку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 , наказом АТ “Українська залізниця» № шч-04/492 від 16.08.2021 “Про увільнення від роботи на час військових зборів», довідкою ІНФОРМАЦІЯ_9 № 1548/20 від 06.10.2021 та витягом наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 № 11 від 07.09.2021.
13.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_7 направлено на адресу Подільської дистанції сигналізації та зв'язку ШЧ-2 виробничого підрозділу “Одеська дирекція залізничних перевезень» лист № 2317/5 від 13.06.2021, в якому ІНФОРМАЦІЯ_7 просив подати у ІНФОРМАЦІЯ_7 рахунки на оплату компенсації заробітної плати (платник ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним призваним на збори за період перебування на навчальних зборах у військовій частині НОМЕР_2 в період з 07.06.2021 по 13.06.2021: ОСОБА_1
08.07.2021 позивачем АТ “Українська залізниця» направлено на адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_10 лист № ШЧ-06/537 від 08.07.2021, в якому позивач зазначив, що з метою своєчасного відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою середньої заробітної плати призовного, позивачем надано відомості на виплату середньої заробітної плати, а також рахунки на оплату, а саме:
- відомість на виплату середньої заробітної плати працівників виробничого підрозділу “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку» регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця», увільненого від роботи на час військових зборів, згідно якої ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 07.06.2021 по 13.06.2021 в сумі 3 695, 14 грн.;
- рахунок № 198/148 від 01.07.2021 на суму 3 695, 14 грн.
Відповідно до інформації з бухгалтерської довідки виробничого підрозділу служби сигналізації та зв'язку “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку» у червні 2021 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 11 968, 55 грн. (без ЄСВ), з неї за військові збори нараховано 3 028, 80 грн. Єдиний соціальний внесок 11 968, 55 х 22 % = 2 633, 08 (ЄСВ на військові збори 3 028, 80 грн. х 22 % = 666, 34 грн.).
Відповідно до платіжної відомості № 198/81 за червень 2021 ОСОБА_1 виплачена зарплата в сумі 5 607, 59 грн. (п. 199 відомості).
На підтвердження факту нарахування та виплати середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаному ОСОБА_2 , призваному на збори за період перебування на навчальних зборах з 07.09.2021 по 06.10.2021, позивачем надано наступні документи:
- відомості на виплату середньої заробітної плати працівників виробничого підрозділу “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку» регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця», увільненого від роботи на час військових зборів, згідно якої ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за періоди з 01.10.2021 по 06.10.2021 в сумі 3 761, 89 грн. та з 07.09.2021 по 30.09.2021 в сумі 16 928, 52 грн.;
- рахунок № 198/193 від 30.09.2021 на суму 16 928, 52 грн.;
- рахунок № 198/215 від 30.10.2021 на суму 3 761, 89 грн.;
- бухгалтерську довідку виробничого підрозділу служби сигналізації та зв'язку “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку», відповідно до якої у вересні 2021 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата у розмірі 18 567, 55 грн. (без ЄСВ), з неї за військові збори нараховано 13 875, 84 грн. Єдиний соціальний внесок 18 567, 55 х 22 % = 4 084, 86 грн. (ЄСВ на військові збори 13 875, 84 грн. х 22 % = 3 052, 68 грн.).;
- бухгалтерську довідку виробничого підрозділу служби сигналізації та зв'язку “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку», відповідно до якої у жовтні 2021 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата у розмірі 16 926, 41 грн. (без ЄСВ), з неї за військові збори нараховано 3 083, 52 грн. Єдиний соціальний внесок 16 926, 41 х 22 % = 3 723, 81 грн. (ЄСВ на військові збори 3 083, 52 грн. х 22 % = 678, 37 грн.);
- платіжну відомість № 198/138 за вересень 2021, відповідно до якої ОСОБА_2 виплачено аванс в сумі 4 090, 00 грн. (п. 252 відомості);
- платіжну відомість № 198/147 за вересень 2021, відповідно до якої ОСОБА_2 виплачена заробітна плата в сумі 10 571, 70 грн. (п. 267 відомість);
- платіжну відомість № 198/156 за жовтень 2021, відповідно до якої ОСОБА_2 виплачено аванс в сумі 4 090, 00 грн. (п. 251 відомість);
- платіжну відомість № 198/167 за жовтень 2021, відповідно до якої ОСОБА_2 виплачена заробітна плата в сумі 2 049, 17 грн. (п. 267 відомість).
Таким чином, позивачем виплачено середню заробітну плату військовозобов'язаним, призваним на військові збори, в загальній сумі 24 385, 55 грн., а саме:
- ОСОБА_1 за період з 07.06.2021 по 13.06.2021 в сумі 3 695, 14 грн.
- ОСОБА_2 за період з 07.09.2021 по 06.10.2021 в загальній сумі 20 690, 41 грн.
11.11.2021 позивачем направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 лист № ШЧ-06/895, в якому позивач просив до 25.11.2021 надати письмову відповідь щодо термінів погашення заборгованості та повернути узгоджені ІНФОРМАЦІЯ_11 акти звірки взаєморозрахунків.
17.11.2023 та 09.05.2024 позивач направив на адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_12 претензії про відшкодування заборгованості на суму 24 385, 55 грн. № 800 від 17.11.2023 та № ШЧ-2-16-293 від 09.05.2024, а також 16.10.2023 направив претензію про відшкодування заборгованості на суму 24 385, 55 грн. № 745 від 16.10.2023 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 , в яких вимагав сплатити заборгованість на суму 24 385, 55 грн.
Факт направлення претензій підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками від 17.11.2023, від 16.10.2023 та від 09.05.2025. Факт отримання претензій № 745 від 16.10.2023 та № ШЧ-2-16-293 від 09.05.2024 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
07.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_13 направлено на адресу позивача лист № 10422 від 07.11.2023, в якому ІНФОРМАЦІЯ_13 зазначив, що всі фінансові виплати по ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснюються централізовано, через ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому з даного питання необхідно звернутись за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14 , та як він є розпорядником коштів.
Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків на 01.01.2022 між АТ “Укрзалізниця» Регіональна філія Одеська залізниця ВП “Подільської дистанції сигналізації та зв'язку» та ІНФОРМАЦІЯ_11 заборгованість відповідача на 01.01.2022 на користь ВП “Подільської дистанції сигналізації та зв'язку» становить 29 108, 96 грн.
Акт взаємних розрахунків підписано та скріплено печатками сторін.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов'язаних працівників на навчальних зборах стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України “Про військовий обов'язок і військову службу» і “Про альтернативну (невійськову) службу», “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (тут і далі в редакції від 23.05.2021) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Керівники підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних та резервістів до визначених пунктів збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за громадянами України, які проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» від 23.11.2006 № 1644 (в редакції від 03.11.2020) виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, визначені Інструкцією, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 № 80 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.03.2007 за № 269/13536.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 7 Інструкції № 80 (в редакції станом на 18.07.2017) за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.
Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.
Відповідно до п. 8 Інструкції № 80 особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів.
За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Відповідно до п. 11 Інструкції № 80 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.
Відповідно до п. 12 Інструкції № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за наведеною формою.
Відповідно до п. 13 Інструкції № 80 середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389 (в редакції чинній станом на 14.02.2019; постанова втратила чинність 26.02.2022) обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Відповідно до п. 17 Положення № 389 фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюється за рахунок і в межах коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансування заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюється відповідно до Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про військовий обов'язок і військову службу», інших нормативно-правових актів, розроблених на підставі зазначених законів.
В абз. 1 ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" № 1357-ІХ від 30.03.2021 установлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються. Вказаний Закон набрав чинності 23.04.2021.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Відповідно до п. 10 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Відповідно до п. 10 Положення № 154 фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, які проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, перевезенням (оформлення документів, що посвідчують особу, віз, проїзних документів, страхування, транспортування тощо) кандидатів для проходження військової служби з числа іноземців або осіб без громадянства з території іноземних держав, забезпеченням їх харчуванням та проживанням, здійснюється за рахунок і в межах коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансування заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації, які проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, здійснюється відповідно до Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про військовий обов'язок і військову службу», “Про оборону України», Бюджетного кодексу України та інших розроблених на їх підставі нормативно-правових актів.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання за оспорюваним договором та не свідчить про недійсність такого договору, оскільки за змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 915/634/20).
Вказана правова позиція викладена також в постанові ВС від 22.05.2018 року по справі № 908/3349/16.
V. ВИСНОВКИ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_15 , є юридичною особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори в 2021 році, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , середньої заробітної плати, яка в загальній сумі складає 24 385, 55 грн.
Підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
Позивачем виконано вимоги законодавства та дотримано порядок подання до районних військових комісаріатів рахунків та відомостей до них на відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої позивачем військовозобов'язаним працівникам за період перебування на зборах в 2021 році, що в свою чергу зумовлює виникнення обов'язку у відповідача для відшкодування позивачу вищевказаних витрат.
Суду не подано доказів відшкодування відповідачем позивачу вищевказаних витрат.
Невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат на оплату військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори в 2021 році, середньої заробітної плати зумовлене відсутністю коштів.
В свою чергу суд зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства “Українська залізниця», вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРПОУ 40075815):
- 24 385, 55 грн. (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 55 коп.) - відшкодування середнього заробітку працівників за час проходження військових зборів;
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.04.2026
Суддя Е.М. Олейняш