ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2026Справа № 910/15649/25
За позовомКомунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання недійсним та скасування рішення,
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Кудрявцев М.Ю.;
від відповідача:Бабченко Ю.Ю.
Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (далі - КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №15-р/тк від 16.09.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.01.2026 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність в діях Комітету порушень норм діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.
23.01.2026 до Господарського суду міста Києва від КП «Теплопостачання міста Одеси» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов.
В судовому засіданні 25.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2026.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням №15-р/тк від 16.09.2025 (далі - Рішення) Комітет:
- визнав, що КП «Теплопостачання міста Одеси» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з постачання теплової енергії в територіальних (географічних) межах території міста Одеса, де розташовані діючі мережі теплопостачання, які використовуються (експлуатуються) КП «Теплопостачання міста Одеси», протягом 2022-2024 років та із січня по 16 вересня 2025 року з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- визнав дії КП «Теплопостачання міста Одеси», які полягають у нарахуванні споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - «Закон»), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання теплової енергії, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- наклав на КП «Теплопостачання міста Одеси» штраф у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) гривень за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення;
- зобов'язав КП «Теплопостачання міста Одеси» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у нарахуванні споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, та усунути наслідки порушення, у двомісячний строк з дня отримання рішення.
Не погоджуючись із Рішенням КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулось із даним позовом до суду, обґрунтування якого зводяться до того, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, а обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведені.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі №920/301/18, від 25.06.2019 року у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі №902/377/19).
Суд відзначає, що відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер.
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції (абзац другий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);
- накладення штрафу (абзац сьомий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
На дату прийняття Комітетом Рішення діяли Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994 в редакції від 30.01.2024 (надалі - Правила розгляду справ).
У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності) (абзац перший п. 4 Розділу VIII Правил розгляду справ).
Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків (абзац другий пункту 4 розділу VIII Правил розгляду справ).
Отже, з вказаного слідує, що попри наявність у рішенні Комітету описової та мотивувальної частини, правові наслідки для конкретної особи (відповідача) створює саме резолютивна частина рішення Комітету, яка містить відповідні висновки у порядку статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно резолютивної частини Рішення, що є предметом оскарження у даній господарській справі, Комітет, зокрема визнав дії КП «Теплопостачання міста Одеси», які полягають у нарахуванні споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання теплової енергії, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В той же час, КП «Теплопостачання міста Одеси» не погоджується з такими висновками та зазначає наступне.
Позивач зазначає, що у пункті 324 Рішення зазначено, що сума доходу КП «Теплопостачання міста Одеси», пов'язаного з порушенням, становить 21 308 140 грн., проте будь - яка інша інформація, документи, пояснення щодо причин та підстав для розрахунків із споживачами без урахування показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, окрім поданої позивачем відповідачу під час розгляду антимонопольної справи, не вимагалась, КП «Теплопостачання міста Одеси» не надавало додаткової інформації у розрізі доходів, отриманих без урахування приладів обліку, не здійснювалась вибірка даних із системи за додатковими ознаками щодо підстав здійснення нарахувань без урахування показань вузлів розподільного обліку теплової енергії.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону за порушення, визначене пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Механізм розрахунку розміру штрафу, передбаченого, зокрема, у статті 52 Закону, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначено Порядком визначення розміру штрафу.
Відповідно до пункту 6 Розділу II Порядку визначення розміру штрафу особи, яким надсилається подання з попередніми висновками, можуть надати свої заперечення щодо обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, засобами поштового зв'язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Обставини, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, викладені службовцями Комітету, його територіальних відділень, які здійснюють збирання та аналіз доказів у справі, в поданні з попередніми висновками та не спростовані в запереченнях осіб, яким надсилалося подання з попередніми висновками у справі, є достовірно встановленими, якщо в подальшому під час розгляду справи органом Комітету не встановлено інше.
Таким чином, позивач, отримавши подання з попередніми висновками у справі, був належним чином повідомлений про обставини, які бралися до уваги під час визначення розміру штрафу, та мав процесуальну можливість подати заперечення щодо таких обставин у порядку та строки, передбачені Порядком визначення розміру штрафу, проте КП «Теплопостачання міста Одеси» заперечення щодо вихідних даних, методики розрахунку та обставин, покладених в основу визначення розміру штрафу до Комітету не подавало.
Отже, відповідні обставини, викладені у поданні з попередніми висновками, вважаються достовірно встановленими та такими, що не були спростовані позивачем у встановленому процесуальному порядку. У зв'язку з чим наведення відповідних доводів на стадії судового розгляду не може вважатися належною реалізацією права на захист та не спростовує правомірності визначеного Комітетом розміру штрафу.
Так, Комітетом встановлено, що за інформацією, наданою КП «Теплопостачання міста Одеси» листом від 15.04.2025 №01-18/368, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до Звіту про фінансові результати за 2024 рік КП «Теплопостачання міста Одеси» становив 1 982 645 000 грн.
Зазначене підтверджується й інформацією, наданою Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків листом від 14.04.2025 №16112/5/32-00-51-04-06.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу за вчинення порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону, базовий розмір штрафу встановлюється в розмірі 30 відсотків доходу (виручки) пов'язаного з порушенням, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію та/або на інтереси суб'єктів господарювання чи споживачів, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи.
З урахуванням положень статті 52 Закону максимальний розмір штрафу за вчинене порушення становить 198 264 500 грн.
КП «Теплопостачання міста Одеси» листами від 18.11.2024 №02-01-01-286, від 30.01.2025 №01-18/131, від 10.02.2025 №01-18/158, від 15.04.2025 №01-18/368 надало інформацію щодо обсягів фактично сплачених споживачами коштів за послуги з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах: 2022 рік - 4 974 765 грн., 2023 рік - 9 976 050 грн., 2024 рік - 3 671 414 грн., січень - березень 2025 року (станом на дату закінчення опалювального періоду 2024/2025 років) - 2 685 911 грн.
Отже, дохід КП «Теплопостачання міста Одеси», пов'язаний з порушенням, становить: 4 974 765 грн. (за період лютого - грудня 2022 року) + 9 976 050 грн. (за період 2023 року) + 3 671 414 грн. (за період 2024 року) + 2 685 911 грн. (за період січня - березня 2025 року) = 21 308 140 грн.
Таким чином, штраф не перевищує розмір 10 % від суми виручки, отриманої позивачем за звітний рік, що передував року, в якому накладався штраф, як це і передбачено статтею 52 Закону.
Рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу приймаються виключно органами Комітету відповідно до статті 52 вищезазначеного Закону. Уживаючи формулювання «до десяти відсотків», Закон залишає визначення точного розміру штрафу за органами Комітету залежно від обставин кожної конкретної справи; такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами Комітету з певного свободою розсуду.
Суд відзначає, що у вимогах Комітету з посиланням на розгляд відповідної справи вимагалось надати інформацію фактично по суті цієї справи, а саме щодо обсягів нарахованих та сплачених споживачами коштів за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах. При цьому, надання такої інформації за різні періоди (з урахуванням тривалості вчинення позивачем порушення) вимагалось Комітетом неодноразово. КП «Теплопостачання міста Одеси» не зверталось до Комітету з питань отримання уточнень по суті поставлених питань у вимогах, а листами від 18.11.2024 №02-01-01-286, від 30.01.2025 №01-18/131, від 10.02.2025 №01-18/, від 15.04.2025 №01-18/368 надавало запитувану інформацію.
Крім того, відповідно до пункту 6 розділу II Порядку визначення розміру штрафу, особи, яким надсилається подання з попередніми висновками, можуть надати свої заперечення щодо обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, засобами поштового зв'язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем.
В той же час, КП «Теплопостачання міста Одеси» на подання від 29.04.2025 №65-03/124-П з попередніми висновками у справі не надало заперечень щодо обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, які викладені у розділі 10 цього подання.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували попередньо надані ним суми нарахованих та сплачених споживачами коштів за спожиті послуги, які зазначені у таблицях 2-4 Рішення.
Також, позивач стверджує, що листом від 06.01.2023 №7/11/206-23 було надано роз'яснення щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії при вертикальній системі опалення у багатоквартирних житлових будинках, а ні щодо правомірності оплати коштів за надані послуги з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, тобто обставини цієї справи не відповідають обставинам, щодо який надано роз'яснення у вказаному листі. Разом з тим, листами від 29.08.2025 №22096/25/10-25 та від 12.11.2025 №29553/25/10-25 надано КП «Теплопостачання міста Одеси» роз'яснення щодо обставин, які мають значення для справи, а саме з питань можливості проведення розрахунків без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії у разі відсутності таких показань та можливості зняття з абонентського обліку вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних приладів) і розрахунків без урахування їх показань, які повністю спростовують висновки, викладені у Рішенні. Крім того, у листі від 29.08.2025 №22096/25/10-25 надало роз'яснення можливості здійснення розрахунків без урахування показань вузлів розподільного обліку теплової енергії у разі відсутності інформації щодо їх показань.
Варто відзначити, вказані роз'яснення стосуються питань можливості проведення розрахунків без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії у разі відсутності таких показань та можливості зняття з абонентського обліку вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних приладів) і розрахунків без урахування їх показань. Питання проведення розрахунків без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії у разі відсутності таких показань та можливості зняття з абонентського обліку вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних приладів) і розрахунків без урахування їх показань, не було предметом розгляду справи Комітетом.
Предметом розгляду антимонопольної справи є дії КП «Теплопостачання міста Одеси», які полягають саме у нарахуванні та стягненні зі споживачів плати за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка розрахована без урахування наявних показань індивідуальних (розподільних) засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах цих споживачів у відповідності до положень законодавства та введених КП «Теплопостачання міста Одеси» в експлуатацію, які позивач не враховував при здійсненні розрахунків цієї плати.
Разом з цим, як зазначає і сам позивач, роз'яснення, надане листом від 29.08.2025 №22096/25/10-25, стосується застосування мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед споживачів у багатоквартирному будинку, тобто порядку здійснення нарахувань плати за спожиті послуги з постачання теплової енергії.
Також, листом від 15.11.2023 №20169/25/10-23 Мінінфраструктури повідомило Комітет, що питання, порушені в листі щодо нарахування КП «Теплопостачання міста Одеси» споживачам плати за послуги з постачання теплової енергії за показаннями індивідуальних засобів обліку теплової енергії вже розглядались та надавались відповідні роз'яснення на адресу Департаменту міського господарства Одеської міської ради листом від 14.02.2023 №7/11/1531-23.
Так, вказаним листом Департамент комунальних послуг та комунального обслуговування Мінрозвитку повідомило Департамент міського господарства Одеської міської ради, що з аналогічного питання надало КП «Теплопостачання міста Одеси» відповідь листом від 06.01.2023 №7/11/206-23.
Із змісту вказаного листа вбачається, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
На виконання Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» затверджена Методика №315, яка передбачає розподіл спожитої теплової енергії між всіма споживачами з врахуванням показань приладів розподільного обліку, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів.
Отже, положеннями законодавства, що регулює відносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії, передбачено врахування показань розподільних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, та введених в експлуатацію, при нарахуванні виконавцем плати за послуги з постачання теплової енергії.
Отже, Мінрегіон у листі від 06.01.2023 №7/11/206-23 надало КП «Теплопостачання міста Одеси» роз'яснення, які стосуються не лише питання встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії у будинку з вертикальною схемою влаштування, а й питання необхідності згідно з положеннями законодавства, що регулює відносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії, врахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, та введених в експлуатацію, при нарахуванні виконавцем плати за послуги з постачання теплової енергії.
Натомість, незважаючи на наявність у споживачів встановлених на їх об'єктах у відповідності до чинного законодавства та прийнятих в експлуатацію КП «Теплопостачання міста Одеси» індивідуальних засобів обліку теплової енергії, а також на отримані листом від 06.01.2023 №7/11/206-23 роз'яснення Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Мінрозвитку, нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснювало на загальних підставах, без урахування показань цих засобів обліку теплової енергії, що суперечить нормам чинного законодавства.
Стосовно тверджень позивача, що у Рішенні в якості доказів порушення законодавства з боку КП «Теплопостачання міста Одеси» безпідставно наводяться заяви та скарги споживачів, які в основному виникли в результаті припинення раніше укладених договорів та змінами у законодавстві про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Скарги споживачів, які не споживали теплову енергію до приміщення, надавали показання вузлів розподільного обліку теплової енергії, а після отримання рахунків із донарахуванням до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових систем опалення, вважали, що КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснює нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань розподільних засобів обліку теплової енергії. Крім того, підставами для звернення споживачів до суду була не відмова КП «Теплопостачання міста Одеси» у прийнятті показань індивідуальних приладів обліку теплової енергії від споживачів, а навпаки - їх прийняття та здійснення донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових систем опалення.
Комітетом встановлено, що підставами подання заяв, скарг споживачів на дії КП «Теплопостачання міста Одеси» стало припинення останнім з лютого 2022 року здійснювати врахування показань засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах, аргументуючи це змінами у чинному законодавстві, а також відсутністю складених актів на об'єктах споживачів про прийняття на абонентський облік їх засобів обліку теплової енергії, що підтверджується як інформацією, наданою позивачем Комітету копіями листів, які надсилались КП «Теплопостачання міста Одеси» до споживачів на їх звернення та скарги щодо неврахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах та здійснення перерахунку плати за надану послугу з урахуваннями цих показань, а також судовими справами за позовами споживачів до КП «Теплопостачання міста Одеси».
КП «Теплопостачання міста Одеси» відмовляло споживачам у задоволенні зазначених скарг, звернень з аргументацією, що підприємством не приймались на абонентський облік індивідуальні засоби обліку теплової енергії, встановлені на їх об'єктах, відповідні акти не складались, тому розподіл обсягу послуги, спожитої у житлових будинках між споживачами здійснюється відповідно до вимог Методики №315, пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщень споживачів.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики №315, при цьому обсяг спожитої послуги визначається за показаннями індивідуальних засобів обліку теплової енергії, а складовою плати за послугу з постачання теплової енергії є, в тому числі, обсяги теплової енергії, донарахованої до мінімальної частки, середнього питомого споживання.
Разом з тим, КП «Теплопостачання міста Одеси» не донараховувало до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових систем опалення, з урахуванням показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, а взагалі не приймало їх до уваги.
Зазначене підтверджується також судовими справами, відкритими за позовами споживачів до КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо неправомірності нарахувань плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах цих споживачів.
За інформацією, наданою КП «Теплопостачання міста Одеси» за позовами споживачів відкрито провадження у 19 судових справах. У судових справах №№916/1371/23, 947/36426/23, 522/15406/22, 916/4292/23, 916/3387/23, 522/9354/23,916/3040/22,916/3608/22, 916/2349/23, 522/11948/22, 522/17065/23, 522/9616/23, 521/16750/22 суди встановили факти неправомірності здійснення КП «Теплопостачання міста Одеси» нарахувань споживачам плати за спожиті послуги без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів.
Результатом розгляду зазначених судових справ стало прийняття рішень щодо задоволення позовних вимог споживачів про визнання протиправними дій КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо нарахування споживачам вартості послуги з постачання теплової енергії на їх об'єктах без врахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії та зобов'язано останнього надалі здійснювати споживачам нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії на підставі показань цих засобів обліку теплової енергії відповідно до умов типового індивідуального договору, а також затвердження мирових угод, відповідно до яких КП «Теплопостачання міста Одеси» зобов'язується здійснити споживачам перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії відповідно до показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах, та надалі здійснювати нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії споживачам на підставі показань цих засобів обліку теплової енергії відповідно до умов укладеного з позивачами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Отже, встановлені Комітетом в Рішенні обставини також підтверджуються рядом судових рішень, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання.
Стосовно твердження позивача, що висновки, викладені у Рішенні, ґрунтуються на недостовірній інформації, наданій заявниками у справі, яка стосується неприйняття КП «Теплопостачання міста Одеси» показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах, встановлено наступне.
Як зазначено Комітетом, з матеріалів, які були надані безпосередньо КП «Теплопостачання міста Одеси» в ході розгляду справи, вбачається, що споживач ОСОБА_1 постійно надавала показання індивідуального засобу обліку теплової енергії, встановленого на її об'єкті (АДРЕСА_2), за виключенням міжопалювальних періодів, що підтверджується також матеріалами заяви, справи та судової справи №522/9354/23. Разом з тим, ці показання не були враховані позивачем, що стало, зокрема, підставою звернення ОСОБА_1 до суду.
Споживач ОСОБА_2 надавала показання індивідуального засобу обліку теплової енергії, встановленого на її об'єкті ( АДРЕСА_1 ). Разом з тим, показання ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання міста Одеси», починаючи з лютого 2022 року припинили враховуватись при нарахуванні плати за спожиті послуги, що стало предметом позову ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання міста Одеси» (судова справа №947/21581/23).
За інформацією, наданою споживачем ОСОБА_5, КП «Теплопостачання міста Одеси» з лютого 2022 року по квітень 2024 року нараховувало споживачу ОСОБА_5 плату за послуги з постачання теплової енергії за показами загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, встановленого для комерційного обліку теплової енергії, без урахування показів індивідуального засобу обліку теплової енергії, встановленого на об'єкті даного споживача (нежитловому приміщенні (офісу), також КП «Теплопостачання міста Одеси» за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року продовжувало нараховувати плату за послуги з постачання теплової енергії за показами загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії без урахування показів індивідуального засобу обліку теплової енергії, що підтверджується наданими копіями рахунків за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року.
У відповідності до наданих в процесі розгляду справи КП «Теплопостачання міста Одеси» поясненнях, оскільки передбачений законодавством акт про прийняття на абонентський облік засобу обліку теплової енергії, встановленого на об'єкті споживача ОСОБА_5 (нежитловому приміщенні (офісі), розташованому за адресою АДРЕСА_3), не складався, розподіл обсягу послуги, спожитої у вказаному житловому будинку між споживачами з часу запровадження публічних договорів здійснюється відповідно до вимог Методики №315, пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщень споживачів, без урахування показів індивідуального засобу обліку теплової енергії, встановленого на об'єкті даного споживача.
За інформацією, отриманою від КП «Теплопостачання міста Одеси» зі споживачем ОСОБА_5 укладено мирову угоду та здійснено перерахунок нарахувань плати за надані послуги з постачання теплової енергії з урахуванням показів засобу обліку.
Разом з тим, КП «Теплопостачання міста Одеси» з грудня 2024 року нараховувало споживачу ОСОБА_5 плату за послуги з постачання теплової енергії за показами загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, встановленого для комерційного обліку теплової енергії, без урахування показів індивідуального засобу обліку теплової енергії, встановленого на об'єкті даного споживача, що підтверджується наданими копіями рахунків за період грудня 2024 року - лютого 2025 року.
Таким чином, доведеним є факт нарахування КП «Теплопостачання міста Одеси» споживачам всупереч чинному законодавству плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах.
Щодо посилання позивача на порушення Комітетом принципу «належного урядування» та твердження щодо відсутності посилання на порушені норми законодавства про комерційний облік.
Принцип належного урядування - це фундаментальний принцип організації та функціонування державної влади, який забезпечує ефективне, прозоре, підзвітне та справедливе управління на всіх рівнях. Цей принцип охоплює сукупність норм, процедур і механізмів, спрямованих на забезпечення належного виконання владних повноважень інтересах суспільства.
Дії Комітету відповідають принципу належного врядування, а прийняття Рішення не стосується повноважень інших органів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Комітету обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Комітету.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції, «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» по суті є основним актом конкурентного законодавства, і будь-які зміни щодо застосування правил конкуренції в Україні з метою забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин мають відображатися саме в ньому.
Разом з цим, Комітет, як державний орган зі спеціальним статусом, виконує функції тільки в розрізі впливу порушеного права на економічну конкуренцію та у своїй діяльності використовує законодавство про захист економічної конкуренції.
Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію Комітету, а оцінка прийнятих ним рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках (Аналогійні висновки містить постанова Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №904/4227/20).
Таким чином, запобігання, виявлення та припинення порушень у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на рикну належить до виключної компетенції органів Комітету.
В даному випадку, предметом справи є неврахування КП «Теплопостачання міста Одеси» показників індивідуальних засобів обліку теплової енергії, які подавали споживачі, водночас вони не були враховані під час нарахування плати за спожиті послуги, що відноситься до виключної компетенції органів Комітету.
Також, Комітетом зазначено, що розподільні засоби обліку теплової енергії, встановлені на об'єктах встановлених споживачів, були прийняті КП «Теплопостачання міста Одеси» в експлуатацію та позивач здійснював нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії відповідно показань таких засобів обліку до лютого 2022 року.
КП «Теплопостачання міста Одеси» з лютого 2022 року нараховує споживачам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , на об'єктах яких встановлено розподільні засоби обліку теплової енергії, плату за послуги з постачання теплової енергії без урахування показників засобів обліку.
Пояснення КП «Теплопостачання міста Одеси», що розподільні засоби обліку теплової енергії, встановлені на об'єктах споживачів ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , не приймались на абонентський облік, у зв'язку із чим КП «Теплопостачання міста Одеси» з лютого 2022 року нараховує споживачам плату за послуги з постачання теплової енергії відповідно до Методики №315 за показами загальнобуцинкового вузла енергії, встановленого для комерційного обліку теплової енергії, є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу другого пункту 9 Правил №630 квартирні засоби обліку теплової енергії беруться виконавцем послуг на абонентський облік.
Абзацом другим пункту 10 Правил №630 передбачалось, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Згідно з положеннями пункту 29 Правил №630 споживач мав право, зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.
Засоби обліку теплової енергії, встановлені на об'єктах споживачів, були прийняті КП «Теплопостачання міста Одеси» в експлуатацію, яке здійснювало нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії відповідно до показів таких засобів обліку до лютого 2022 року.
Правилами №830 передбачено, що кількість та якість послуги визначаються відповідно до умов договору за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору (пункт 7 Правил №830).
Пунктом 19 Правил №830 визначено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики №315, що передбачено пунктом 20 Правил №830.
Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Разом з тим, Методика №315, на яку посилається КП «Теплопостачання міста Одеси» у своїх поясненнях, наданих Комітету, на підставі якої виконавцем послуг здійснювалось нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії на об'єктах споживачів без урахування показників індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на цих об'єктах, встановлює правила розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до цього порядку розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, способом, визначеним договором про надання комунальної послуги. Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Жодним чинним нормативно-правовим актом, який регулює порядок встановлення та взяття на абонентський облік засобів обліку теплової енергії, зокрема Порядком №270 та Порядком №829, не передбачено зняття з обліку вже встановлених засобів обліку, у тому числі тих, які були встановлені до набрання чинності вказаними порядками.
У постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №753/2748/20 (відповідач - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») та у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №756/2361/20-ц зазначено: «Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку №829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.
На час виникнення спірних правовідносин щодо встановлення теплолічильника та його облікування право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку визначалось Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Верховний Суд також звернув увагу на те, що Порядок №829 не передбачає необхідності приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність із цим Порядком та не встановлює заборони на врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами.
Цей порядок не передбачає повторного прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно до нової процедури, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядком №829.
В свою чергу, Методикою №315 не передбачено право виконавця послуг з постачання теплової енергії не враховувати показники розподільних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів та введених в експлуатацію, при нарахуванні плати за послуги з постачання теплової енергії.
При цьому, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено право споживача на встановлення розподільних засобів обліку теплової енергії та взяття їх на абонентський облік, а також здійснення оплати за спожиті послуги згідно з показниками цих засобів обліку.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №756/2361/20-ц, від 22.02.2023 у справі №753/2748/20, в яких зазначено, що Порядок №829 не передбачає необхідності приведення раніше встановленого засобу обліку теплової енергії у відповідність із цим Порядком та не встановлює заборони щодо врахування показів за цими засобами обліку, які надаються споживачами.
Отже, покази індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів та прийнятих на облік у встановленому законодавством порядку до прийняття Порядку №829, повинні враховуватися виконавцем послуг з постачання теплової енергії, в даному випадку - КП «Теплопостачання міста Одеси».
За таких обставин, КП «Теплопостачання міста Одеси», всупереч положенням чинного законодавства, здійснюючи нарахування споживачам вартості послуг з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на їх об'єктах, обмежує право споживачів здійснювати оплату вартості фактично отриманих послуг.
Незважаючи на наявність у споживачів установлених на їх об'єктах індивідуальних засобів обліку теплової енергії, а також на отримані листом від 06.01.2023 №7/11/206-23 роз'яснення Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Міністерства розвитку громад та територій України, нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснює на загальних підставах, без урахування показань цих засобів обліку теплової енергії, що суперечить нормам чинного законодавства.
Встановлені обставини свідчать про те, що дії КП «Теплопостачання міста Одеси», які полягають у нарахуванні споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання теплової енергії, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Суд відзначає, що позивачем не спростовано викладених у Рішенні обставин.
Таким чином, зібраними доказами доведено, що КП «Теплопостачання міста Одеси», займаючи протягом 2022-2024 років та із січня по 16 вересня 2025 року монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з постачання теплової енергії в територіальних (географічних) межах території міста Одеса, де розташовані діючі мережі теплопостачання, які використовуються (експлуатуються) комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси», з часткою 100 %, своїми діями, які полягають у нарахуванні споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії без урахування показань індивідуальних засобів обліку теплової енергії, встановлених на об'єктах споживачів, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання теплової енергії, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Суд зазначає, що при розгляді антимонопольної справи Комітетом повністю з'ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Теплопостачання міста Одеси».
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.04.2026.
Суддя В.П. Босий