ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2026Справа № 910/15918/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват-Банк",
до відповідача 1: Приватного підприємства "Агропродопт",
до відповідача 2: ОСОБА_1 ,
про стягнення солідарно 617 476,43 грн, -
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1. Приватного підприємства "Агропродопт" та відповідача 2. ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитом в сумі 589 642,61 грн та процентів в сумі 27 833,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 своїх обов'язків за кредитним договором №31429383-L4F від 14.01.2025 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Позовні вимоги до відповідача обґрунтованості ти, що ОСОБА_1 є поручителем відповідача 1 на підставі договору поруки №2733609294-ДП-L4F від 14.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідачі відзиву на позов не подали, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявили, проте, про розгляд справи були повідомлені належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом відповідачами здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд. Ухвала про відкриття провадження була доставлена в електронний кабінет відповідача ПП «Агропродопт» 24.12.2025 о 17:53 год, а вважається врученою 25.12.2025 з урахуванням пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, в електронний кабінет відповідача ОСОБА_1 24.12.2025 о 17:54 год, а вважається врученою 25.12.2025 з урахуванням пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України,
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
14.01.2025 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (далі - Банк) та Приватним підприємством «Агропродопт» (далі - Клієнт, боржник) із використанням електронного цифрового підпису підписано Заяву на отримання послуги «Бізнес-овердрафт» № 31429383-L4F.
Із вказаної заяви вбачається, що сторони погодили такі умови:
- поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 ;
- мета кредиту: поповнення обігових коштів;
- вид кредиту: овердрафтовий кредит;
- розмір поточного ліміту: 630 000,00 грн;
- мінімальний розмір ліміту: 10 000,00 грн;
- процентна ставка за період користування кредитом 1-30 днів: 19,50 % річних;
- процентна ставка за період користування кредитом 31-60 днів: 20 % річних;
- процентна ставка за період користування кредитом 61-90 днів: 20,50 % річних;
- процентна ставка за період користування кредитом понад період безперервного користування кредитом: подвійна процентна ставка, що застосовується для максимального строку періоду безперервного користування кредитом;
- період безперервного користування кредитом: до 90 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку;
- строк користування кредитом: 12 місяців з можливістю автолонгації;
- вид забезпечення кредиту: порука.
Пунктом 1 зазначеної заяви встановлено, що підписанням цієї заяви клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу 1.1. «Загальні положення» та підрозділу 3.2.4. «Бізнес-овердрафт» Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, які разом з цією заявою становлять кредитний договір між банком та клієнтом (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів здійснює овердрафтове обслуговування клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів у межах встановленого банком кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта (далі - ліміт), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені Договором строки/терміни. Овердрафт (далі також «Кредит») надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, здійснення яких не заборонено чинним законодавством України. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів в іноземній валюті, відсотків по ним або іншої заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті, для погашення заборгованості за кредитними договорами в інших Банках, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги.
Підписанням цієї заяви клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру ліміту за послугою «Бізнес-овердрафт». Ліміт встановлюється Банком в односторонньому порядку на кожний операційний день, в межах суми максимального ліміту. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку клієнта, платоспроможності, кредитної історії та інших показників внутрішньобанківських положень та нормативних актів Національного банку України. Розмір ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Договором (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.4 договору за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі, порядку та на умовах визначених договором. Нарахування процентів здійснюється щодня, на суму Дебетового сальдо (фактичної заборгованості за кредитом) починаючи з дати утворення на поточному рахунку Дебетового сальдо при закритті банківського дня та початку періоду безперервного користування Кредитом, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається.
Водночас, в п. 2 договору вказано, що підписанням цієї заяви клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду з тим, що розміри процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійних винагород (комісії), які визначені вище, діють протягом поточного календарного кварталу та підлягають перегляду Банком щоквартально. З порядком та умовами встановлення нових розмірів процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійних винагород (комісій) на відповідний календарний квартал, які визначені п.п. 3.2.4.3.3. Умов та Правил клієнт ознайомлений та підписанням цієї заяви надав свою згоду. При цьому, відповідач-1 підписанням заяви надав згоду, що застосування нових розмірів процентних ставок та комісійних винагород (комісій), встановлених на відповідний календарний квартал, не потребує укладання окремих договорів про внесення змін до кредитного договору.
Згідно з пп.3.2.4.1.4 п. 3.2.4.1 Умов та Правил, Банк здійснює овердрафтове обслуговування клієнта (далі також «обслуговування Ліміту»), що полягає у проведенні його платежів на підставі поданих клієнтом розрахункових документів (що в розумінні цього договору є платіжними інструкціями клієнта, як вони визначені згідно чинним законодавством України), понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється Дебетове сальдо (фактична заборгованість за кредитом).
В пп. 3.2.4.3.1 п. 3.2.4.3. Умов та Правил визначено, що за користування кредитом Клієнт сплачує проценти в порядку та на умовах визначених цим договором, в розмірі процентних ставок визначених Тарифами згідно п. 3.2.4.10 Договору для відповідного Бізнес-сегменту, до якого відноситься клієнт.
Нарахування процентів здійснюється щодня, на суму Дебетового сальдо (фактичної заборгованості за Кредитом) починаючи з дати утворення на поточному рахунку Дебетового сальдо при закритті банківського дня та початку періоду безперервного користування Кредитом, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів на рік (пп. 3.2.4.3.2. п. 3.2.4.3. Умов та Правил).
Згідно з пп. 3.2.4.3.7. Умов та Правил у випадку несплати процентів за користування Кредитом та/або непогашення заборгованості за Кредитом у терміни/строки, що визначені цим договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом відповідно).
Водночас, у пп. 3.2.4.1.9. п. 3.2.4.1 Умов та Правил передбачені умови, за настання яких Банк припиняє обслуговування ліміту за рахунок кредиту, а саме: при надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку клієнта; при арешті коштів клієнта; при зупинення видаткових операцій за поточним рахунком клієнта; при незгоді клієнта з новими розмірами процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійними винагородами (комісіями) на наступний календарний квартал відповідно до п. 3.2.4.3.3. договору; при незгоді клієнта із запропонованою Банком відповідно до п. 3.2.4.3.16. договору зміною Бізнес-сегмента клієнта (до якого було віднесено клієнта до його зміни); при забороні виконання операцій за поточним рахунком клієнта; при настання інших підстав передбачених договором.
Крім того, 14.01.2025 між Банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 2733609294-ДП-L4F (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Кредитним договором у розумінні Договору поруки є підписана позичальником Заява про отримання послуги «Бізнес-овердрафт» № 31429383-L4F від 14.01.2025 разом з Умовами та Правилами, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання цього договору або можуть бути укладені після його укладання.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, або невиконання поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого цим договором, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягають виконанню поручителем. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення кредитором дебетового переказу коштів з рахунків поручителя, згідно з п.п. 2.1.1. цього договору та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2. п. 2.1. Договору поруки).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2. цього договору, а саме з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір поруки припиняє свою дію (п.п. 4.1., 5.2. Договору поруки).
Договір поруки підписаний електронним цифровим підписом зі сторони позивача 14.01.2025 та зі сторони відповідача-2 - 14.01.2025.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що ним належним чином виконано свої зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 630 000,00 грн.
Водночас, позивач зазначив, що відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором не виконувались належним чином, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 589 642,61 грн та заборгованість за процентами у розмірі 27 833,82 грн, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів у межах поданого позову.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Як встановлено судом, заява на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 43653491-L4F була підписана 16.04.2024 Банком та ТОВ "ФАЕР ГРУП" в особі директора Тимошенка Максима Вікторовича - 15.04.2024, із використанням його електронного цифрового підпису.
Отже, шляхом підписання заяви на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 43653491-L4F між сторонами було укладено кредитний договір.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку в розмірі 660 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позичальника та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що ПП "Агропродопт" користувалося кредитними коштами, факт чого останній не заперечує.
Судом встановлено, що у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за кредитним договором в розмірі 589 642,61 грн та по процентам за користування кредитом у розмірі 27 833,82 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 02.12.2025, наданим позивачем.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами суду не представлені докази оплати заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 617 476,43 грн, яка є підтвердженою матеріалами справи, а також не надано доказів спростування обов'язку сплати вказаної заборгованості.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вказано судом вище, з метою забезпечення виконання ПП «Агропродопт» своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки, згідно з яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, а також обсяг вимог, на які поширюється така порука тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.
З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем-2 був укладений Договір поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за зобов'язання позичальника в разі порушення останнім зобов'язань за договором.
З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2025 Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було направлено на адреси ПП «Агропродопт» та ОСОБА_1 претензію №50114CHGLS0QG від 29.10.2025 про погашення суми заборгованості. Означена вимога була залишена без виконання з боку відповідачів.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості відповідача-1 доведений суду первинними документами, вимоги Банку до відповідачів є обґрунтованими.
Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання кредитного ліміту, та враховуючи, що відповідачами не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 617 476,43 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок їх неправильних дій. При цьому судом враховано, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват-Банк" до Приватного підприємства "Агропродопт" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 617 476,43 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агропродопт" (03057, місто Київ, вул.Молдовська, будинок 2, корпус 1В, кабінет 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31429383) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 589 642,61 грн заборгованості за кредитом та 27 833,82 грн заборгованості за процентами.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Агропродопт" (03057, місто Київ, вул.Молдовська, будинок 2, корпус 1В, кабінет 5, ідентифікаційний код 31429383) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 3 704,86 грн судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 3 704,86 грн судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 29.04.2026.
Суддя В.В. Князьков