майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
29 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/442/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
секретар судового засідання: Бугайов І. В.
за результатами розгляду заяви представника Комунального підприємства Теплозабезпечення - адвоката Сичова Д. В. про відстрочення виконання судового рішення (вх.№01-19/53/26 від 21.04.2026) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства Теплозабезпечення
про стягнення 100 010 367, 54 грн
за участю представників сторін в режимі відеоконференції:
від стягувача: адвокат Яковенко П. А.
від боржника: адвокат Сичов Д. В.
В провадженні судді Господарського суду Житомирської області Нестерчук С. С. перебувала справа за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (стягувач) з вимогами до Комунального підприємства Теплозабезпечення (боржник) про стягнення 100 010 367, 54 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.09.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення 17 735 047,94 грн суми основного боргу. Вирішено стягнути з Комунального підприємства Теплозабезпечення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг": 82 275 319,60 грн - заборгованості та 847 840,00 грн - судові витрати зі сплати судового збору.
12.11.2025 на виконання вказаного рішення судом видано наказ.
20.04.2026 через підсистему “Електронний суд» представник боржника - адвокат Сичов Д. В. подав заяву (вх.№01-19/53/26 від 21.04.2026) про відстрочення виконання рішення у справі №906/442/25 до 01.12.2026.
Заявник посилається на те, що судовий збір у розмірі 847 840,00 грн сплачено повністю, а основний борг частково погашається добровільно, що підтверджується зменшенням суми до стягнення у відкритому виконавчому провадженні до 66 358 991,64 грн.
В обґрунтування заяви боржник зазначає, що є комунальним теплопостачальним підприємством, єдиним виробником теплової енергії для споживачів м. Коростеня, а примусове виконання рішення та арешт рахунків можуть паралізувати роботу підприємства і унеможливити підготовку до опалювального сезону 2026 - 2027 років.
Також заявник посилається на об'єктивні фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом, несвоєчасними розрахунками населення, законодавчою забороною підвищення тарифів та невідшкодуванням державою різниці в тарифах, яка, за твердженням заявника, перевищує 185 млн грн.
Заявник вважає, що відстрочення виконання рішення забезпечить баланс інтересів сторін, не позбавить стягувача можливості отримати присуджені кошти, водночас дозволить підприємству продовжити господарську діяльність, отримувати доходи та спрямовувати їх на погашення заборгованості.
Ухвалою суду від 22.04.2026 призначено розгляд заяви боржника у судовому засіданні на 27.04.2026, цією ж ухвалою стягувачу запропоновано у строк до 27.04.2026 подати до суду свою позицію щодо відстрочення виконання рішення.
24.04.2026 через підсистему “Електронний суд» представник стягувача подав відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду (вх.№5141), у якому просить відмовити боржнику у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, вважаючи, що боржник не довів наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення в розумінні статті 331 ГПК України.
На думку стягувача, скрутне фінансове становище, збитковість діяльності, дебіторська заборгованість споживачів, статус підприємства критичної інфраструктури та очікування компенсації різниці в тарифах не є самостійними й достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення. Військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору
Стягувач також зазначає, що боржник не надав належних доказів відсутності коштів чи майна, на яке можливо звернути стягнення, а також доказів реальної можливості виконати рішення після спливу строку відстрочки.
Крім того, стягувач вказує, що відстрочення виконання рішення порушуватиме баланс інтересів сторін, його право на ефективне поновлення порушеного права та легітимні очікування на отримання присуджених коштів.
27.04.2026 через підсистему “Електронний суд» представник боржника подав заяву (вх.№5244), у якій просить долучити до матеріалів справи інформацію про виконавче провадження, з якої вбачається, що заборгованість перед стягувачем складає 66 млн. грн.
У судовому засіданні 27.04.2026 представник боржника підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, зазначивши, що з початком опалювального сезону почнуться фінансові надходження. Представник стягувача заперечив проти поданої заяви, вказавши що надання відстрочки буде суперечити нормам чинного законодавства.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.04.2026 для постановлення ухвали.
Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши подані докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Комунального підприємства Теплозабезпечення про відстрочення виконання судового рішення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, за змістом статті 331 ГПК України відстрочення виконання судового рішення пов'язується з наявністю об'єктивних, виняткових обставин, які істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому ГПК України не містить вичерпного переліку таких обставин, тому суд оцінює надані на їх підтвердження докази за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення виконання рішення означає перенесення строку його виконання на інший строк, визначений судом, однак у межах, установлених частиною п'ятою статті 331 ГПК України.
Оскільки відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суд під час вирішення відповідного питання має враховувати допустимі межі такого відстрочення, зокрема з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінюючи доводи боржника про те, що Комунальне підприємство “Теплозабезпечення» є єдиним виробником теплової енергії для споживачів м. Коростеня, забезпечує надання суспільно необхідних послуг та належить до підприємств, діяльність яких має важливе значення для життєдіяльності територіальної громади, суд зазначає, що сам по собі статус комунального підприємства, виконавця послуг з теплопостачання чи об'єкта критичної інфраструктури не є безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Такі обставини можуть враховуватися судом під час оцінки балансу інтересів сторін, однак вони не звільняють боржника від обов'язку довести наявність конкретних, виняткових і належно підтверджених обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення саме у цій справі.
Посилання боржника на скрутне фінансове становище, завершення опалювального сезону, несвоєчасні розрахунки населення за отримані послуги та відсутність достатніх коштів суд оцінює критично, оскільки фінансові труднощі юридичної особи, недостатність коштів або наявність дебіторської заборгованості не є самостійними та безумовними підставами для відстрочення виконання рішення. Виконання судового рішення не може ставитися у залежність від належного чи неналежного виконання зобов'язань третіми особами перед боржником. Крім того, боржник не надав доказів того, що вжив або вживає належних заходів для погашення наявної дебіторської заборгованості.
Доводи боржника про наявність заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах також не підтверджують неможливості виконання рішення суду. Саме лише існування різниці в тарифах або очікування її компенсації з державного бюджету не свідчить про реальне та визначене у часі джерело погашення заборгованості за рішенням суду.
Суд також враховує, що боржник посилається на ризик арешту рахунків та можливе ускладнення підготовки до наступного опалювального сезону. Водночас ці доводи мають переважно характер припущень і не підтверджують, що виконання рішення є об'єктивно неможливим. Надання відстрочки не може ґрунтуватися лише на ймовірності настання негативних наслідків для боржника без належних доказів їх реальності, неминучості та безпосереднього зв'язку з виконанням рішення.
Разом з тим суд бере до уваги, що судове рішення є обов'язковим до виконання, а тривале невиконання рішення порушує право стягувача на ефективний судовий захист і легітимні очікування на отримання присуджених коштів. Відстрочення виконання рішення фактично продовжує строк відновлення порушеного права стягувача, тому може застосовуватися лише за умови доведення виняткових обставин та дотримання справедливого балансу інтересів сторін.
Суд враховує також, що боржник не надав належних і достатніх доказів відсутності коштів на банківських рахунках, наявності реальної загрози припинення діяльності підприємства саме у зв'язку з виконанням рішення, а також доказів того, що після закінчення строку відстрочення рішення буде виконано у повному обсязі.
Часткова добровільна сплата боргу та сплата судового збору свідчать про вчинення боржником певних дій, спрямованих на виконання рішення у добровільному порядку, однак самі по собі не підтверджують наявності виняткових обставин, які унеможливлюють подальше виконання рішення в примусовому порядку.
Отже, наведені боржником обставини можуть свідчити про складність його фінансово-господарського становища, однак не підтверджують наявності об'єктивних, виняткових і непереборних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у розумінні статті 331 ГПК України.
Крім того, боржник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що до 04.09.2026, тобто в межах граничного строку відстрочення виконання рішення, встановленого частиною п'ятою статті 331 ГПК України, у нього з'являться кошти, достатні для повного виконання судового рішення у цій справі. Заява боржника не містить конкретного фінансового плану погашення заборгованості, розрахунку очікуваних надходжень.
Також боржник не надав доказів звернення до Коростенської міської ради як органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне підприємство, щодо виділення коштів, фінансової підтримки або вжиття інших заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення. Відсутність таких доказів свідчить про недоведеність того, що боржник вжив усіх залежних від нього заходів для виконання рішення суду або створення реальних передумов для його виконання у майбутньому.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, Суд
У задоволенні заяви представника Комунального підприємства Теплозабезпечення - адвоката Сичова Д. В. про відстрочення виконання судового рішення (вх.№01-19/53/26 від 21.04.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. НЕСТЕРЧУК