28.04.2026 м.Дніпро Справа №908/2075/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
прокурор: Біленко О.А.
від позивача-1: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 (суддя Науменко А.О., повний текст рішення складено 10.03.2026) у справі №908/2075/25
за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача Північного офісу Держаудитслужби
до відповідача-1 Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп»
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору
Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Запорізької області звернувся з позовом керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивача: Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп», за змістом якого просив суд:
- визнати недійсним договір №24 від 24.02.2024 на закупівлю товарів - нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, укладений між Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» на користь Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України 1038360 грн, а з Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України одержані ним за рішенням суду 1038360 грн стягнути в дохід держави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор послався на те, що оспорюваний договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, що підтверджено рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145-26.14/195-24, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп», на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та частини першої статті 208 Господарського кодексу України.
Крім того, враховуючи наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп», як сторони оспорюваного договору, прокурор просив суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з цього Товариства на користь Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (далі - МІП ім. В.М. Ремесла НААН) грошових коштів у розмірі 1038360 грн, а в подальшому з МІП ім. В.М. Ремесла НААН в дохід держави.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 у справі № 908/2075/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор у цій справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Встановлений рішенням АМК факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Окремо, місцевий господарський суд наголосив на тому, що конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, не дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 у справі №908/2075/25 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно обмежив поняття порушення інтересів держави і суспільства наявністю обвинувального вироку або завданням їм значних збитків. Відтак, на думку прокурора, висновки місцевого господарського суду в означеній частині, зроблені з неправильним застосуванням Законів України «Про публічні закупівлі», «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Крім того, прокурор наголосив на безпідставності застосування приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до недобросовісного підприємства, яке з метою отримання державного замовлення і прибутку за рахунок публічних коштів від господарської операції вчинило протиправні дії та узгодило свої дії з іншим учасником публічної закупівлі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду належних доказів на підтвердження повноважень Черний Петра Анатолієвича на підписання та подання відповідної апеляційної скарги.
01.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано наказ Запорізької обласної прокуратури №1927к від 25.09.2020 про призначення Черного Петра Анатолієвича на посаду заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 у справі №908/2075/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2026 о 15:00 год.
У судове засідання 28.04.2026 з'явився прокурор, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції. Представники позивача та відповідачів правом участі в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 28.04.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України 01.02.2024 в електронній системі закупівель Prozorro опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів з особливостями із закупівлі: «Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо» (код за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти), ідентифікатор закупівлі UA-2024-02-01-003332-a, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-01-003332-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1380400 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ «Фуелпостач» та ТОВ «Сентайм Груп», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій та звітом про результати проведення процедури закупівлі, розміщеними у системі публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-01-003332-a/lots. Кінцеві тендерні пропозиції становили ТОВ «Фуелпостач» 1219200 грн з ПДВ (початкова - 1219200 грн з ПДВ), ТОВ «Сентайм Груп» - 1379040 грн з ПДВ (початкова - 1379040 грн з ПДВ).
За результатами проведення аукціону 12.02.2024 електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною було визначено тендерну пропозицію ТОВ «Фуелпостач» 1219200 грн з ПДВ, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
13.02.2024 ТОВ «Фуелпостач», тендерна пропозиція якого визначена найбільш економічно вигідною, надіслав листа за №28 від 13.02.2024 року на електронну пошту Замовника з повідомленням про відмову підписання договору на Закупівлею UA-2024-02-01-003332-а. Відповідно до протоколу №5 від 13.02.2025 уповноваженої особи МІП ім. В.М.Ремесла НААН прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції учасника ТОВ «Фуелпостач», код ЄДРПОУ 45120956, на підставі абзацу 3 підпункту 1 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених, постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 №1178. Рішеннями уповноваженої особи МІП ім. В.М. Ремесла НААН, оформленим протоколом його №5 від 14.02.2024, ухвалено визначити ТОВ «Сентайм Груп» переможцем за результатами проведення процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом закупівлі «Нафта і дистиляти» ДК 021:2015 09130000-9 (Бензин А-95 (талони); Дизельне паливо (наливом), унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель: UA-2024-02-01-003332-а та прийнято рішення про намір укласти з ним договір.
14.02.2024 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів ТОВ «Сентайм Груп».
24.02.2024 між МІП ім. В.М. Ремесла НААН та ТОВ «Сентайм Груп» укладено договір про закупівлю товарів - нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти №24 (далі - договір про закупівлю товарів №24 від 24.02.2024, Договір).
За умовами пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця нафтопродукти за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах встановлених у цьому Договорі.
Згідно із специфікацією до Договору (Додатку 1) сторони узгодили постачання: бензин A 95, в кількості 8000 л, ціною за одиницю товару 41,15 грн без ПДВ та дизельне паливо, в кількості 20000 л, ціною за одиницю товару - 41,00 грн без ПДВ. Всього ціна договору згідно Специфікації складає 1379040 грн, у тому числі ПДВ - 229840 грн.
За умовами п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до «31» грудня 2024 року, але строк його дії закінчується не раніше повного виконання зобов'язань Сторонами Договору.
У подальшому, між МІП ім. В.М. Ремесла НААН та ТОВ «Сентайм Груп» укладено 3 додаткові угоди, якими змінено ціну та обсяг поставленого товару. Так, додатковою угодою №1 від 30.04.2024 викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація», а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л, ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн без ПДВ, обсяг постачання 6494,93 л, ціна за 1 л дизельного палива становить 41,00 грн без ПДВ, обсяг постачання 20000 л. Всього ціна договору згідно Специфікації складає 1379040 грн, у тому числі ПДВ - 229840 грн.
Додатковою угодою №2 від 03.10.2024 збільшено суму Договору на 4623,60 грн. Загальна сума договору №24 від 24.02.2024 після внесення змін становить 1383663,60 грн, у тому числі ПДВ - 230610,60 грн. Також викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація», а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л, ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн без ПДВ, обсяг постачання 1700 л, ціна за 1 л бензину A-95 становить 45,20 грн без ПДВ, обсяг постачання 4790 л., ціна за 1 л дизельного палива становить 41,00 грн. без ПДВ, обсяг постачання 20000 л.
Додатковою угодою №3 зменшено суму Договору на 345303,60 грн. Загальна сума договору №24 від 24.02.2024 після внесення змін становить 1038360 грн, у тому числі ПДВ - 173060 грн. Також викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація» , а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л, ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн без ПДВ, обсяг постачання 3000 л, ціна за 1 л бензину A-95 становить 45,20 грн без ПДВ, обсяг постачання 2500 л, ціна за 1 л дизельного палива становить 41,00 грн без ПДВ, обсяг постачання 14100 л.
Згідно платіжних інструкцій №№93 від 11.03.2024 на суму 226320 грн, 94 від 11.03.2024 на суму 49380 грн, 186 від 09.05.2024 на суму 53220 грн, 306 від 09.07.2024 на суму 106440 грн, 358 від 08.08.2024 на суму 270600 грн, 459 від 16.10.2024 на суму 54240 грн, 484 від 29.10.2024 на суму 196800 грн, 513 від 12.11.2024 на суму 81360 грн по рахунку UA608201720343171002200003808 в Державній казначейській службі України МІП ім. В.М.Ремесла НААН оплачено ТОВ «Сентайм Груп» за бензин А-95 та дизпаливо згідно договору №24 від 24.02.2024 всього 1038360 грн.
Отже, сума фактичної оплати за договором про закупівлю товарів №24 від 24.02.2024 складає 1038360 грн. Зазначене також підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області №01-94-08/337 від 11.06.2025 відповідно до якого, розрахунки відповідно до зареєстрованих бюджетних та бюджетних фінансових зобов'язань здійсненні МІП ім. В.М. Ремесла НААН (код ЄДРПОУ 00496863) з бюджетного рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 ТОВ «Сентайм Груп» (код ЄДРПОУ 44021585) на загальну суму 1 038 360 грн. та звітом про виконання договору про закупівлю UA-2024-02-01-003332-a.
Згідно із інформацією, викладеною у листі Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області №01-94-08/337 від 11.06.2025, фінансування за договором №24 від 24.02.2024 здійснювалося за бюджетні кошти спеціального фонду Державного бюджету (надходження плати за послуги бюджетних установ).
Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 №518- р у справі №145-26.14/195-24 визнано, що ТОВ «Сентайм Груп» (код ЄДРПОУ 44021585) та ТОВ «Фуелпостач» (код ЄДРПОУ 45120956) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються, у тому числі, і спотворення результатів торгів щодо закупівлі UA-2024-02-01-003332-a («Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо»), проведеної Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України.
Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету та доступне за посиланням: https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennia-zakonodavstva-pro zakhyst-ekonomichnoi-konkurentsii-ta-nakladennia-shtrafu-174.
З витягу з рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 №518-р у справі №145-26.14/195-24 вбачається, що ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» узгодивши свої дії під час підготовки та участі в тендері замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, прояви якої встановлено Антимонопольним комітетом України у п. 4.1.1. - 4.1.8 розділу 4.1 рішення від 19.12.2024 №518-р у справі №145- 26.14/195-24. Про це свідчить:
- уповноваження ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» один одного на представлення інтересів у банківській установі;
- уповноваження однієї і тієї ж самої особи на вчинення дій від імені ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» в одній і тій же банківській установі та оформлення довіреностей в один день в період проведення закупівлі UA-2024-02-01- 003332-a;
- надання ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» фінансової допомоги один одному;
- наявність господарських відносин між ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач»;
- взаємозв'язок ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» через третю особу;
- використання ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» одних і тих самих IP адрес та однієї і тієї ж самої операційної системи для входу до автоматизованої банківської системи електронних платежів (системи дистанційного обслуговування, інтернет-банкінгу);
- використання ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» однієї і тієї ж самої ІР-адреси при подачі податкової звітності;
- використанням ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» однієї і тієї ж самої ІР-адреси при вході до поштових сервісів та реєстрацією ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» електронних пошт з однієї і тієї ж самої ІР-адреси; - використанням ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» одних і тих самих ІР-адрес при вході в аукціон;
- поданням ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» своїх тендерних пропозицій в один день та близький час; - поведінкою ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» під час проведення закупівлі UA-2024-02-01-003332-a.
Отже, під час проведення спірних Торгів №23 «Сентайм Груп» встановлювало найвищу цінову пропозицію, у той час як цінова пропозиція ТОВ «Фуелпостач» була найнижчою та відповідно найбільш економічно вигідною, що робило ТОВ «Фуелпостач» фактичним переможцем Торгів. Під час проведення спірних Торгів ТОВ «Фуелпостач», якого було визнано переможцем, відмовилося від укладення договору про закупівлю. Варто зазначити, що ТОВ «Сентайм Груп» з найвищою ціновою пропозицією у Торгах не здійснювало пониження ціни в процесі аукціонів. Водночас за результатами Торгів переможцем стало саме ТОВ «Сентайм Груп» з найвищою ціновою пропозицією, з яким були укладені відповідні договори про закупівлі. Єдиним критерієм оцінки пропозицій учасників в Торгах була «ціна», тобто, пропозиція учасника, ціна якої є найменшою, визначається найвигіднішою та за умови відповідності кваліфікаційним та іншим вимогам замовника такий учасник визначається переможцем торгів. Таким чином, зі зменшенням ціни зростає вірогідність перемоги в торгах.
Попри витрачені матеріальні (оплата за послуги електронного майданчика), часові, людські та інші ресурси, ТОВ «Сентайм Груп» знехтувало можливістю отримання прибутку та не торгувалося з учасниками спірних Торгів з метою здобуття перемоги під час аукціонів. Водночас ТОВ «Фуелпостач» під час участі в Торгах здійснювало пониження ціни, не маючи при цьому реального наміру отримати перемогу через відсутність необхідних документів, визначених замовниками та відмовляючись від укладення договору про закупівлю. Отже, ТОВ «Фуелпостач» не намагалося здобути перемогу в Торгах, що свідчить про відсутність конкуренції між Відповідачами.
При цьому відсутність конкуренції між Відповідачами надало змогу ТОВ «Сентайм Груп» завищити вартість поставленого замовникам предмета закупівлі, що у сукупності з іншими встановленими обставинами свідчить про попередні домовленості між Відповідачами щодо результатів торгів. Суб'єкти господарювання, які беруть участь у закупівлях є конкурентами, а, отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію. Наведені вище дії Відповідачів не відповідають меті підприємницької діяльності щодо одержання прибутку та свідчать про їхню скоординовану участь у Торгах, спрямовану на усунення конкуренції та підписання договорів за результатами Торгів за найвищою ціною.
Обухівською окружною прокуратурою відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 30.04.2025 № 56/3 - 4035 вих 25 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024 за наслідками проведеної МІП ім. В.М. Ремесла НААН закупівлі UA-2024-02-01-003332-a, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Сентайм Груп». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів державного фінансового контролю, під час яких здійснювалося (планується здійснювати) дослідження обставин укладення між МІП ім. В.М. Ремесла НААН та ТОВ «Сентайм Груп» договору про закупівлю №24 від 24.02.2024 та щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони ТОВ «Сентайм Груп» застосування наслідків його недійсності.
Зі змісту листа Північного офісу Держаудитслужби від 16.05.2025 №262616 - 17/3530-2025 вбачається, що взаємовідносини, що виникли між МІП ім. В.М. Ремесла НААН та ТОВ «Сентайм Груп» за договором №24 від 24.02.2024 про закупівлю нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти останніми не досліджувалися. Отже, Північним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору про закупівлю №24 від 24.02.2024 як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Сентайм Груп», застосування наслідків його недійсності.
Відтак, вважаючи, що договір №24 від 24.02.2024, укладений за підсумками спірних торгів, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, прокурор з метою захисту таких інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Так, відносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Так, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18.
Тобто, як обгрунтовано виснував суд першої інстанції, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків».
Схожа за змістом права позиція щодо застосування норм ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 і від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно п. 1 ч. ч. 1, 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.
Так, позовні вимоги, зокрема, були мотивовані тим, що договір завідомо суперечив інтересам держави і суспільства, що підтверджується рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145-26.14/195-24.
За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 №518-р у справі №145-26.14/195-24 визнано, що ТОВ «Сентайм Груп» та ТОВ «Фуелпостач» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо», проведених Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (ідентифікатор торгів в системі «Прозорро» UA-2024-02-01-003332-a) (п.67 резолютивної частини рішення АМК).
Поряд із цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тобто сам лише факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК №518-р у справі №145-26.14/195-24, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб'єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктів 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішенням Антимонопольного комітету України № 518-р у справі №145-26.14/195-24 на ТОВ «Сентайм Груп» було накладено штраф у сумі 475768,00 грн (п. 68 резолютивної частини).
На виконання рішення АМК № 518-р у справі № 145-26.14/195-24 Головою Комітету видано наказ від 09.05.2025 № 63-Ю/25 про стягнення штрафу з ТОВ «Сентайм Груп», який пред'явлено до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі для примусового виконання. Отже, Товариство (відповідач 2) є таким, що притягнуто до відповідальності за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.
Тобто, прокуратура, у разі завдання, на її думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлена можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Натомість, в даному випадку прокурором не було представлено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів того, що товар за спірним договором був поставлений за завищеними цінами або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, а також доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого 2-м відповідачем товару розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю.
Таким чином, колегія суддів констатує, що прокурором не доведено, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору про закупівлю за результатами проведення відкритих торгів, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Щодо посилання прокурора в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду судова колегія зазначає наступне.
Так, у постанові Верховного Суду у складі КГС від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 предметом розгляду був спірний правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, який укладено з порушенням вимог наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 року № 237 «Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції», що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством з посиланням на норми ст. 241 Цивільного кодексу України.
У постанові Верховного Суду у складі КГС від 27.09.2019 у справі № 905/1250/18 позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, порушенням процедури закупівлі з посиланням на те, що КП Слов'янської міської ради «Водозниження», КП «АТП 052814» (учасники тендерної закупівлі) та Управління житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради (замовник) є пов'язаними особами в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки усі ці юридичні особи перебувають під спільним контролем однієї юридичної особи, а саме: засновника в особі Слов'янської міської ради, яка відповідно до установчих документів здійснює контроль над учасником процедури закупівлі.
У постанові Верховного Суду у складі КГС від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 предметом розгляду виступав, зокрема, договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладення якого вочевидь суперечило інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.
У постанові Верховного Суду у складі КГС від 25.02.2026 у справі № 922/2986/24 предметом розгляду був спірний договір, укладений без наміру реального постачання товарів при здійсненні поточної підприємницької діяльності, а задля створення штучних підстав для незаконного отримання Фірмою права на податковий кредит і, відповідно, для зменшення її податкових зобов'язань перед бюджетом.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст правовідносин, їх предмет, підстави, правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених прокурором справах і у справі, яка переглядається є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів
Крім того, розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Об'єднаною палатою уточнено висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, таким чином:
При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Також у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що на перший погляд, приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника.
Втім, Об'єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.
По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).
У даному випадку встановлене порушення конкурентного законодавства вже отримало належну правову оцінку у вигляді застосування санкцій Антимонопольним комітетом України, які були виконані в примусовому порядку. Додаткове застосування конфіскаційних наслідків у межах цивільного (господарського) спору без належного обґрунтування суперечило б принципу пропорційності.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, у цій справі призвело б до непропорційного втручання у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо добросовісної сторони правочину Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 у справі № 908/2075/25 слід залишити без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 у справі №908/2075/25 залишити без змін.
Справу №908/2075/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.04.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков