ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 квітня 2026 року Справа № 906/580/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Тангиян О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Малик С.О.
відповідача: Українець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 (суддя Нестерчук С.С., повний текст рішення складено 05.02.2026)
у справі № 906/580/25
за позовом Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 932 210, 80 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції; процесуальні дії у справі:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 позов Служби безпеки України до ТзОВ "Українська промислова компанія "Крок" задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Українська промислова компанія "Крок" на користь Служби безпеки України: 496 860, 22 грн - штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання; 690 060, 24 грн - штраф за поставку неякісного товару; 23 186, 53 грн - судові витрати зі сплати судового збору; відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 745 290, 34 грн за прострочення виконання зобов'язання.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання - 496 860,22 грн та штраф за поставку неякісного товару - 690 060,24 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 745 290,34 грн вирішив відмовити, з огляду на зменшення судом їх розміру.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подана через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС 26.02.2026.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026, серед іншого, відкрито провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 у справі № 906/580/25.
Зокрема, 11.03.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, серед іншого, розгляд апеляційної скарги призначено на "21" квітня 2026 р. о 14:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи:
У апеляційній скарзі Служба безпеки України, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій, зазначає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та прийнятий із порушенням норм матеріального і процесуального права .
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував положення щодо зменшення неустойки, оскільки обставини справи не є винятковими у розумінні статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.
При цьому скаржник наголошує, що заявлені до стягнення штрафні санкції є співмірними, становлять лише 16% від ціни договору та не перевищують її, а тому не можуть вважатися надмірними .
Окрім цього, зазначено, що судом не враховано правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення саме виняткових обставин для зменшення неустойки, а також не надано належної оцінки поведінці відповідача, ступеню виконання зобов'язання та відсутності поважних причин прострочення .
Щодо обставин виконання договору апелянт вказує, що відповідач порушив строки поставки товару, не довів належними доказами готовність продукції у встановлений договором строк та не підтвердив наявність обставин непереборної сили, зокрема не надав сертифікат Торгово-промислової палати.
Також апелянт заперечує доводи відповідача про нібито відмову у прийнятті товару, зазначаючи, що товар не був фактично пред'явлений до приймання. Разом з тим підкреслено, що штрафні санкції застосовані виключно у межах, передбачених договором та законом, не спрямовані на збагачення позивача, а підлягають зарахуванню до державного бюджету.
У зв'язку з цим СБУ просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та задовольнити позов у повному обсязі.
У відзиві ТзОВ "Українська промислова компанія "Крок" заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим .
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано скористався своїм правом на зменшення розміру неустойки, врахувавши її неспівмірність із можливими збитками та інші істотні обставини .
При цьому відповідач наголошує, що законодавство не містить вичерпного переліку підстав для зменшення неустойки, а тому достатньою є наявність хоча б однієї істотної обставини, що дає суду право на таке зменшення .
Щодо причин прострочення відповідач зазначає, що воно відбулося не з його вини, а у зв'язку з неналежною поведінкою покупця, який не забезпечив прийняття товару, попри неодноразові повідомлення про готовність до поставки . Зокрема, відповідач посилається на направлення відповідних листів у січні 2025 року та на факт недопуску транспортного засобу з товаром на територію покупця.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив останню задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник відповідача вимоги скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Обставини справи, встановлені судами:
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 05 серпня 2024 року між Службою безпеки України (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок" (Продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-129в (далі - Договір) на таких умовах:
Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язується у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупцю взуття різне, крім спортивного та захисного, код ДК 021:2015 - 18810000-0 (Черевики з високими берцями зимові) (далі - Товар), в кількості (асортименті) та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток 1) та Технічної специфікації (Додаток 2), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п.2.1 Договору Продавець зобов'язується поставити (передати) та відвантажити Покупцю Товар, якість, комплектність і кількість якого має відповідати вимогам Специфікації та Технічної специфікації, нормативно-технічної документації, яка діє на території України, технологічним регламентам заводу/фірми виробника (сертифікату виробника), стандартам якості (сертифікатам якості/відповідності, декларації про відповідність, технічним вимогам), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи та іншій документації, що встановлює вимоги до якості Товару такого типу.
Положеннями п.2.2 Договору передбачено, що Товар постачається (передається) та відвантажується Продавцем в упаковці та з маркуванням заводу/фірми виробника, повинен бути новим та таким, що не був у використанні. Продавець гарантує якість та комплектність Товару, яка встановлена вимогами до Товару такого типу, а також наявність документації, яка її підтверджує та надається заводом/фірмою виробником.
У п.3.1 Договору визначено, що ціна цього Договору згідно з Специфікацією становить: 12 438 259,50 грн, у тому числі ПДВ 2 073 043,25 грн.
Строк (термін) поставки (передачі) Продавцем Товару Покупцю встановлено до 17.12.2024 року (п.5.1 Договору).
Змістом п.5.2 Договору передбачено, що поставка (передача) та відвантаження Продавцем Товару Покупцю здійснюється згідно із Специфікацією (Додаток 1) та Технічної специфікації (Додаток 2), при цьому поставка може здійснюватися окремими партіями. Партією Товару вважається кількість Товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видаткових накладних, наданих Продавцем на підставі письмового замовлення Покупця, в якому також Покупцем зазначається розмірний ряд для виготовлення Товару.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що письмове замовлення надсилається Покупцем електронною поштою або факсом, з наступним надсиланням поштою, при цьому воно вважається отриманим Продавцем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надсилання поштою.
Згідно з п.5.4 Договору Продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладання сторонами Договору надати на затвердження Покупцю зразки Товару у кількості 2 (двох) одиниць (далі - робочі зразки Товару), які перевірені у випробувальній лабораторії на відповідність вимогам Технічних специфікацій та Технічних умов, визначених у Додатку 2. Робочі зразки повинні бути з ярликами, належним чином упаковані та мати товарний вигляд.
Відповідно до п.5.4.4 Договору строк проведення Покупцем перевірки робочих зразків та документів до них становить 3 (три) робочих дні з дня їх отримання.
Нормами п.5.4.7 Договору передбачено, що у разі виявлення невідповідності робочих зразків вимогам Технічних специфікацій та Технічних умов Покупець складає протокол невідповідності, після чого зразки повертаються Продавцю для доопрацювання з подальшим повторним поданням на затвердження.
Строк повторної перевірки робочих зразків визначено у п.5.4.8 Договору та становить 3 (три) робочих дні.
Про готовність передачі Товару (його окремої партії) (після затвердження робочих зразків Товару) Продавець зобов'язаний повідомити Покупця за телефоном або факсом, з наступним надсиланням поштою (електронною поштою за адресою: 4otdell@ukr.net) (п.5.5 Договору).
Товар не може бути поставлений (переданий) Продавцем та прийнятий Покупцем раніше ніж робочі зразки Товару будуть затвердженні Покупцем відповідно до умов Договору (п.5.6 Договору).
У п.5.7 Договору визначено, що поставка (передача) та відвантаження (розгрузка) Товару Продавцем здійснюється силами, засобами, транспортом Продавця та за рахунок Продавця на адресу Покупця: Україна, м. Київ (адреса повідомляється Покупцем після отримання від Продавця повідомлення про готовність поставки Товару). Усі витрати, пов'язані із доставкою Товару зі складу Продавця на склад Покупця, виконуються за рахунок Продавця.
Під час приймання-передачі Товару сторони зобов'язані належним чином перевірити в повному обсязі кількість, комплектність і якість (пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, лінійні виміри) Товару на відповідність вимогам Технічних умов, Технічних специфікацій та затвердженим робочим зразкам Товару, а також належним чином оформити і підписати усі необхідні товаросупровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі Товару (видаткові накладні тощо) (п.5.8 Договору).
Пунктом 5.9 Договору передбачено, що Покупець не підписує документи, зазначені у п. 5.8 Договору, у разі виявлення факту поставки (передачі) Продавцем неякісного (дефектного/бракованого, некомплектного, некількісного) Товару (його частини), такого, що не відповідає умовам п.п.2.1-2.2 Договору та/або вимогам, наведених у Додатках 1, 2, у такому разі складається Акт усунення недоліків Товару (його частини), який підписують представники сторін
Товар вважається поставленим (переданим) Продавцем та прийнятим Покупцем по кількості відповідно до видаткової накладної. Сторонами погоджено, що Товар вважається прийнятим по якості у разі його відповідності нормативно-технічній документації, визначеної в Додатку 2 (п.5.11 Договору).
У разі постачання (передачі) Продавцем Покупцю неякісного Товару (дефектного/бракованого, некомплектного, некількісного), такого, що не відповідає умовам п.п. 2.1- 2.2 Договору та/або вимогам, наведених у Додатках 1, 2 до Договору, виявленого Покупцем (сторонами) під час його прийому-передачі, Продавець сплачує штраф, передбачений п. 8.2 Договору та забезпечує його заміну новим якісним (комплектним, кількісним), відповідним до умов п.п. 2.1-2.2 Договору та/або вимогам, наведених у Додатках 1, 2 до Договору Товаром, за власний рахунок (силами, засобами та транспортом) протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Продавцем від Покупця оформленого (складеного) і підписаного сторонами Акта усунення недоліків (невідповідності) Товару (його частини) (п.5.17 Договору).
Покупець має право одностороннього (односторонньо дострокового) розірвання Договору у разі невиконання (неналежного виконання) Продавцем своїх зобов'язань за Договором, повідомивши про це Продавця у письмовій формі за 7 (сім) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним (втрачає чинність) на 8 (восьмий) день з дня надсилання вказаного письмового повідомлення. Покупець не відшкодовує витрати та/або збитки Продавцю у разі розірвання Договору з причин невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за Договором Продавцем (п. 7.2.1 Договору).
Відповідно до п. 7.3.1 Договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) Товару у строки встановлені Договором.
У разі поставки (передачі) Продавцем Покупцю неякісного (дефектного/бракованого, некомплектного, некількісного), такого, що не відповідає умовам п.п. 2.1-2.2 Договору та/або вимогам, наведеним у Додатках 1, 2 Товару, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% вартості такого Товару та за власний рахунок (силами, засобами та транспортом) здійснює заміну на аналогічний Товар належної якості, комплектності, кількості, відповідності до умов п.п. 2.1-2.2 Договору та/або вимог, наведених у Додатках 1,2 Товаром, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від Покупця Акта усунення недоліків (невідповідності) Товару (його частини) (п. 8.2 Договору).
За порушення строків виконання зобов'язання Продавець сплачує Покупцю пеню, у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 8.3 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє в межах строку дії правового режиму воєнного стану в Україні, але в будь-якому разі до 25.12.2024, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, щодо взаєморозрахунків, виконання Продавцем гарантійних зобов'язань та в інших визначених Договором випадках - є обов'язковим до виконання в повному обсязі (п. 12.1 Договору).
Цей Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Того ж дня, 05.08.2024, сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою змінено ціну Договору, виклавши п.3.1 у такій редакції:
"Ціна цього Договору згідно з Специфікацією (додаток 1) становить: 12 438 000,00 грн, у тому числі ПДВ 2 073 000,00 грн."
Крім того, цією угодою викладено у новій редакції Додаток 1 до Договору.
Специфікацією (додаток № 1 до Договору) сторони погодили:
1) найменування товару - Черевики з високими берцями зимові;
2) кількість - 5000 пар;
3) ціна за одиницю з ПДВ - 2487,60 грн;
4) загальна вартість з урахуванням усіх податків та зборів в т.ч. ПДВ - 12 438 000,00 грн.
У технічній специфікації (додаток №2 до Договору) визначено: черевики з високими берцями зимові виготовляються відповідно до технічної специфікації Міністерства оборони України "Черевики з високими берцями зимові" ТСА01XJ.14755-362:2022(01).
Предмет виготовляється в оливковому кольорі за технологією виробництва взуття литтєвого методу кріплення підошви.
07.08.2024 відповідач надав позивачу робочі зразки.
09.08.2024 позивач відповідно до п. 5.4.7 Договору склав протокол невідповідності робочих зразків з переліком зауважень до них.
Робочі зразки згідно із супровідним листом від 12.08.2024 та реєстром повернення робочих зразків були повернуті відповідачу для доопрацювання.
Повторні зразки були надані відповідачем 13.11.2024 та затверджені позивачем 14.11.2024, про що складено відповідний протокол.
14.11.2024 позивач листом №19/1-6191вс повідомив відповідача розміри для виготовлення черевиків.
Згідно з видатковою накладною №319 від 17.12.2024 відповідач здійснив поставку товару - Черевики з високими берцями зимові у кількості 2000 пар на суму 4 975 200,00 грн. За актом приймання-передачі покупець прийняв 772 пари на суму 1 920 427,20 грн.
18.12.2024 сторони склали та підписали акт №1 про невідповідність товару, яким зафіксовано дефекти (заломи та потертості шкіри в місцях кріплення підошви, потертості верхнього краю носкової та задникової частини підошви в місцях її кріплення, раковини) у 1228 пар на суму 3 054 772,80 грн та погоджено повернення неякісного товару продавцю і його заміну на товар належної якості відповідно до умов та у терміни визначені Договором, але не пізніше закінчення строку його дії.
Відповідно до видаткової накладної №327 від 25.12.2024 відповідач поставив 230 пар на суму 572 148,00 грн. Позивач прийняв 71 пару на суму 176 619,60 грн.
27.12.2024 сторони склали та підписали акт №2 про невідповідність, яким зафіксовано дефекти у 159 пар на суму 395 528,40 грн та погоджено їх повернення і заміну.
Отже, за поставками у грудні 2024 року покупцем прийнято товар у загальній кількості 843 пари на суму 2 097 046,80 грн.
Таким чином, покупцем прийнято товар у загальній кількості 843 пари на суму 2 097 046,80 грн, а саме відповідно до видаткової накладної №319 від 17.12.2024 прийнято товар у кількості 772 пар на суму 1 920 427,20 грн та видаткової накладної від №327 від 25.12.2024 прийнято товар у кількості 71 пара на суму 176 619,60 грн.
Відповідач звернувся до позивача з листом № 26/12/24 від 26.12.2024 з проханням розглянути питання щодо укладення додаткової угоди до Договору, якою передбачити зменшення обсягу поставки на 3000 пар без застосування штрафних санкцій, або перенесення строку поставки до 30.01.2025, посилаючись на істотну зміну обставин.
Листом №23 від 09.01.2025 відповідач, відповідно до умов Договору, повідомив позивача про заплановане відвантаження продукції на 10.01.2025.
Відповідач звернувся до позивача з листом №13/01/25 від 13.01.2025 для надання роз'яснень щодо можливості виконання зобов'язань з постачання товару за Договором з огляду на те, що листом №23 від 09.01.2025 повідомляв про готовність до поставки товару, однак відповіді не отримав.
Листами №23/01/25 від 23.01.2025, №30/01/25 від 30.01.2025 відповідач проінформував позивача про готовність товару до поставки та просив повідомити про спосіб виконання зобов'язань за договором.
Позивач у відповідь на листи відповідача листами № 19/1/4/1-175 від 06.02.2025, 13.02.2025 повідомив, що з урахуванням затвердженого бюджетного асигнування на 2025 рік з посиланням на ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовляються від укладання додаткової угоди та продовження виконання зобов'язань за Договором.
Позивач листом №19/18-204 від 12.02.2025 направив відповідачу претензію щодо прострочення поставки товару на суму 1 242 150,56 грн станом на 05.02.2025, що складає 50 днів, та вимагав сплатити у місячний строк штрафні санкції у розмірі 1 932 210,80 грн згідно з наданим розрахунком.
У відповідь на зазначену претензію відповідач направив позивачу лист №10/03/25 від 10.03.2025, у якому вказав, що листами №23 від 09.01.2025, №13/01/25 від 13.01.2025 та №23/01/25 від 23.01.2025 повідомляв позивача про готовність товару за договором поставки. Також відповідач зазначив, що 10.01.2025 з метою виконання договірних зобов'язань ним було направлено автотранспорт із партією товару, однак, за твердженням відповідача, автомобіль на територію покупця пропущений не був, у зв'язку з чим поставка не відбулась.
Посилаючись на п. 7.1.2 Договору (обов'язок покупця приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними), відповідач повідомив, що прострочення поставки відбулося не з його вини, а тому нарахування пені 0,1% вартості товару та штрафу 7% вважає безпідставним.
Крім того, відповідач висловив заперечення щодо нарахування штрафу за поставку неякісного товару, пославшись на п. 3.3.3 ТСА01XJ.14755-362:2022(01), який передбачає, що допускається відхилення тону кольору, яке суттєво не впливає на загальну кольорову гаму; не значні розводи кольору на підошві, які значно не впливають на загальну кольорову гаму предмета; незначні виливи поліуретану всередину взуття, при умові, що вони в плоскому вигляді не спричиняють дискомфорт під час носіння взуття.
Відповідач зазначив, що у зв'язку з цим застосування штрафу на підставі п. 8.2 Договору вважає необґрунтованим.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції керувався наступними нормами права з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного господарського договору, який за своєю правовою природою є договором поставки у розумінні статті 712 ЦК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1 - 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст прав та обов'язків учасників господарських відносин за договором поставки полягає в тому, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Статтею 687 ЦК України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи:
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зменшення розміру штрафних санкцій.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій за прострочення поставки, оскільки відсутні виняткові обставини у розумінні статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а заявлена до стягнення неустойка є співмірною та не перевищує ціну договору.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Право суду зменшувати розмір неустойки прямо передбачене частиною 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, при цьому такий перелік не є вичерпним.
Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 913/228/22, від 27 березня 2024 року у справі № 912/940/23, від 27 липня 2024 року у справі № 916/4158/23, від 24 вересня 2024 року у справі № 915/1037/23 та інших.
Верховний Суд зазначає про те, що положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що і підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Крім того, суд першої інстанції правомірно врахував правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, згідно з якою в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 7.42 вищезгаданої постанови об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Оцінюючи доводи сторін та докази у їх сукупності, суд першої інстанції встановив наявність саме таких виняткових обставин, зокрема: частковий ступінь виконання відповідачем зобов'язання та вжиття заходів для його виконання; особливості процедури виконання договору, зокрема необхідність затвердження робочих зразків лише 14.11.2024 та об'єктивно стислий строк для виготовлення продукції до 17.12.2024; поведінку сторін після спливу строку поставки, зокрема неодноразові повідомлення відповідача про готовність до поставки та відмову позивача від прийняття виконання лише у лютому 2025 року; відсутність доказів збитків, співмірних заявленому розміру неустойки; наявність обставин, пов'язаних із виконанням відповідачем державних контрактів для потреб сектору безпеки і оборони.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі обставини не усувають факту порушення та не звільняють відповідача від відповідальності, однак мають істотне значення для визначення співмірності санкцій наслідкам порушення.
Виходячи із наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення поставки у розмірі 1 242 150,56 грн є надмірними порівняно з наслідками порушення та підлягають зменшенню, та визначив їх розмір із урахуванням принципів справедливості, добросовісності та пропорційності.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності таких висновків, позаякфактично зводяться до незгоди з оцінкою судом обставин справи та реалізацією ним права на зменшення неустойки, однак не спростовують встановлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру штрафних санкцій за прострочення поставки, а відтак у іншій частині воно не переглядається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
Як встановлено ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 276? ГПК України України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій за прострочення поставки -відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі вищезазначеного судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у справі № 906/580/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Служби безпеки України без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.01.2026 у справі № 906/580/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 906/580/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено "28" квітня 2026 р.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.