вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2026 р. Справа№ 927/35/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії (далі - ДП ДК) "ІНФОРМАЦІЯ_1" Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2"
на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р.
(повний текст складено 06.03.2026р.)
за заявою про грошові вимоги кредитора ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" в межах справи №927/35/26 (суддя Белов С.В.)
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ІНФОРМАЦІЯ_4"
до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ІНФОРМАЦІЯ_5"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р. у справі №927/35/26 заяву ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" з грошовими вимогами до боржника в справі №927/35/26 від 04.03.2026р. повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 16.03.2026р. ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р. у справі №927/35/26, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення заяви про грошові вимоги до боржника без розгляду; направити справу №927/35/26 до господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду, зокрема для вирішення питання про прийняття заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" з грошовими вимогами до ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5"; питання щодо стягнення витрати зі сплати судового збору вирішити в порядку визначеному законодавством.
У відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5" арбітражна керуюча ОСОБА_1. просить відмовити ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р. у справі №927/35/26 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р. у справі №927/35/26 та призначено її до розгляду на 27.04.2026р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
Відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
20.01.2026р. ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4" звернулось до господарського суду Чернігівської області із заявою (вих. №16/01-26-07 від 16.01.2026р.) про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5" у зв'язку з неспроможністю останнім виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором за договором №11/09-23-18 від 11.09.2023р.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області 05.02.2026р. у справі №927/35/26, зокрема, було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5"; визнано грошові вимоги кредитора - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4" в сумі ІНФОРМАЦІЯ_6. витрат зі сплати судового збору та ІНФОРМАЦІЯ_7. витрат зі сплати авансування винагороди арбітражному керуючому; призначено розпорядником майна боржника арбітражну керуючу ОСОБА_2; призначено попереднє засідання суду; постановлено оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному вебпорталі судової влади України.
05.02.2026р. на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність з метою виявлення всіх кредиторів за №78401.
04.03.2026р. до господарського суду Чернігівської області від ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" надійшла заява про грошові вимоги до боржника у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8
Господарським судом Чернігівської області 06.03.2026р. під час розгляду заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" із грошовими вимогами до боржника ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5" вказано, що, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи зазначено тільки ОСОБА_3., як тимчасово виконуючого обов'язки директора. Тоді, як від імені кредитора до суду подано заяву про грошові вимоги до боржника, підписану представником підприємства ОСОБА_4., який не надав доказів наявності повноважень представляти інтереси кредитора в порядку самопредставництва.
На підставі вказаного висновку місцевим судом 06.03.2026р. було прийнято рішення про повернення без розгляду заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" від 04.03.2026р. з грошовими вимогами до боржника в справі №927/35/26.
Переглянувши матеріали справи, заяву ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" про грошові вимоги до боржника, оцінивши докази, апеляційний суд зазначає наступне.
04.03.2026р. до господарського суду Чернігівської області від представника ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" ОСОБА_5., уповноваженого діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва, надійшла заява про грошові вимоги до боржника у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8
До заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" було долучено додатки, на підтвердження боргових зобов'язань ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5" перед підприємством, також в автоматичному режимі системою "Електронний суд" сформовано і долучено електронну довіреність та витяг із ЄДР.
Відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (рішення ВРП від 17.08.2021р. №1845/0/15-21), керівник юридичної особи через Електронний кабінет може уповноважувати працівників, інших фізичних осіб чи ФОП на перегляд, створення та надсилання електронних документів і виконання дій від імені юридичної особи. Користувачі ЄСІТС мають право надавати або відкликати доступ до своїх кабінетів та доручати іншим користувачам дії, що вважаються здійсненими особисто. Також користувач може оформити електронну довіреність у встановленій формі, визначивши обсяг повноважень повіреного для роботи з Електронним судом.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до усталеної судової практики, якщо інформація про особу, яка має право діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесена до ЄДР, такі відомості є офіційним і достатнім підтвердженням її повноважень (з урахуванням можливих обмежень, якщо вони встановлені). У разі виникнення сумнівів суд, маючи доступ до відповідних електронних реєстрів, не позбавлений можливості самостійно перевірити наявність повноважень особи, що звертається до суду.
Із витягу ЄДР, сформованого через відповідний розділ сайту Міністерства юстиції України, в розділі «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, утому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» вбачається, що в ЄДР, наявні відомості про те, що ОСОБА_5 є представником підприємства, наділеним повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, окрім дій пов'язаних із відмовою від позову і укладенням мирової угоди (а.с. 112).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024р. у справі №910/16580/23 виснувала, що юридична особа може брати участь у судовому процесі через керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору (самопредставництво). Процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими підтверджуються такі повноваження.
Водночас законодавство про державну реєстрацію встановлює, що до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про керівника юридичної особи та інших осіб, які мають право діяти від її імені, включно з інформацією про можливі обмеження їхніх повноважень. Відомості, внесені до Реєстру, вважаються достовірними та можуть використовуватися у спорі з третіми особами.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що внесення до ЄДР інформації про особу, яка має право діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, є офіційним і достатнім підтвердженням її повноважень у суді. За наявності таких відомостей суд може покладатися на них як на достовірні, а тому додаткове подання статуту, положення чи трудового договору не є обов'язковим, якщо відсутній спір щодо цих повноважень.
Наявність у суду можливості самостійно перевірити наявність повноважень у особи, яка звернулась до суду, підтверджується також правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2025р. у справі №910/2749/25.
За змістом ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Апеляційний суд зазначає, що у господарському процесі сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ч.ч.1, 2 ст.56 ГПК України).
Згідно із ч.1 ст.61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Стаття 131-2 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Так, за ч.ч.1, 2 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 ст.58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Апеляційний суд зауважує, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання ч.3 ст.56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у ч.3 ст.56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Водночас апеляційний суд враховує, що ч.1 ст.89 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно із ч.ч.4, 5 ст.89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідно до ч.1 ст.7 якого, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб-підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Тлумачення зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.07.2023р. у справі №908/3413/21 (908/2098/22)).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням. Під час вирішення питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд, з урахуванням вимог частини другої статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (постанова Верховного Суду від 02.07.2020р. у справі №9901/39/20, ухвали Верховного Суду від 13.03.2020р. у справі №922/2844/19, від 22.02.2021р. у справі №908/183/20, від 23.01.2020р. у справі №926/1336/19, від 07.03.2018р. у справі №921/502/17-Г/8).
Отже, в силу приписів вказаних норм закону суд не позбавлений можливості самостійно дослідити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема документи, на підставі яких такі відомості були внесені в реєстр, з метою вирішення питання наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021р. у справі №910/3191/20, від 11.05.2021р. у справі №923/1132/16, від 06.07.2023р. у справі №908/3413/21 (908/2098/22)).
Верховний Суд в постанові від 07.10.2021р. у справі №532/53/20, зокрема, виснував, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими і доступ до них є вільним. Положення процесуального законодавства щодо можливості з'ясування певних обставин з відкритих державних реєстрів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства.
До подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025р. у справі №924/971/23.
У постанові від 08.09.2021р. у справі №394/518/19 Верховний Суд зазначив, що у матеріалах справи міститься детальна інформація про юридичну особу, отримана судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отримання судом першої інстанції цієї інформації в цьому випадку не є порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд у вказаному рішенні також зазначив, що згідно з частиною четвертою
статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002р.).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995р.).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998р.).
У рішенні від 09.03.2011р. у справі «Буланов та Купчик проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016р. у справі «ТОВ "Фріда" проти України»).
Відповідно до ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, місцевим судом не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, та зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи.
Тому апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржувана ухвала від 06.03.2026р. підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справу №927/35/26 необхідно скерувати до господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" з грошовими вимогами до ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5".
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 280, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 06.03.2026р. у справі №927/35/26 скасувати, а справу №927/35/26 скерувати до господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду заяви ДП ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" з грошовими вимогами до ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5".
Справу №927/35/26 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 29.04.2026р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді С.В. Сотніков
М.Л. Доманська