Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1332/26
Номер провадження: 1-кп/511/212/26
28.04.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого - ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області та в режимі відеконференції з ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу в рамках кримінального провадження №12026162390000062 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2026 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженеця міста Одеса, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
22.04.2026 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Одеської спеціалізованої прокуратури Оборони Південного регіону обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162390000062 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.04.2026 року призначено підготовче судове засідання на 28.04.2026 року.
В судовому засіданні прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу, обраного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання мотивовано наступним.
ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища.
Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.01.2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29.03.2026 року.
Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.03.2026 ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.04.2026 включно.
Слідчим суддею під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК, а саме ризиків того, що обвинувачуваний ОСОБА_4 може переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час вказані ризики продовжують існувати та не зменшилися.
На стадії підготовчого судового засідання наявні обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки об'єктивно неможливо завершити його розгляд на цій стадії.
Разом з цим, встановлені ризики передбачені ст.177 КПК України, що свідчать про необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме:
п.1 ч. ст.177 КПК України - переховуватись від суду. Ризик можливого переховування від суду, є те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого чю.1 ст.369 КК України та у разі визнання його винним (позбавлення волі до 4-х років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду.
п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та під загрозою можливого покарання, маючи вільне пересування може незаконно впливати почати впливати на потерпілих, свідків, які допитані під час проведення досудового розслідування, з метою примусу останніх змінити покази на свою користь шляхом вмовлянь або погроз.
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, щодо тиску на учасників провадження, крім того на момент вчинення кримінального правопорушення, вважається військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого під домашнім арештом, зокрема, за станом здоров?я не здобуто, а тому прокурор вважає, що заявлені ризики виправдовують застосування до особи домашнього арешту.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.
В свою чергу захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 через «Електронний суд» також подала клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби, мотивуючи своє клопотання тим, що вказаний запобіжний захід було застосовано до ОСОБА_4 , враховуючи серед іншого тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_4 .. Так, 29.01.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. В подальшому, стороною обвинувачення здійснено перекваліфікацію кримінального правопорушення з частини 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України, про що 20.04.2026 старшим слідчим СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області винесено відповідну постанову. Того ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Захист вважає за необхідне зазначити, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення та суворість покарання за його вчинення не може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду, щонайменше через те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України є нетяжким. Наразі немає підстав стверджувати, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Тримання під вартою є надто суворим для запобігання ризикам, перелік яких зазначається в ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування такого запобіжного заходу на даному етапі суперечить загальним засадам кримінального провадження. Просила задовольнити своє клопотання та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до статей 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених цього Кодексу.
Частина перша статті 177 КПК України регламентує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положення частини другої статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ( обвинувачення ) у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Диспозиція частини першої статті 194 КПК України регламентує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кембел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до практики ЄСПЛ за статтею 5 ЄКПЛ обгрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд вважає, що наразі прокурором доведена наявність обгрунтованої підозри та доказів, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з вчиненням вказаного злочину та їх кількість достатня для подальшого розслідування, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема: обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 2 цієї ж статті домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення що відноситься до категорії не тяжких та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років волі та те, що останній був затриманий працівниками поліції в порядку ст.208 КПК України, тому з урахуванням воєнного стану в Україні та нестабільним рівнем безпеки у області, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що особа може переховуватись від суду. На сьогодні обвинувачення змінено з тяжкого злочину на нетяжкий злочин. Крім того судом враховується, що ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання на території Роздільнянського району Одеської області.
Суд, вважає, що на даний час, ризики встановленні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не відпали та захисником не надано доказів про їх зменшення, або про те що вони перестали існувати.
При цьому суд наголошує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тому, на виконання положень частини третьої статті 183 КПК України, з урахуванням попередніх судових рішень з вказаного питання та зміною обвинувачення, суд вважає можливим задовольнити вказане клопотання частково, а саме змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладення на обвинуваченого певних обов'язків.
Суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якого, .. суд закріплює попередні висновки, відповідно до яких за наслідками та способами застосування тримання під вартою та домашній арешт дорівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дана позиція суду відображена й у рішенні по справі «Корбан проти України», яким встановлено порушення ст. 5 Конвенції. У цій справі місцеві суди застосували цілодобовий домашній арешт як запобіжний захід, альтернативний триманню під вартою. Однак це не відповідає позиції ЄСПЛ, адже особа в такій ситуації все ж позбавлена свободи незалежно від того, де саме перебуває.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши останньому в період з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. залишати житло за адресою реєстрації та фактичного проживання обвинуваченого: АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України
Відповідно до ч.5 ст. 201 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного і керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 201 , 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, - задовольнити частково.
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши останньому в період з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. залишати житло за адресою реєстрації та фактичного проживання обвинуваченого: АДРЕСА_1 , (крім випадків оголошення про повітряну тривогу на території Одеської області, стихійного лиха, отримання невідкладної медичної допомоги), на строк 60 днів, з 28.04.2026 року до 26 червня 2026 року (включно), з покладенням наступних обов'язків:
-прибувати до суду за першою вимогою
-утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженню.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з підварти із зали суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення
Головуючий суддя: ОСОБА_1