Справа № 303/6831/21
27.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/79/22 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2021 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2021 року, визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, в розмірі 9438,55 (дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень) 55 коп.
Арешт, накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02.03.2021 року, згідно з якою накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ-2109», голубого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_7 ; уламки лакофарбового покриття; уламки скла фари автомобіля; запаховий слід з керма; запаховий слід із ручки перемикання передач автомобіля; фрагмент лобового скла із нашаруванням речовини бурого кольору; два зими з керма автомобіля - ухвалено скасувати.
Речові докази, а саме: автомобіль марки «ВАЗ-2109», голубого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на спеціальному майданчику для утримання транспортних засобів Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області (м.Мукачево, вул.Об'їздна б/н), ухвалено повернути власнику ОСОБА_7 , уламки лакофарбового покриття, упаковані у спец.пакет НПУ №ЕХРТ 0209701, уламки скла фари автомобіля упаковані у спец.пакет НПУ №ЕХРТ 0209702, запаховий слід з керма упакований у спец.пакет НПУ ГСУ №ІNZ 3006775, запаховий слід із ручки перемикання передач автомобіля марки «ВАЗ 2109», голубого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 упакований у спец.пакет НПУ №ЕХРТ 0209801, фрагмент лобового скла із нашаруванням речовини бурого кольору упакований до паперового конверту НПУ ГСУ, два змиви з керма автомобіля марки «ВАЗ 2109», голубого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , упаковані до паперових конвертів НПУ ГСУ, які зберігаються у кімнаті для зберігання речових доказів відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ухвалено знищити.
На підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 року виправлено описку у зазначеному вироку - абзац другий резолютивної частини вироку суду доповнено словами: На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 в період іспитового строку обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання
Згідно з вироком ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 28 лютого 2021 року близько 04 години, керуючи технічно справним транспортним засобом, марки «ВАЗ 2109», блакитного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухався з села Кольчино у напрямку села Кленовець Мукачівського району, зі швидкістю близько 50 км/год. Біля будинку по вул. Корятовича, 76 у с. Кленовець Мукачівського району, водій ОСОБА_6 побачив пішохода ОСОБА_8 , який рухався йому назустріч і знаходився у середньому степені алкогольного сп'яніння (2,18 %), та у невстановленому місці розпочав переходити проїжджу частину вулиці Корятовича, тобто справа на ліво по ходу руху транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_6 продовжив рух на керованому ним автомобілі, намагаючись об'їхати пішохода по зустрічній смузі руху, і в результаті допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України, якими визначено:
- п.1.3 ПДР України - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п.1.5 ПДР України - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п.2.3 ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б.) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Отже, водій ОСОБА_6 , в порушення пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б» та 12.3 ПДР України, тобто з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, а саме з моменту появи ОСОБА_8 на проїжджій частині дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, і на зустрічній смузі руху допустив наїзд на пішохода, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_8 , 1968 року народження, тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, що ускладнилося травматичним набряком головного мозку, і супроводжувалося крововиливами у чоло-тім'яно-скронево-потиличній ділянці зліва по внутрішній поверхні м'яких тканин голови, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою в ділянці лівої півкулі по випуклій поверхні, в ділянці правої півкулі, в чоловій ділянці, в ділянці лівої долі мозочка, багаточисленні дрібнокрапкові крововиливи у речовину головного мозку на всьому протязі, відкритий перелом обох кісток лівої гомілки з наявними крововиливами в оточуючі м'які тканини, закриті переломи лівої плечової кістки, кісток тазу зліва з крововиливами у оточуючі м'які тканини, забійні рани у чоло-тім'яно-скроневій ділянці голови зліва, в ділянці тильної поверхні лівої кисті, в ділянці середньої третини лівої гомілки по внутрішньо боковій поверхні на відстані 21 см. від підошвеної поверхні стопи, які є небезпечні для життя в момент їх спричинення, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 годині помер у реанімаційному відділенні КНП «Мукачівська ЦРЛ».
З технічної точки зору причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія автомобіля марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , які не відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, і ці невідповідності, з технічної точки зору, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті потерпілого ОСОБА_8 .
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Невиконання водієм ОСОБА_6 пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, тобто отриманням потерпілим ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою смерть.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуваний вирок суду є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, суд у порушення ч.3 ст.75 КК України, при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік, не поклав на обвинуваченого необхідні обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України. Зазначив, що фактичні обставини встановлені судом не оспорюються, однак суд при ухваленні рішення не застосував кримінальний закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню. Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, тобто періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а в решті вирок залишити без змін.
Від прокурора та ОСОБА_6 надішли заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Зокрема суд, у порушення ч.3 ст. 75 КК України, при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік, не поклав на засудженого необхідні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, суд у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов'язково покладає на засудженого такі обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2021 року відносно ОСОБА_6 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, тобто періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня його проголошення.
Судді