Справа № № 677/357/26
Провадження № 2-а/677/16/26
28.04.2026 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Шовкуна В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Демчишеної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову винесену 18 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 № 22758, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34000 грн., а провадження закрити у зв'язку за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказана постанова грубо суперечить чинному законодавству України та фактичним обставинам справи з наступних підстав, а саме: У мотивувальній частині вказаної постанови зазначено: «Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 1344 від 04.12.2025 року, про те, що 16.12.2025 року, о 17 год. 13 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, староста у Кременчуківському старостинському окрузі Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, організував під час мобілізації в установленому порядку ведення військового обліку на території відповідальності, відсутня побудова картотеки, відсутні відомості про звірку, чим порушив вимоги Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив адміністративне порушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.
Згідно з постановою № 22758 від 18 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є старостою Кременчуківського старостинського округу Антонінської селищної ради та ніби відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану. При цьому, жодних належних і допустимих доказів того, що саме позивач відповідає за ведення військового обліку на території Кременчуківського старостинського округу у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану - не надано.
Звертає увагу суд на те, що на позивача, як старосту Кременчуківського старостинського округу у встановленому законом порядку не покладався обов'язок щодо ведення вказаного військового обліку на момент винесення оскаржуваної постанови.
Законодавчими та підзаконними актами не передбачено, що старости, зокрема староста Кременчуківського старостинського округу Антонінської селищної ради ОСОБА_1 відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану. Отже, Позивач, як староста не є посадовою особою яку може бути притягнуто до відповідальності за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не є суб'єктом такого адміністративного правопорушення й відповідно відсутня суб'єктивна сторона цього правопорушення. Оскаржувана постанова не містить жодного складу адміністративного правопорушення із зазначенням конкретних особливостей. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів ІНФОРМАЦІЯ_4 дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і якої саме її норми, оскільки даний закон налічує 27 статей та Прикінцеві положення.
За таких обставин позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім цього, в підтвердження невинуватості позивача у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення є розпорядження Антонінського селищного голови від 06.01.2026 року за № 04/О-02-05, згідно якого було покладено обов'язки відповідальних осіб за організацію та ведення військового обліку військовозобов'язаних та резервістів на старост, зокрема на ОСОБА_1 - старосту Кременчуківського старостинського округу, до складу якого входить село Кременчуки. П. 3 даного розпорядження передбачено, що староста ОСОБА_1 має забезпечити організацію під час мобілізації в установленому порядку ведення військового обліку на території відповідальності тощо; п. 4 даного розпорядження передбачено, староста ОСОБА_1 у своїй діяльності чітко керуватись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Вищевказане розпорядження було прийнято і доведено старості ОСОБА_1 значно пізніше від дати складення протоколу та постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 у грудні 2025 року.
Копію даного розпорядження староста Корчівського старостинського округу - ОСОБА_2 особисто доставила до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вважає, що у даному випадку відповідачем при винесенні постанови порушено норми процесуального та адміністративного права, а тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.
У судове засідання позивач не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. Також подали письмовий відзив, в якому зазначили підставою для відмови у задоволенні позову тільки пропуск строку позивачем на оскарження.
Суд, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.
Згідно постанови № 22758 від 18.12.2025 року на гр. ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень. Відповідно до змісту постанови посадова особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, староста у Кременчуківському старостинському окрузі Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, організував під час мобілізації в установленому порядку ведення військового обліку на території відповідальності, відсутня побудова картотеки, відсутні відомості про звірку, чим порушив(ла) вимоги Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинила адміністративне порушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно абз. 3 п. 16 постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено: «Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад». Частиною 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено: «Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи».
Статтею 54-1 даного закону визначено правий статус старости, зокрема, що староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради.
Порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.
Судом встановлено, що згідно рішення № 13 першої організаційної сесії селищної ради восьмого скликання від 14.12.2020 року позивача призначено старостою Кременчуківського старостинського округу Антонінської селищної ради Красиліваського району Хмельницької області.
Крім того, судом встановлено, що згідно розпорядження від 06.01.2026 року № 04/О-02-05 покладено обов'язки відповідальної особи за організацію та ведення військового обліку військовозобов'язаних та резервістів на території Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на старост, в т. ч. на позивача по справі, тобто після винесення (18.12.2025 року) оскаржуваної постанови.
Інших документів сторонами суду не надано, хоча при відкритті провадження суд зобов'язував відповідача надати суду матеріали адміністративної справи відносно позивача. (відповідач надав лише протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2025 року та постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП визначено, що: (ч. 1 статті) Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Натомість, суду не надано доказів, які б вказували на те, що позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Більш того, розпорядження про покладення на позивача відповідних обов'язків було винесено вже після притягнення її до адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно ст. 72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення посадовою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порядку ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, у Кременчуківському старостинському окрузі Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, а саме що не організував під час мобілізації в установленому порядку ведення військового обліку на території відповідальності, відсутня побудова картотеки, відсутні відомості про звірку, чим порушив(ла) вимоги Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки розпорядження про покладення на неї відповідних обов'язків було винесене після накладення на неї адміністративного стягнення.
Тому суд звертає увагу, на те, що викладені обставини в оскаржуваній постанові не відповідають встановленим обставинам, згідно протоколу № 1344 від 04.12.2025 року на підставі якого і було винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Оскільки в суді не доведено факту порушення порядку позивачем ведення військового обліку призовників, згідно вимог закону, підстави вважати що вона порушила правила військового обліку, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідач не подав докази на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, а провадження по справі закриттю. Письмовий відзив судом не приймається до уваги, оскільки суд при відкритті провадження задовольнив клопотання позивача про поновлення строків для звернення з позовною заявою.
Тому, постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 22758 від 18.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою накладено стягнення у виді штрафу в сумі 34 000,00 гривень, слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подачу фізичною особою позову сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., відповідач є суб'єктом владних повноважень, тому судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (посадовою особою якого було винесено оскаржувану постанову) на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 22758, винесену 18 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя: