Справа № 466/10188/25 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 33/811/629/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
24 квітня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Жовта А.С., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої - адвоката Манукян Марти Андріївни, розглянувши апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Манукян М.А. на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року,
встановив:
постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрито у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до оскаржуваної постанови, згідно протоколу серії ВАД №481691 від 27.10.2025р. встановлено, що 26 вересня 2025 року близько 18:30год., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинила психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а саме погрожувала фізичною розправою, висловлювалася нецензурною лайкою на підвищених тонах, вчинила сварку, завдавши шкоди психологічному та ментальному здоров'ю ОСОБА_2 , чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На зазначену постанову представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Манукян М.А. подала апеляційну скаргу у якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції неповно і всебічно з'ясував обставини справи. Зокрема, будучи допитаною в судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2026 року свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 доводиться біологічною матір'ю її внучки. Конфлікт, який мав місце 26.09.2025 року був з вини саме ОСОБА_1 , оскільки така висловлювалася нецензурною лайкою в її сторону та сторону її матері ОСОБА_2 . Тобто свідок у судовому засіданні підтвердила факт вказаних подій потерпіла перебувала у поганому фізичному та емоційному стані, у зв'язку з чим була змушена звернутися за медичною допомогою. Крім того, свідок вказала, що під час інциденту мала місце нецензурна лайка з боку правопорушниці, яка викликала у неї обурення та свідчить про агресивний характер поведінки останньої.
Вважає, що твердження суду про те, що в протоколі не зазначено, які саме дії вчинила ОСОБА_1 , не зазначено яку шкоду було заподіяно потерпілому, не вказано які саме наслідки настали у зв'язку із її діями, сторона потерпілого розцінює критично, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано, що ОСОБА_1 погрожувала фізичною розправою, висловлювалася нецензурною лайкою на підвищених тонах, вчинила сварку, завдавши шкоди психологічному та ментальному здоров'ю ОСОБА_2 .
Заслухавши виступ представника потерпілої - адвоката Манукян М. А. на підтримку доводів апеляційної скарги, особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та адвоката Жовтої А.С. якІ заперечиЛИ проти апеляційних вимог, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема, умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, 26 вересня 2025 року близько 18:30год., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинила психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а саме погрожувала фізичною розправою, висловлювалася нецензурною лайкою на підвищених тонах, вчинила сварку, завдавши шкоди психологічному та ментальному здоров'ю ОСОБА_2 , чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, встановив, що в таких відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували: факт вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, настання або можливість настання шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_4 , причинно-наслідковий зв'язок між інкримінованими діями та будь-якими наслідками.
Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про те, що Інкриміновані ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов'язкової складової об'єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої
Долучена до матеріалів справи медична виписка ОСОБА_2 від 10.10.2025р. не містить жодних відомостей про подію правопорушення, не встановлює факту завдання шкоди та не підтверджує обставин, викладених у протоколі (а.с.3).
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Будь-яких об'єктивних доказів, в тому числі пояснень свідків тощо, які б давали можливість встановити вину ОСОБА_1 та довести об'єктивну сторону правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог відповідно ст. 252 КУпАП, надав належну оцінку усім доказам у справі і висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та нормах КУпАП.
Постанова суду є законною і підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Манукян М.А. - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року, якою провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ