Справа № 522/17536/25-Е
Провадження № 2/522/3734/26
27 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4496135 у розмірі 208122,78 гривень, витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4496135. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника. У відповідності до умов кредитного договору, ОСОБА_1 наданий кредит на суму 22500 гривень. Станом на момент звернення до суду строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4496135. Загальний розмір грошових вимог нового кредитора до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору, складають грошову суму в розмірі 156372,81 гривень, з яких: 22499,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 122622,82 гривень - заборгованість за відсотками; 350,00 гривень - заборгованість за комісіями; заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 11250,00 гривень.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 відкрите провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання 14.10.2025 учасники справи не з'явились. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач про причини неявки не повідомив.Розгляд справи відкладений на 13.11.2025.
У судове засідання 13.11.2025 учасники справи не з'явились. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач про причини неявки не повідомив.Розгляд справи відкладений на 24.12.2025.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2026 витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 кредитна картка № НОМЕР_1 . Якщо кредитна картка № НОМЕР_1 емітувалась на ім'я ОСОБА_1 , витребувано докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 22500,00 гривень, які 23.03.2024 були на неї перераховані, а саме надати виписки по ОСОБА_1 за номером картки № НОМЕР_2 за 23.03.2024.
30.03.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.
У судове засідання 15.04.2026 учасники справи не з'явились. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач про причини неявки не повідомив.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки суд вжив всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, не подав відзив, судові засідання по справі відкладались неодноразово. Враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 15.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 27.04.2026.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Приписами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона(фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно з п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України 675-VIII):
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України 675-VIII).
Згідно з ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України 675-VIII).
Суд встановив, що 23.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4496135 (далі - договір), згідно з умовами якого товариство надає клієнту кредит в розмірі 22500,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.1. договору тип кредиту - кредит. Кредит надається строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 лнів. Дата надання кредиту 23.03.2024 або 24.03.2024.
За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фісована (п. 1.4 договору).
З матеріалів справи вбачається, що договір №4496135 від 23.03.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 20992.
З листа Акціонерного товариства Комерційний банк " ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260316/105322-БТ від 23.03.2026 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої Акціонерним товариством Комерційний банк " ПриватБанк" 23.03.2024 на рахунок відповідача були зараховані грошові кошти у сумі 22500,00 гривень.
Надані докази у сукупності свідчать про отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальності «Лінеура Україна» 22500,00 гривень на підставі договору про надання фінансового кредиту №4496135 від 23.03.2024.
Наявні у матеріалах справи докази: копія договору факторингу № 25/11/2024, укладений 25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт), копія акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25/112024 від 25.11.2024, копія витяг з реєстру боржників від 25.11.2024 до договору факторингу № 25/112024 від 25.11.2024, свідчать про відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» позивачу права вимоги до відповідача за договором №4496135 від 23.03.2024 у розмірі 156372,81 гривень, з якої заборгованість за тілом кредиту 22499,99 гривень, заборгованість за процентами 122622,82 гривень та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам розмірі 11250 гривень.
В межах строку кредитування, визначеного договором № 4496135 від 23.03.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» після укладення договору факторингу від 25.11.2024 донарахував відсотки за користування кредитом у розмірі 63000,00 гривень.
У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів, отриманих від кредитодавця на підставі укладеного договору. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, надати докази на спростування тверджень, наведених у позовній заяві, подати контррозрахунок заборгованості.
Досліджені під час розгляду справи докази є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як вбачається з акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р.від 20.07.2025, до суми судових витрат на правничу допомогу включені види послуг, докази надання яких у матеріалах справи відсутні, зокрема: направлення адвокатських запитів, участь представника у судових засіданнях. Отже, сума витрат на правничу допомогу підлягає відповідному зменшеню на вартість послуг, які у цій справі не надавались, та стагненню підлягає 7520,00 гривень.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 141, 259, 263-265, 275, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість за договором №4496135 від 23.03.2024 у розмірі 208122,78 гривень (двісті вісім тисяч сто двадцять дві гривні 78 коп.), яка складається з: суми заборгованості за основним боргом - 22499,99 гривень, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 122622,82 гривень, суми заборгованості за процентами, нарахованої позивачем - 62999,97 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) витрати на правову допомогу в розмірі7520,00 гривень (сім тисячі п'ятсот двадцять гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Юлія ЧОРНУХА