Номер провадження: 11-кп/813/1732/26
Справа № 522/1522/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 42023163020000079 від 04.08.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358 КК України та ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України,
установив
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження № 42023163020000079 від 04.08.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України,
ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
Оскарженою ухвалою місцевого суду, постановленої в порядку підготовчого судового засідання, клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 , та обвинуваченої ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - задоволено частково.
Клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та обвинуваченої ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, або домашній арешт у нічний час - задоволено частково.
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_17 , та обвинуваченої ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт - задоволено.
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 задоволено.
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 задоволено частково.
Продовжений відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 01.05.2026 року.
Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 6000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 968 0000 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят вісім тисяч) грн.
Продовжений відносно ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 /шістдесят/ днів до 01.05.2026 року.
Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_16 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 800 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 662400 (два мільйони шістсот шістдесят дві тисячі чотириста) грн.
Продовжений відносно ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 /шістдесят/ днів до 01.05.2026 року.
Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_13 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн.
Продовжений відносно ОСОБА_15 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 /шістдесят/ днів до 01.05.2026 року.
Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_15 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн.
Змінено ОСОБА_14 , запобіжний захід із тримання під вартою із визначенням розміру застави на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло, строком на 60 /шістдесят/ днів за адресою: АДРЕСА_1 із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України строком на 2 місяці.
Змінено ОСОБА_9 запобіжний захід із тримання під вартою із визначенням розміру застави на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло, строком на 60 /шістдесят/ днів за адресою: АДРЕСА_2 із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України строком на 2 місяці.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прокурор ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що:
-під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 строку тримання під вартою суд у резолютивній частині ухвали не зазначив жодних висновків щодо результатів розгляду цього клопотання;
-суд не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про запобіжний захід;
-у межах даного кримінального провадження наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, яким неможливо запобігти шляхом застосування щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 7000 та 15000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно;
-суд першої інстанції при визначені розміру застави не врахував розмір завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, завданої територіальній громаді міста Одеси, який становить 75 166 466 гривень, що є особливо великим розміром та обумовлює підвищений рівень суспільного інтересу.
На підставі викладеного, прокурор просить ухвалу суду відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 , ОСОБА_9 строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у 7000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 23 296 000 гривень, строком на 60 днів, із покладенням обов'язків передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України в разі внесення застави.
Продовжити ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у 15 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 49 920 000 гривень, строком на 60 днів, із покладенням обов'язків передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України в разі внесення застави.
В іншій частині ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року просить залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду
В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 заявив клопотання про закриття апеляційного провадження відносно ОСОБА_9 з тих підстав, що оскаржуваною ухвалою був змінений запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_9 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та, враховуючи положення кримінального процесуального законодавства України та наявну сталу судову практику, ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року в цій частині апеляційному оскарженню не підлягає.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, натомість сторона захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 його підтримала та просила задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржена лише в частині застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому апеляційним судом не перевіряються підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо застосування/продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань та інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття апеляційного провадження відносно ОСОБА_9 з тих підстав, що оскаржуваною ухвала суду про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, постановленя під час судового провадження, окремому апеляційному оскарженню не підлягає, колегіє суддів встановлено наступне.
Так, дійсно, під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд 1-ої інстанції у резолютивній частині ухвали не зазначив висновків щодо результатів розгляду цього клопотання, водночас мотивувальна частина ухвали, а також рішення суду про часткове задоволення клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та обвинуваченої ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, свідчить про фактичний розгляд клопотання прокурора в цій частині.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами 1-ої інстанції і не набрали законної сили, а саме: інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Відповідно до апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали встановлено, що оскаржуваною ухвалою відносно обвинуваченої ОСОБА_9 на стадії підготовчого судового розгляду кримінального провадження був змінений ОСОБА_9 запобіжний захід із тримання під вартою із визначенням розміру застави на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло, строком на 60 /шістдесят/ днів за адресою: АДРЕСА_2 із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України строком на 2 місяці.
Отже, з викладених вище положень закону вбачається, що оскільки матеріали кримінального провадження №42023163020000079перебувають у суді 1-ої інстанції на стадії судового розгляду, ухвала суду щодо зміни обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу на домашній арешт окремому оскарженню не підлягає.
Статтею 422-1 КПК України передбачений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії апеляційного суду, щодо апеляційних скарг на ухвали суду, що не підлягають оскарженню.
При цьому, на думку апеляційного суду, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 цього кодексу.
Враховуючи те, що діючим КПК України не передбачено постановлення ухвали про відкриття, або закриття апеляційного провадження по апеляційній скарзі на ухвалу суду в порядку ст. 422-1 КПК України, апеляційний суд вважає, що з моменту призначення її до розгляду, шляхом повідомлення зацікавлених осіб про час і місце апеляційного розгляду, фактично апеляційне провадження вважається відкритим.
З огляду на те, що в своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , на яку, згідно з законом, не може бути подана скарга, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційне провадження по апеляційній скарзі прокурора ОСОБА_7 в цій частині закрити.
Водночас, апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу захисника ОСОБА_11 на те, що при зверненні до суду із процесуальними документами, він, як фахівець в галузі права, маючи статус адвоката повинен перевіряти, чи існують судові рішення, на які він посилається, мотивуючи свою позицію.
Так, захисник ОСОБА_11 у письмовому клопотанні посилається на практику ККС ВС, а також судові рішення Одеського апеляційного суду за період 2023-2025 років.
Натомість, вказані судові рішення постановлялись в межах розгляду цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та жодних висновків або правових позицій щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення щодо зміни запобіжного заходу, постановлені під час судового провадження, не містять.
Щодо вимог апеляційної скарги прокурора про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у 7000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 23 296 000 гривень, строком на 60 днів, із покладенням обов'язків передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України в разі внесення застави, колегією суддів встановлено наступне.
Так, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 днів із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 6000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 968 0000 грн., є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України зменшилися.
Щодо доводів прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 із визначенням застави у розмірі 7000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та не врахуванням судом при постановленні рішення висновків апеляційного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 цієї ж статті щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу підозрюваного впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Згідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду про те, що застава у розмірі 7000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 23 296 000 є завідомо непомірною для обвинуваченої ОСОБА_8 , яка є раніше не судимою.
Зважаючи на положення ч.5 ст.182 КПК України, місцевий суд прийшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та визначив заставу у розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 968 000 грн., так як застава в іншому розмірі не здатна забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_8 обов'язків.
Із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченої ОСОБА_8 , та ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 19 968 000 грн. Є достатньою для забезпечення виконання цією обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Крім того, такий розмір застави буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні на даній стадії, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати судовому розгляду.
Таким чином, незважаючи на те, що застосований до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останньої, однак відповідає підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризику, визначеного ст.177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні, втому числі, особливо тяжких злочинів є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) №7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Апеляційний суд зазначає, що посилання прокурора на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та на тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини, а також наявність майнової шкоди, завданої територіальній громаді м. Одеси у розмірі 75 166 466 гривень, не може бути єдиною підставою для визначення застави у розмірі 7000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в дещо меншому розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, тримання обвинуваченого під вартою два роки, в даному випадку, виходить за межі «розумного строку» і не відповідає вимогам Конвенції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що стороною обвинувачення як в своєму клопотанні, так і під час апеляційного розгляду не наведено належного обґрунтування щодо неможливості зменшення розміру застави відносно ОСОБА_8 .
Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) із визначенням розміру застави у розмірі 7000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції, взявши до уваги обставини кримінального правопорушення, дослідивши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в повній мірі врахував особу обвинуваченої та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зменшення розміру застави, а повинні оцінюватись в сукупності з іншими матеріалами провадження, а саме, зокрема, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу обвинуваченого та його поведінку після вчинених кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, вказаному судом, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах справи та сталої практики ЄСПЛ.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відносно ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 в частині оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченої за ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358 КК України - залишити без змін.
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_11 про закриття апеляційного провадження - задовольнити.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року в частині зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_9 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4