Номер провадження: 11-кп/813/1037/26
Справа № 522/3500/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2025 року, відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Пермь, рф, громадянки України, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 24.07.2024 р., Київським районним судом м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнена з випробувальним терміном на 1 рік,
- у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано такою, що вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, у стані неосудності.
Клопотання про застосування до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусових заходів медичного характеру - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_9 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Також вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та судових витрат.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, ОСОБА_9 , 07.10.2024 року, приблизно о 22:40 год., перебуваючи біля меморіалу загиблим Українським захисникам за адресою: Європейська площа на території Приморського району міста Одеси, дістала раніше підготовлений нею невстановленим способом прапор зі смугами білого, синього та червоного кольорів, який зовні схожий на прапор рф та почала тримати у руках останній.
Надалі, будучи не здатною усвідомлювати свої дії та керувати ними через свій психічний стан та не розуміючи, що за її діями спостерігають інші особи, перебуваючи у тому ж самому місці упродовж часу з 22:40 год. по 23:00 год. почала закріплювати зазначений прапор безпосередньо на меморіалі загиблим Українським захисникам під час збройної агресії рф проти України, чим привернула увагу людей, які перебували поруч та будучи не здатною усвідомлювати свої дії та керувати ними через свій психічний стан, почала говорити про підтримку так званого «русского мира, російської федерації та президента держави-агресора в.в. путіна», якого хотіла в той вечір привітати з днем народження, при цьому зазначаючи «…я поддерживаю русский мир, поддерживаю росию, поддерживаю владимира владимировича путина», та заперечуючи будь-які обстріли зі сторони рф, які відбулись перед цим у м. Одеса.
Після цього, ОСОБА_9 , будучи не здатною усвідомлювати свої дії та керувати ними через свій психічний стан, продовжила висловлювати виправдовування збройної агресії рф проти України невизначеному колу осіб, продовжуючи виказувати вислови на підтримку представників країни агресора, а саме: «русского мира, в.в. путіна», зокрема зазначаючи «я не прощу никогда что случилось 2 мая в Одессе, я не прощу никогда то, кто напал на Донбас, а конечно ВСУ, это было изначально и сейчас тоже происходит, этот Киевский режим все эти группировки, вот, я поддерживаю русский мир поддерживая росию, поддерживаю владимира владимировича путина и я призываю всех украинских людей, нормальных, воинов идти на сторону росии, когда вот этих вот ребят которые идут за деньги которые идут защищать нашу родину от кого?»
У зазначених вище висловлюваннях ОСОБА_9 , яка у свою чергу, не була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними через свій психічний стан наявні висловлювання, які містять ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України.
Згідно з висновку судово-психіатричної експертизи № 63, проведеної 28.01.2025 року, підозрювана ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, виявляла клінічні ознаки «Шизоаффективного розладу, маніакального типу» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F25.0» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду), які за ступенем виразності та впливу на її когнітивні, вольові і критичні функції настільки виражені, що позбавляють її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Ураховуючи викладене, дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
На вказану ухвалу суду заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу місцевого суду відносно ОСОБА_9 такою, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та вимог кримінального процесуального Закону.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що незважаючи на те, що судом першої інстанції було встановлено що ОСОБА_9 не була здатною усвідомлювати свої дії та керувати ними через свій психічний стан, у мотивувальній частині в стверджувальній формі зазначив, що «…винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України підтверджується наступними доказами…», що суперечить ст.23 КК України, оскільки вона не є суб'єктом кримінального правопорушення, а тому відсутня вина як обов'язкова основна ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, прокурор просить ухвалу суду 1-ої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити. Застосувати стосовно ОСОБА_9 на підставі ч. 2 ст. 19, ст. 92, ч. 3 ст. 94 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Виключити із мотивувальної частини ухвали посилання на доведення винуватості та визнання ОСОБА_9 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Викласти цю частину в наступній редакції: « ОСОБА_9 у судовому засіданні вчинення суспільно небезпечного діяння визнала та підтвердила вищевказані обставини»; також: «Дослідивши наявні докази у справі, судом встановлено, що ОСОБА_9 вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 436-2 КК України, що підтверджується наступними письмовими доказами...».
У вступній частині ухвали зазначити правильний номер кримінального провадження - 12024162510001406.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
За згодою учасників кримінального провадження, апеляційний розгляд проведено за відсутності особи, щодо якої вирішується питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_9 , оскільки в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання щодо погіршення її становища.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника ОСОБА_7 , яка також підтримала апеляційну скаргу; вивчивши матеріали справи за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, та що таке діяння нею було вчинено в період, коли вона не усвідомлювала свої дії та не керувала ними.
Крім того, ухвала суду в частині доведеності вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не переглядається.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора в частині того, що суд 1-ої інстанції у мотивувальній частині ухвали, всупереч положенням КПК у стверджувальній формі вироку зазначив, що ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину визнала, а також зазначила, що докази підтверджують її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, колегія суддів визнає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Так, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється відповідно до положень Глави 39 КПК України.
Статтею 503 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.
Відповідно до ч.1 ст.513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Також відповідно до ч.2 ст.513 КПК України визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, під час розгляду клопотання прокурора суд установив обставини, визначені п. 1-3 ч. 1 ст.513 КПК України, а саме: що мало місце суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, яке вчинено саме ОСОБА_9 та що остання вчинила відповідне діяння у стані неосудності, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами.
Факт вчинення суспільно-небезпечного діяння підтверджується аналізом досліджених в судовому засіданні доказів, зміст яких викладений в оскаржуваній ухвалі.
Водночас, досліджені докази підтверджують не винуватість ОСОБА_9 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, а факт вчинення такого діяння.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 16 січня 2023 року у справі № 761/37225/20, згідно яких особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (відповідно вольова та інтелектуальна ознаки) не є суб'єктом кримінального правопорушення в розумінні ч. 1 ст. 18 КК і в такому випадку відсутня вина як обов'язкова основна ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення, а отже і суб'єктивна сторона. Зазначене є правовою підставою для юридичної оцінки дій неосудної особи не як кримінального правопорушення, а як суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. Юридична оцінка такого діяння за наявності до того підстав може здійснюватися із застосуванням ст. 15 КК.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час судового та апеляційного розгляду доведений факт вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, а не її вина у його вчиненні.
Разом з тим, в прохальній частині апеляційної скарги прокурор просить виключити із мотивувальної частини ухвали посилання на доведення винуватості та визнання ОСОБА_9 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, а також викласти цю частину в наступній редакції: « ОСОБА_9 у судовому засіданні вчинення суспільно небезпечного діяння визнала та підтвердила вищевказані обставини»; а також: «Дослідивши наявні докази у справі, судом встановлено, що ОСОБА_9 вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 436-2 КК України, що підтверджується наступними письмовими доказами...».
Водночас, в апеляційній скарзі прокурор одночасно із вимогами про скасування ухвали суду заявляє вимоги про залишення в решті ухвалу суду без змін, що не відповідає положенням КПК, тому вказані вище вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Так, ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру може бути змінена апеляційним судом у двох випадках, передбачених ч. 2 ст. 408 КПК України, а саме у разі: 1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння; 2) пом'якшення виду примусових заходів медичного характеру.
Таких підстав у даному провадженні не вбачається.
З огляду на вищенаведене, наявні підстави для скасування ухвали суду щодо ОСОБА_9 та постановлення нової ухвали на підставі ст. 407 КПК України.
Також, судом було досліджено висновок судово-психіатричної експертизи від 28.01.2025 № 63 та встановлено, що ОСОБА_9 під час вчинення діяння та на момент проведення дослідження не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи клінічний перебіг наявного психічного розладу ОСОБА_9 за своїм психічним станом на теперішній час (шизоаффективний розлад, маніакального типу) становить суспільну небезпеку і потребує поміщення в спеціальний лікувальний заклад для надання стаціонарної психіатричної допомоги (відповідно до ст. 92, ч. 3 ст. 94 КК України).
З урахуванням висновку судово-психіатричного експерта № 63 від 28.01.2025 року, а також інших доказів, досліджених у судовому засіданні, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 436-2 КК України, у стані неосудності та до неї слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Також підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги прокурора про необхідність зазначення правильного номеру кримінального провадження - 12024162510001406, оскільки вони підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12024162510001406 від 08.10.2024р., згідно якого 08.10.2024 року до ЧЧ ВП№2 ОРУП№1 ГУНП в Одеській обл. надійшло повідомлення від УСБУ в Одеській області, що управлінням у ході виконання завдань по забезпеченню державної безпеки, отримано дані стосовно гр. України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що за адресою: м. Одеса вул. Європейська (колишня Катериненська) біля демонтованого меморіалу засновникам міста, де на даний час облаштували меморіал загиблим воїнам України з державними прапорами, невідома особа жіночої статі вилізла на меморіал присвячений померлим військовослужбовцям України, та вивісила прапор країни агресора рф, на пам'ятник, та висловлювалась на підтримку країни агресора.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.10.2024 року, на майно підлягає скасуванню.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Оскільки, відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати стягуються в разі ухвалення обвинувального вироку, тому в даному випадку процесуальні витрати підлягають віднесенню на рахунок Держави.
Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2025 року, стосовно ОСОБА_9 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_9 - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_9 на підставі ч. 2 ст. 19, ст. 92, ч. 3 ст. 94 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
У вступній частині ухвали зазначити правильний номер кримінального провадження - 12024162510001406.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.10.2024 року, а саме на прапор червоного, синього та білого кольорів, який є прапором країни агресора рф; мобільний телефон моделі «Neffos», моделі «ТР803А» у корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-картою ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , після набрання ухвали законної сили - скасувати.
Речові докази, після набрання ухвали законної сили у кримінальному провадженні №12024162510001406, а саме:
- мобільний телефон моделі «Neffos», моделі «ТР803А» у корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім картою ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 - повернути належному власнику ОСОБА_9 ;
- предмет зовні схожий на прапор рф; ДВД диск відеозаписами в кількості 2 шт. вилучених з мобільного пристрою марки «Iphone 14 Pro Мах 256 GB», в корпусі бежевого кольору imeiНОМЕР_5; imeiНОМЕР_6, з сім карткою на номер НОМЕР_4 , належному ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оптичний диск формату DVD-R в корпусі білого «ЦЕНТР -007» № 01.1-13/3633 з відеозаписом під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 20241007223000_to_20241007224955, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Звільнити ОСОБА_9 від оплати витрат за проведення лінгвістичної експертизи №474/24 у розмірі 3979 (трьох тисяч дев'ятсот сімдесяти дев'яти) гривень 50 копійок та компенсувати їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4