Номер провадження: 11-кп/813/1848/26
Справа № 509/446/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.03.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України,
установив
В Овідіопольському районному суді Одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №22026160000000019 від 08.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 17.05.2026 року без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає наступне:
-підозра та обвинувачення ОСОБА_6 побудовані виключно на показах осіб, окреслених як група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-прокурором не вручено обвинуваченому відповідне клопотання про продовження йому строку дії тримання під вартою.
На підставі цього просить ухвалу суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, надіслав заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності.
Враховуючи положення ст.422-1 КПК, колегія суддів вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Овідіопольському районному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження №22026160000000019 від 08.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
Відповідно ч.3 ст. 315 КПК України? під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених?розділом II?цього Кодексу.???
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов'язків.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідження обвинувального акту, оскарженої ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів та надання ним оцінки.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, та необхідності відмови в задоволенні клопотання прокурора, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України, яке згідно статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та?? санкція якого передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду продовжує існувати.
Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому, навіть, при покладенні на ОСОБА_6 обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,як на цьому наполягає захисник, не виключають такої можливості, оскільки з огляду на інкримінований злочин, ОСОБА_6 може вчини спроби перетнути кордон поза офіційними пунктами пропуску.
Крім того, апеляційний суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі ОСОБА_6 матиме можливість здійснювати вплив на потерпілого та свідків, у даному кримінальному провадженні.
При цьому, потерпілий та свідки ще не були допитані під час судового розгляду, а ч.4 ст.95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК на теперішній час не зменшились і продовжують існувати.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігатиме існуючим ризикам.
Враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а саме вчинення умисних дій в умовах, коли він чітко усвідомлював, що такі дії направлені на перешкоджання законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними службових обов'язків, що вочевидь підриває авторитет ЗСУ, які виконують свої обов'язки в надзвичайно складних умовах воєнного часу, дані про його особу, який є непрацевлаштованим, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором ризики не перестали існувати.
Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні не доведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.
Колегія суддів враховує посилання захисника на те, що обвинувачений раніше не судимий, має простійне місце мешкання та соціальні зв'язки, в той же час зауважує, що зазначені обставини не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків, більш того вони не стали стримуючими факторами імовірної протиправної поведінки.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Стороною захисту в апеляційній скарзі не оскаржується рішення суду в частині не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави, проте в судовому засіданні апеляційного суду захисник просив визначити заставу в мінімальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки вказаною нормою закону передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, суд 1-ої інстанції одночасно із продовженням строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку не визначати розмір застави, з чим погоджується апеляційний суд.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_6 , як про це просить захист, з урахуванням наявних ризиків, а також, враховуючи що інкримінований злочин вчинений під час дії воєнного стану в України, тому апеляційний суд, на підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає що запобіжний захід у виді застави, не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, нівелювати наявні ризики та не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Разом з тим, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу та ухваленні судом рішення було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки ОСОБА_6 своєчасно не отримав клопотання прокурора.
Так, згідно наданого журналу судового засідання місцевого суду, яке відбулось 19.03.2026 року вказані доводи перевірялись судом, та прокурор повідомив, що клопотання про продовження дії запобіжного заходу було направлено стороні захисту своєчасно.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно матеріалів судового провадження, клопотання було подано до суду 02.03.2026 року, отже сторона захисту могла з ним ознайомитись завчасно, в тому числі через підсистему «Електронний суд», в якій реєструється вхідна кореспонденція та зміст якої відображається в електронному кабінеті адвоката.
Крім того, судовий розгляд клопотання відбувся 19.03.2026 року за участі обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти його задоволення, отже були достеменно обізнані з його змістом, активно відстоювали свою позицію.
З урахуванням викладеного,апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд, порушивши вимоги КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи, особі обвинуваченого, адже, продовживши строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд 1-ої інстанції не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що скасування запобіжного заходу обвинуваченому та застосування застави, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.03.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4