Провадження № 33/803/525/26 Справа № 199/16099/25 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Семенюк Н.Ю., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, від 16 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 605,60 грн. на користь держави,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року встановлено, що 02.11.2025 року о 10:33 годині по дорозі Т0515, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та закрити справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначив, що не згодний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, вважає її незаконною, необґрунтованою, а також через порушення норм матеріального і процесуального права. Суд спрощено підійшов до розгляду справи, не спряв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду справи, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм правил дорожнього руху і як наслідок має місце його законне зупинення. Адже факт того, що ОСОБА_1 їхав з порушенням п. 2.3 ПДР України, тобто непристібнутий ременем безпеки, не зафіксований.
Наголошує суддя першої інстанції у своїй постанові посилається, як на доказ на відеоматеріали, згідно яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак, із переглянутих судом відеоматеріалів встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом неможливо, оскільки даний відеоматеріал є непослідовний, фрагментарний. 3 огляду на наявні істотні порушення, суд повинен визнати вказаний протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.
Вважає, що вищенаведене свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Позиції сторін в суді :
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Болтік А.С. в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце, день та час судового розгляду.
Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов'язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_1 та його захисника адвоката Болтіка А.С.
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.
За приписами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, для обгрунтування висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суддя повинен дослідити всі обставини справи в їх сукупності.
Суддя в оскарженій постанові як на докази доведеності вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501047, матеріали відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Проте, як вбачається з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 5624245 від 16.12.2025 р. в ході проведення судового засідання суддею не було досліджено будь-яке з доказів, на які він послався у оскарженій постанові.
Відтак оскаржену постанову неможна вважати обгрунтованою, і вона підлягає скасуванню.
За приписами ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Щодо доведеності вини ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне:
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності за цією нормою може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується такими доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 501047 від 02 листопада 2025 року, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення;
- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. від 02.11.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння такі як, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Зазначено, що водій від проходження огляду з використанням спеціальних технічних відмовився;
- даними відеозапису з нагрудних відео реєстраторів патрульних поліції, згідно яких зафіксовано факт відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів та у лікаря нарколога медичного закладу;
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 02 листопада 2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та доведено наявними в матеріалах справи доказами те, що водій ОСОБА_1 02.11.2025 року о 10:33 годині по дорозі Т0515, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 02.11.2025 року, спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи.
Так, хоча відеозапис подій за 02.11.2025 року за участю ОСОБА_1 і не містить фіксації факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , проте такі дії не заперечувались ним. Працівники поліції висували вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння. Проте, такі дії працівників поліції не були оскаржені в установленому законом порядку. Під час апеляційного розгляду стороною захисту не було надано відповідні докази щодо оскарження дій працівників поліції з цих підстав.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як і складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.
Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , фіксування причин зупинки транспортного засобу стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративні правопорушення, вважаю такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.
Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.
Протоколи про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушень об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Тож, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано, що інкримінуються ОСОБА_1 .
Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння за обома епізодами, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.
Доводи захисника щодо неналежного оформлення направлення до медичного закладу, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, то наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.
Доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах прави доказів про подальше відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, ніяким чином не спростовує встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, характер та суспільну небезпеку вчинених правопорушень, що свідчить про нехтування ним вказаних норм ПДР, суд вважає за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, в межах санкції статті, яке, на думку суду, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, яка вчинила вказане правопорушення в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Семенюк Н.Ю., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати з ухваленням нової постанови якою ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути на користь держави зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин