Провадження № 22-ц/803/5242/26 Справа № 213/6533/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/6533/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо - збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року,-
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «ПівдГЗК»), про стягнення моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом 22 років працював на підприємстві АТ «ПівдГЗК», з них: з 01.06.2001 по 14.12.2017 газорізальником управління з ремонту технологічного обладнання ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», з 14.12.2017 по 18.09.2023 електрогазозварником дільниці № 6 з планово-попереджувальних та капітальних ремонтів управління з ремонту технологічного устаткування на АТ «ПівдГЗК», в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що стало причиною виникнення у нього хронічного професійного захворювання: Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. Радикулопатія поперековокрижова L5,81 та шийна Сб, С7, C8 з помірно вираженими статико -динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово - тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні.
04.11.2025 року ОСОБА_1 пройшов огляд експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було визначено відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 55% з переоглядом 01.11.2026 року та III група інвалідності.
Позивачка постійно турбує задишка, навіть при найменшому навантаженні або швидкій ходьбі, кашель сухий приступоподібний, хрипи в грудях, важкість та скутість в грудній клітині, біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в плече та праву ногу, оніміння кінцівок, судоми, біль обмеження рухів в плечах, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, болі та відчуття печії нижньому відділі хребта утруднена хода, періодичний головний біль, запаморочення.
Внаслідок отриманого професійного захворювання, він змушений тривалий час проходити медичні огляди та обстеження, лікування в стаціонарних умовах, відновлювальні процедури.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою та постійними болями.
Вказаними вище обставинами ОСОБА_1 завдано моральної шкоди з вини АТ «ПівдГЗК», тому він просить суд стягнути з АТ «ПівдГЗК» на свою користь 440 000,00 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК» про стягнення моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Стягнуто з АТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_1 250 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з АТ «ПівдГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат - Бузинарська Д.М., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами розгляду даної справи, суд першої інстанції, встановивши факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, а також дійшовши обґрунтованого висновку про її задоволення за рахунок відповідача - АТ «ПівдГЗК», не підійшов особливо ретельно до того, щоб присуджена ним сума моральної шкоди відповідала критеріям, визначеним у ст. 23 ЦК України та була домірною завданій позивачу шкоді, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, внаслідок чого визначений судом першої інстанції розмір компенсації є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань ОСОБА_1 , а також не навів мотивів, які б свідчили про безпідставність заявленої позивачем суми моральної шкоди.
22 роки поспіль ОСОБА_1 працював на підприємстві АТ «ПівдГЗК» з них: з 01.06.2001 по 14.12.2017 газорізальником управління з ремонту технологічного обладнання на ПАТ «ПівдГЗК», з 14.12.2017 по 18.09.2023 електрогазозварювальником дільниці № 6 з планово - попереджувальних та капітальних ремонтів Управління з ремонту технологічного устаткування АТ «ПівдГЗК», в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
Позивач, маючи відповідний кваліфікаційний рівень, добросовісно виконував покладені на нього обов'язки, забезпечуючи безперебійне проведення робіт на підприємстві, в той самий час АТ «ПівдГЗК» повинен був забезпечити, відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, безпечні і нешкідливі умови праці.
АТ «ПівдГЗК» не надав суду будь - яких доказів на виконання ним узятих на себе зобов'язань по створенню для працівника, відповідно до норм законодавства, належних та безпечних умов праці, чим не спростував факт порушення Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженого Наказом МОЗ України від 08.04.2014 року № 248.
Судом першої інстанції не враховано в достатній мірі умови праці на металургійному виробництві, в яких тривалий час працював ОСОБА_1 (пил, важкість праці, знаходження в замкнутому просторі, вологість повітря, шум).
Також, суд першої інстанції не в повній мірі врахував стан здоров'я ОСОБА_1 , а саме те, що в зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, поганим самопочуттям, він має обмеження в трудовій діяльності.
04.11.2025 ОСОБА_1 пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де було визначено відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 55%, що підтверджується Витягом № 124/25/664/В від 04.11.2025 з 04.11.2025 з переоглядом 04.11.2026 та ІІІ група інвалідності.
Відповідно до Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу 124/25/664/1 у ОСОБА_1 виявлено легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування, помірний ступінь обмеження до трудової діяльності, помірний ступінь обмеження до пересування, є потреба в санаторно -курортному лікуванні та соціально - побутовій реабілітації, прийом лікарських засобів.
Його постійно турбує задишка навіть при найменшому навантаженні або швидкій ходьбі, кашель сухий приступоподібний, хрипи в грудях, важкість та скутість в грудній клітині, біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в плече та праву ногу, оніміння кінцівок, судоми, біль обмеження рухів в плечах, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, болі та відчуття печії у нижньому відділі хребта, утруднена хода, періодичний головний біль, запаморочення.
Внаслідок отриманих професійних захворювань позивач знаходиться в постійному емоційному напруженні, він почувається фізично обмеженим, адже в його віці втрата частини працездатності в розмірі 55%, є значною. Лікування отриманих захворювань є постійним, значна частина коштів сімейного бюджету витрачається на медикаменти. ОСОБА_1 почувається тягарем для своєї родини, адже найти роботу, відповідно до сьогоднішнього рівня життя, людині з втратою прцездатності важко. Незважаючи на лікування, позитивних змін у здоров'ї ОСОБА_1 так і не відбулося, що його пригнічує та, безумовно, впливає на його емоційний стан.
Виходячи з цих обставин, беручи до уваги, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач втратив 55% професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, незважаючи на курси лікування, а також, враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на підприємстві АТ «ПівдГЗК» 22 роки 03 місяці, характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити цей розмір, що буде свідчити про достатній, справедливий, співмірний розмір компенсації позивачу моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «ПівдГЗК» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача,позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бузинарську Д.М., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача АТ «ПівдГЗК» - Маламуж С.С., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 01.06.2001 по 14.12.2017 працював газорізальником управління з ремонту технологічного устаткування та з 14.12.2017 по 18.09.2023 - електрогазозварником в управлінні з ремонту технологічного устаткування АТ «ПівдГЗК».
ОСОБА_1 18.09.2023 звільнився за власним бажанням з АТ «ПівдГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію, згідно з статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Його загальний стаж роботи - 41 рік 04 місяці, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 22 роки 03 місяці на АТ «ПівдГЗК».
Медичним висновком Відокремленого підрозділу «Науково - практичний медичний центр професійного здоров'я НУОЗ України імені П.Л.Шупика» від 09 липня 2025 протокол № 27/377 встановлена наявність у ОСОБА_1 хронічних професійних захворювань: 1. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. 2. Радикулопатія попереково-крижова L5. S1 та шийна С 6. С 7. С 8 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово - тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого ступеня). 3. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової.
14 серпня 2025 року комісією за участі лікарів та представників АТ «ПівдГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 , в п.17 якого вказано: «Працюючи з 14.12.2017 по 18.09.2023 електрогазозварником в управлінні з ремонту технологічного устаткування. ОСОБА_1 виконував ручне дугове та плазмове зварювання складних та відповідальних апаратів. вузлів, технологічних конструкцій та трубопроводів з 4 різних сталей, кольорових металів та сплавів, що працюють у складних умовах: зварювання відповідальних конструкцій у блочному виконанні у всіх просторових положеннях зварного шва; наплавлення дефектів відповідальних деталей машин, механізмів та конструкцій.
Під час ведення цього процесу, через недосконалість робочого місця, виконував роботи. що характеризуються впливом пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого у повітріробочої зони перевищувала нормативне значення. фізичного навантаження, яке перевищувало нормативне значення та впливом шуму, рівень якого перевищував нормативне значення.
Працюючи з 01.06.2001 по 14.12.2017 газорізальником в Управлінні з ремонту технологічного устаткування, ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії. концентрація якого у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення фізичного навантаження, яке перевищувало нормативне значення та вплив шуму, рівень якого перевищував нормативне значення».
Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) в п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року зазначено: «Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2.4 рази (4.8 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3) відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 №1 192. Важкість праці: статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками, кг/с 145620. при нормі 70000; періодичне перебування у незручній робочій позі 55,4% зміни при допустимому 25%; у вимушеній робочій позі 34.6% зміни при допустимому до 10%; нахили тулуба (вимушені, більше 30), кількість за зміну 158 при нормі 51-100. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував гранично допустимий на 9-12 ДБА (89-92 ДБА при гранично допустимому рівні 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, 04.11.2025 при первинному огляді рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Криворізька міська лікарня № 17» КМР ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 55 % та третю (ІІІ) групу інвалідності з 04.11.2025 з датою повторного оцінювання 01.11.2026.
У п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року, на підставі даних інформаційної довідки про умови праці від 01.11.2023 № ПС/3.1/22624-23. підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища. важкості та напруженості трудового процесу». затвердженими наказом Міністерства охорони здоров?я України від 08.04.2014 за № 248. умови праці електрогазозварника управління з ремонту технологічного устаткування АТ «ПівдГЗК» ОСОБА_1 відносяться: - по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - по показникам важкості праці - до 3 к.тасу 2 ступеня (шкідливі); - по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - по показникам мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - по напруженості праці - до 2 класу (допустим1). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
Наявність професійного захворювання у ОСОБА_1 також підтверджується наданими письмовими доказами, зокрема виписками із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого, з яких вбачається, що позивач систематично проходить медичні огляди та обстеження, лікування в стаціонарних умовах, відновлювальні процедури за скаргами: задишка, кашель сухий приступоподібний, хрипи в грудях, важкість та скутість в грудній клітині, біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в плече та праву ногу, оніміння кінцівок, судоми, біль обмеження рухів в плечах, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, болі та відчуття печії нижньому відділі хребта утруднена хода, періодичний головний біль, запаморочення.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року, причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) є: «Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2.4 рази (4.8 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3) відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 №1 192. Важкість праці: статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками, кг/с 145620. при нормі 70000; періодичне перебування у незручній робочій позі 55,4% зміни при допустимому 25%; у вимушеній робочій позі 34.6% зміни при допустимому до 10%; нахили тулуба (вимушені, більше 30), кількість за зміну 158 при нормі 51-100. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував гранично допустимий на 9-12 ДБА (89-92 ДБА при гранично допустимому рівні 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».
Крім того, у п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року, на підставі даних інформаційної довідки про умови праці від 01.11.2023 № ПС/3.1/22624-23. підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігіенічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища. важкості та напруженості трудового процесу». затвердженими наказом Міністерства охорони здоров?я України від 08.04.2014 за № 248. умови праці електрогазозварника управління з ремонту технологічного устаткування АТ «ПівдГЗК» ОСОБА_1 відносяться: - по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - по показникам важкості праці - до 3 к.тасу 2 ступеня (шкідливі); - по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - по показникам мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - по напруженості праці - до 2 класу (допустим1). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
Отже, роботодавець АТ «ПівдГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «ПівдГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно - правових актів.
Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача АТ «ПівдГЗК».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності та встановлення групи інвалідності.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.
Так, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, з переоглядом 01.11.2026. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я у повному обсязі неможливе.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці більш ніж 22 роки (з 01.06.2001 по 18.09.2023) в АТ «ПівдГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 55 %, з визнанням людиною з інвалідністю ІІІ групи, з переоглядом 01.11.2026, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 250 000,00 грн. до 440 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «ПівдГЗК»на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 500,00 грн. до 4 400,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача АТ «ПівдГЗК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 6 600 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (4 400,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 250 000 гривень 00 копійок до 440 000 (чотириста сорока тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь Держави, змінити, збільшивши цей розмір з 2 500 гривень 00 копійок до 4 400 (чотирьох тисяч чотирьохсот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір за подання позивачем ОСОБА_1 апеляційної скарги у розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: