Провадження № 11-кп/803/1764/26 Справа № 932/3037/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23 серпня 2023 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 307, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 311 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Самарканд Узбекистан, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 307 КК,
за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року задоволено частково клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до 08 червня 2026 року включно з визначенням застави кожному окремо в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати. Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачується, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 КК віднесено до особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, що загрожує їм за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк до дванадцяти років, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможні переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.
Оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини мали під собою матеріальну складову, що має на увазі особисте збагачення та покращення свого фінансового становища, з урахуванням того, що на момент затримання ОСОБА_9 не мав офіційного, постійного та стабільного джерела доходу, суд дійшов висновку, що ймовірність вчинення обвинуваченим іншого злочину або продовження тих, у яких він обвинувачується зберігається і на сьогоднішній день. Обвинувачений ОСОБА_7 на момент затримання офіційно не був працевлаштований та не мав постійного джерела доходу, що з урахуванням висунутого обвинувачення у збуті наркотичних засобів корелюється із ймовірністю продовжити інкриміновані злочини для покращення свого матеріально-фінансового положення.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених з визначенням застави в межах, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або альтернативно у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про необхідність збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити ухвалу суду першої інстанції в частині розміру застави та визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на не доведеність прокурором заявлених ризиків на час нового розгляду клопотання. Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання у місті Дніпрі, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, не має даних про спроби втечі, переховування чи порушення покладених на нього процесуальних обов'язків. Сам по собі тяжкий характер інкримінованого обвинувачення не може автоматично свідчити про намір ухилятися від суду. Такий ризик повинен підтверджуватися конкретними обставинами поведінки особи, а не припущеннями. Прокурор не навів жодних конкретних даних про те, що ОСОБА_7 намагався або має реальну можливість контактувати зі свідками, впливати на них, погрожувати їм чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Більш того, цей ризик повністю нівелюється застосуванням менш суворого запобіжного заходу з покладенням обов'язку утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими. Посилання лише на відсутність офіційного стабільного доходу та «матеріальну складову» обвинувачення не є доказом того, що особа неодмінно вчинить нове кримінальне правопорушення. Суд не навів переконливих мотивів, чому більш м'які запобіжні заходи є недостатніми, а визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого та не відповідає вимогам статті 182 КПК.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду, скасувати її та постановити нову, якою визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку вказує, що повний текст оскарженої ухвали став їй відомий лише 10.04.2026, коли було отримано лист з копією повного тексту ухвали на електронну пошту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що під час постановлення вищевказаної ухвали суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про ОСОБА_9 та ризиків. З оскарженої ухвали взагалі не вбачається жодного обґрунтування обраного судом розміру застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ОСОБА_9 не має у власності жодного рухомого чи нерухомого майна, не є власником часток у підприємствах, установах, організаціях, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, а відтак визначений розмір застави є для нього та його рідних непосильним та надмірним, що унеможливлює його виконання. На думку захисту, з урахуванням особи обвинуваченого, його матеріального стану та інших обставин кримінального провадження йому можливо зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 в режимі відеоконференції підтримала клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просила їх задовольнити.
Інші учасники про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, клопотань про особисту участь не подавали, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
В клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження захисник ОСОБА_8 в обґрунтування поважності причин пропуску зазначає, що повний текст оскарженої ухвали став їй відомий, коли було отримано лист з копією повного тексту ухвали на електронну пошту.
Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання, апеляційний суд враховує, що захисник приймала участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, при цьому повний текст оскарженої ухвали від 10 квітня 2026 року складено та проголошено 14 квітня 2026 року, копія якої направлена судом захиснику електронною поштою 17 квітня 2026 року та в цей же день остання через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання про поважність причин пропуску строку, який підлягає поновленню, враховуючи, що для підготовки обґрунтованої апеляційної скарги особа має ознайомитись з повним текстом оскарженого судового рішення.
Таким чином, враховуючи, що захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу з пропуском строку апеляційного оскарження з поважних причин, пропущений строк не є значним, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що для забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення, клопотання підлягає задоволенню, а строк на подання апеляційної скарги - поновленню.
Щодо доводів апеляційних скарг по суті.
Згідно зі ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За вимогами частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра є кримінальне провадження №12023000000001536 стосовно ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК, ОСОБА_11 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК, ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_12 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_13 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_14 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК, ОСОБА_15 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК і наразі триває стадія судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК, без визначення застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання яким продовження строку тримання обвинувачених під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Судом першої інстанції при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано враховано, що відповідно до статті 12 КК ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , кожен окремо, обвинувачуються, зокрема у скоєнні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна та яке їм загрожує у разі визнання їх винуватими, що може свідчити про можливість ухилення останніх від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути їм призначено у випадку визнання їх винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Обґрунтовано суд визнав доведеним і ризик впливу на свідків з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і свідки безпосередньо в судовому засіданні ще не допитані. При цьому, апеляційний суд зважає, що ризик можливого впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, то судом першої інстанції належним чином враховані відомості про особу обвинувачених, відсутність в них офіційного, постійного джерела доходу, а інкриміновані їм злочини мали під собою матеріальну складову з метою особистого збагачення та покращення свого фінансового становища.
Також, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим діянь у складі злочинної організації для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, тривалість їх вчинення, що свідчить про систематичний характер, останні можуть продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
З урахування викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими. Тому суд правильно вважав, що з урахуванням тяжкості пред'явленого обвинувачення, особистості обвинувачених, стадії процесу, продовження існування ризиків, такий запобіжний захід як тримання під вартою, є виправданим.
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Доводи захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, що заявлені ризики не доведені стороною обвинувачення та наявні підстави для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, є неспроможними з огляду на вищевикладене.
Судом першої інстанції також розглянуто питання про застосування до обвинувачених будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.
Стосовно доводів захисників в апеляційних скаргах про визначений судом непомірний для обвинувачених розмір застави, то апеляційний суд вважає їх неаргументованими з огляду на таке.
За вимогами частин 4, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК, та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Дана норма хоча і носить диспозитивний характер щодо права суду не визначати у певних випадках розмір застави, разом з тим суд першої інстанції належним чином виконав вищевказані вимоги, враховувавши підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК та дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, з чим погоджується колегія суддів.
Апеляційний суд з урахуванням викладеного, обставин та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості кримінальних правопорушень, даних про особу обвинувачених, їх майнового стану, а також продовження існування ризиків, не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Суд апеляційної інстанції враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового провадження, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення стосовно восьми обвинувачених та великої кількості доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 обвинувачення, відомості про їх особу, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшилися, те, що кримінальне провадження перебуває лише на стадії судового розгляду та усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення їх належної процесуальної поведінки та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про їх особу, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційних скарг захисників та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, апеляційний суд не встановив підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційні скарги захисників підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 183, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Клопотання захисника ОСОБА_8 задовольнити та поновити їй строк апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 307, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 311 Кримінального кодексу України та ОСОБА_9 , обвинуваченого за частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4