Провадження № 11-сс/803/765/26 Справа № 204/2390/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №22025040000001690 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду м.Дніпра від 20 березня 2026 року про арешт майна, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду м.Дніпра від 20 березня 2026 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУ СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №22025040000001690 від 01.09.2025 року, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 13.03.2026 року в ході обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 93 штуки, загальна сума 9300 доларів США; грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 7 штук, загальна сума 700 доларів США з наступними номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 1000 гривень - 55 штук, у загальній сумі 55 000 гривень, грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США - 11 штук, банкнота номіналом 50 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 20 доларів США- 1 штука, банкнота номіналом 5 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 1 долар США - 1 штука, у загальній сумі 1176 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 50 євро - 4 штуки, банкноти номіналом 20 євро - 1 штука, у загальній сумі 220 євро, шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, а саме з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості його знищення, пошкодження, відчуження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи.
Вказує, що грошові кошти у сумі 700 доларів не належать ОСОБА_8 , інші ж кошти вилучені в ході обшуку належать їй на праві власності, які вона набула у законний спосіб з продажу свого автомобіля.
Зазначає, що ОСОБА_8 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні.
Вищевказані обставини призводять до того, що вказані грошові кошти, які належать ОСОБА_8 на законних підставах та заощаджено, необхідні їй для забезпечення свого майбутнього, однак було вилучено під час обшуку та перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, хоча жодних доказів походження грошових коштів внаслідок злочинної діяльності органом досудового розслідування здобуто не було.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; при цьому його законність має ґрунтуватися на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Одним із засобів державної реакції на кримінальні правопорушення є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які є важливим елементом механізму досягнення його завдань, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Як вбачається з наданих матеріалів, слідчим управлінням ГУ СБ України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000001690 від 01.09.2025 року за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також за підозрою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий посилався на додані до клопотання матеріали, які на його думку свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- копія повідомлення про підозру ОСОБА_12 ;
- копія повідомлення про підозру ОСОБА_10 ;
- копія повідомлення про підозру ОСОБА_11 ;
- копії рапортів;
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_13 ;
- копія протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- копія протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо та відео контролю за особою;
- копія ухвали слідчого судді Чечелівського районного суду м.Дніпра від 24.02.2026 року про надання дозволу на проведення обшуку;
- копія протоколу обшуку;
- копія постанови про визнання речовими доказами та долучення до кримінального провадження та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
За результатами розгляду вищезазначеного клопотання слідчого, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на грошові кошти, вилучені 13 березня 2026 року під час проведення обшуку житлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя посилався на положення ст. 170 КПК України та в ухвалі зазначив, що вказане у клопотанні майно є речовим доказом, а тому з метою збереження речових доказів є необхідність накладення арешту на вищезазначене майно.
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 22025040000001690 слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення речових доказів, а саме: документальних матеріалів за період з 24.02.2022 по 23.02.2026 щодо проходження військово-лікарської комісії військовозобов'язаними громадянами України, щодо непридатності до військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, щодо направлення осіб на медичний огляд ВЛК, висновків ВЛК, документальних матеріалів щодо історії хвороби, медичних книжок та медичних довідок, постанов ВЛК, постанов ВЛК про непридатність до військової служби/часткову придатність, висновків МСЕК, направлень на МСЕК, документальних матеріалів щодо проходження стаціонарного та амбулаторного лікування громадянами України, документальних матеріалів щодо результатів оглядів та обстежень громадян України, медичних характеристик, службових характеристик, довідок про обставини травм, особових карток військовозобов'язаних громадян України, витягів з особових справ та інших довідкових матеріалів для військовослужбовців та військовозобов'язаних громадян України, а також інших документів, необхідних для формування рішення ВЛК та висновків МСЕК, посвідчень осіб та військових квитків, копій документів, що посвідчують особу, печаток та штампів підприємств та фізичних осіб, які можуть використовуватись у протиправній діяльності, журналів відвідувань лікарень громадянами України, комп'ютерних систем або їх частини (комп'ютерів, ноутбуків, планшетів), мобільних терміналів систем зв'язку, сім-карток та оболонок від сім-карток, електронних носіїв інформації (лазерних дисків, флеш-накопичувачів, переносних жорстких дисків, серверів), приладів для ведення відеоспостереження, документальних носіїв інформації та особистих записів (записників, блокнотів, чорнових записів), банківських карток, особистих документів осіб, на яких відкриті рахунки в банківських установах, де можуть зберігатись безготівкові грошові кошти, отримані в результаті здійснення протиправної діяльності, печаток та штампів.
Так, 13 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучені мобільний телефон «IPhone 16 Pro Max» s/n: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картками мобільних операторів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 93 штуки, загальна сума 9300 доларів США; грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 7 штук, загальна сума 700 доларів США з наступними номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 1000 гривень - 55 штук, у загальній сумі 55 000 гривень, грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США - 11 штук, банкнота номіналом 50 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 20 доларів США- 1 штука, банкнота номіналом 5 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 1 долар США - 1 штука, у загальній сумі 1176 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 50 євро - 4 штуки, банкноти номіналом 20 євро - 1 штука, у загальній сумі 220 євро.
14 березня 2026 року постановою слідчого вказані речі та грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання.
Так, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про необхідність задоволення клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно, вилучене майно, а саме грошові кошти номіналом 100 доларів США - 7 штук, загальна сума 700 доларів США з наступними номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A; грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 93 штуки, загальна сума 9300 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 1000 гривень - 55 штук, у загальній сумі 55 000 гривень, грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США - 11 штук, банкнота номіналом 50 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 20 доларів США- 1 штука, банкнота номіналом 5 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 1 долар США - 1 штука, у загальній сумі 1176 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 50 євро - 4 штуки, банкноти номіналом 20 євро - 1 штука, у загальній сумі 220 євро.
Слідчий суддя зазначив, що в даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
З аналізу змісту матеріалів, долучених до клопотання прокурора вбачається, що на даному етапі досудового розслідування наявні достатні дані, які свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих кримінальних правопорушень, а також про можливий зв'язок частини вилученого майна із протиправною діяльністю.
Колегія суддів звертає увагу, що грошові кошти у сумі 700 доларів США, а саме купюри з номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A були виявлені та вилучені за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи характер інкримінованих злочинів, пов'язаних із заволодінням грошовими коштами потерпілих, такі кошти обґрунтовано можуть відповідати критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення або бути набутими злочинним шляхом. При цьому, на даній стадії кримінального провадження вимога щодо доведення належності коштів саме до предмета злочину не є такою, що потребує беззаперечного підтвердження, а достатнім є існування розумних підозр щодо такого зв'язку. Крім того, сторона захисту не заперечувала належності вказаних грошових коштів, вилучених у ОСОБА_10 саме їй.
Отже, колегія суддів частково погоджується з висновком слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вилучене у ОСОБА_10 а саме: грошові кошти у сумі 700 доларів США, а саме купюри з номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A, оскільки зазначене майно може бути пов'язане з кримінальним провадженням, має ознаки речових доказів.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги сторони захисту про належність доньці підозрюваної ОСОБА_10 грошових коштів, які були тимчасово вилучені в ході обшуку за місцем проживання останньої, а саме грошових коштів: номіналом 100 доларів США - 93 штуки, загальна сума 9300 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 1000 гривень - 55 штук, у загальній сумі 55 000 гривень, грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США - 11 штук, банкнота номіналом 50 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 20 доларів США- 1 штука, банкнота номіналом 5 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 1 долар США - 1 штука, у загальній сумі 1176 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 50 євро - 4 штуки, банкноти номіналом 20 євро - 1 штука, у загальній сумі 220 євро.
Як вбачається з протоколу обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою АДРЕСА_1 , в приміщенні квартири було виявлено та вилучено, зокрема грошові кошти на загальну суму 10476 доларів США, 55000 гривень та 220 євро.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді стороною захисту було надано належні та допустимі докази, що підтверджують законне походження вилучених, під час обшуку житлового приміщення грошових коштів, належних доньці підозрюваної ОСОБА_10 - ОСОБА_8 . Зокрема, захисником зазначено, що ОСОБА_8 09.03.2026 року продала свій автомобіль марки КІА SPORTAGE, 2020 року випуску за ціною 736 100 гривень, що підтверджується відповідним договором. А тому, вилучені кошти, були її заощадженнями, ОСОБА_8 отримала їх законним шляхом та зберігала їх за місцем свого проживання.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела факт належності грошових коштів, які були вилучені під час обшуку житлового будинку - саме ОСОБА_10 .
Водночас сторона захисту надала суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази, які підтверджують як наявність у ОСОБА_8 коштів після продажу належного їй на праві власності майна, вказані кошти формувались як особисті заощадження.
Належність зазначених грошових коштів саме ОСОБА_8 підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2026/5994816 від 09.03.2026 року.
Крім того, ОСОБА_8 , не набула процесуального статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні, а матеріали справи не містять даних про її причетність до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що слідчим у клопотанні не наведено належних і достатніх доказів на підтвердження належності грошових коштів, вилучених в ході обшуку саме ОСОБА_10 , а слідчим суддею під час розгляду клопотання ці обставини належним чином не перевірені.
У свою чергу, стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції не доведено, що зазначені кошти набуті кримінально протиправним шляхом, у тому числі в межах кримінального провадження № 22025040000001690.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в оскаржуваній ухвалі доводи щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 10476 доларів США, 55000 гривень та 220 євро не відповідають вимогам ст. 173 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Сам по собі факт визнання зазначених грошових коштів речовими доказами постановою слідчого не свідчить про їх відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та не є безумовною підставою для накладення арешту.
У свою чергу, розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя зобов'язаний був перевірити наявність достатніх і належних доказів, які б виправдовували втручання у право власності шляхом накладення арешту на майно.
Проте, формально пославшись на необхідність задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя у судовому рішенні не навів належних мотивів та підстав, з яких дійшов відповідних висновків, і не обґрунтував необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Доводи апеляційної скарги прокурором у судовому засіданні апеляційного суду спростовані не були.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду м.Дніпра від 20 березня 2026 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання слідчого СУ ГУ СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №22025040000001690 від 01.09.2025 року, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, про накладення арешту на майно, що вилучене 13.03.2026 року в ході обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 13.03.2026 року в ході обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти номіналом 100 доларів США - 7 штук, загальна сума 700 доларів США з наступними номерами PE77510632D, QD45771179A, QE47760619A, QE4760618A, QD45771178A, PB65980625C, QK35572076A шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
В іншій частині клопотання слідчого залишити без задоволення.
Майно, що вилучене 13.03.2026 року в ході обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 93 штуки, загальна сума 9300 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 1000 гривень - 55 штук, у загальній сумі 55 000 гривень, грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США - 11 штук, банкнота номіналом 50 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 20 доларів США- 1 штука, банкнота номіналом 5 доларів США - 1 штука, банкнота номіналом 1 долар США - 1 штука, у загальній сумі 1176 доларів США; грошові кошти, а саме банкноти номіналом 50 євро - 4 штуки, банкноти номіналом 20 євро - 1 штука, у загальній сумі 220 євро, повернути власнику ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4