Справа № 757/55953/25-к
Провадження № 1-кп/761/3069/2026
21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, під час судового розгляду кримінальне провадження № 22025101110001172 від 15 жовтня 2025 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гдинк Ахтинського району Республіки Дагестан Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110001172 від 15 жовтня 2025 року.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свою позицію тим, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечили щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, посилаючись на те, що ризики, які зазначені в клопотанні є недоведеними.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали дійшов наступного висновку.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У відповідності до вимог ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання до 16 квітня 2026 року, зокрема, прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду, за винятком невідкладних випадків, пов'язаних із небезпекою для життя та здоров'я; здати на зберігання в Центральне міжрегіональне управління ДВС у м. Києві та Київській області паспорта для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк вищевказаної ухвали сплив 17 квітня 2026 року, у зв'язку з чим сторона обвинувачення звертається до суду з клопотанням про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Так, на думку суду, на даному етапі в цьому кримінальному провадженні продовжує існувати ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Суд вважає доведеним стороною обвинувачення наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду, оскільки володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, в тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України, що створить перешкоду для подальшого судового розгляду.
Стосовно ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, суддя зауважує, що у даному кримінальному провадженні наразі триває стадія судового розгляду, тобто органом досудового розслідування завершено розслідування інкримінованого ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України та збір доказів, на які сторона обвинувачення посилатиметься під час їх дослідження в ході судового розгляду. Таким чином, відсутні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на знищення чи спотворення речей і документів, які мають суттєве значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні. Тож такий ризик, з урахуванням стадії розгляду кримінального провадження, судом не встановлений.
Разом із тим, ризик незаконно впливати на експертів та спеціалістів в даному кримінальному провадженні, зазначений у клопотанні прокурора, суд вважає недоведеним і не бере до уваги, оскільки під час застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання останній мав таку можливість, однак докази вчинення зазначених дій обвинуваченим матеріали справи не містять та в клопотанні прокурора наявність вказаного ризику не доведено. Суд вважає, що посилання прокурора на ухилення обвинуваченого від відповідальності та страх покарання, як підстави наявності вказаного ризику є припущеннями та носять абстрактний характер.
Водночас, у судовому засіданні суд не встановив існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Завершуючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення прийняла рішення, що зібрані нею докази є достатніми для доведення пред'явленого обвинувачення, сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у цьому провадженні, у зв'язку з чим надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК. Крім цього, наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
Зважаючи на викладене, на переконання суду, ОСОБА_3 не може перешкоджати кримінальному провадженню, яке вже завершено та перебуває на стадії судового розгляду.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, суд зазначає, що в клопотанні стороною обвинувачення не наведено змістовних доводів на обґрунтування продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 . Клопотання прокурора не містить обґрунтування зазначеного ризику і залишено поза увагою ту обставину, що обвинувачений є раніше не судимою особою і обвинувачується у вчиненні кримінального проступку вперше, наявності інших підозр відносно останнього матеріали справи не містять.
Таким чином, обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суддею не встановлено. Отже, продовження існування вказаного ризику стороною обвинувачення не доведено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлює необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_3 наступних обов'язків, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання в Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області паспорта для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Крім цього, суд приймає до уваги, що стороною захисту суду надано копію наказу № 1 від 09 січня 2025 року про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника голови ГО «Дагестанська діаспора в Україні, а відтак в обвинуваченого може виникнути реальна потреба у виконанні його посадових обов'язків поза межами м. Києва та Київської області.
За таких підстав, суд вважає за можливе не покладати на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язок: «не відлучатися із м. Києва без дозволу суду, за виключенням невідкладних випадків, пов'язаних із небезпекою для життя та здоров'я.
Посилання захисника на добросовісне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків в якості підстави для відмови в застосуванні запобіжного заходу є безпідставним, оскільки саме по собі таке виконання не спростовує і не нівелює наявний ризик в даному кримінальному провадженні.
Виконання покладених обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі обвинуваченого і, тим більше, слугує підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу, строк якого закінчився 17 квітня 2026 року.
Водночас наявність встановлених раніше ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року ризиків кримінального провадження не аргументовано і не підтверджено стороною обвинуваченого в тій мірі, щоб цього було достатньо для покладення на обвинуваченого ОСОБА_3 всіх обов'язків, зазначених в клопотанні прокурора.
Приписи ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов'язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Отже, покладення обов'язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки.
Разом з тим, зменшення кількості і змісту покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 додаткових обов'язків ілюструє, що застосований на початку процесуальний примус поступово послаблюється. Це, в свою чергу, свідчить про врахування індивідуальних обставин обвинуваченого протягом тривалості кримінального провадження.
Суд, враховуючи положення ст. 194 КПК України, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, міцності його соціальних та сімейних зв'язків, його віку та стану здоров'я, майнового стану.
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 194, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання в Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області паспорта для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 21 червня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 23 квітня 2026 року о 10 годині 15 хвилин.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_6