Справа № 761/3103/25
Провадження № 1-кп/761/625/2026
15 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100100000022 та №12025100100003851 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який наразі утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор», раніше судимого
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України
На розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України.
Окрім того, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (головуючий суддя ОСОБА_6 ) перебуває кримінальне провадження, зареєстроване за № 761/15736/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України. Так, ухвалою суду від 05.03.2026 за наслідками проведення підготовчого судового засідання справу призначено до судового розгляду, та передано для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадження судовий розгляд якого здійснюється під головуванням судді ОСОБА_1 .
При проведенні судового засідання прокурор ОСОБА_3 просила об'єднати дані кримінальні провадження для сумісного розгляду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень. Також прокурором заявлено клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи яке прокурор послалась на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти об'єднання кримінальних проваджень, водночас зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих правопорушень визнає, ризики на які посилається прокурор у клопотанні - відсутні, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання просив визначити мінімальний розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, не заперечував щодо об'єднання кримінальних проваджень, в той же час заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали наявні у розпорядженні суду на даному етапі судового провадження дійшов до таких висновків.
Шевченківським районним судом міста Києва під головуванням судді ОСОБА_1 здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України.
Окрім того, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (головуючий суддя ОСОБА_6 ) перебуває кримінальне провадження, зареєстроване за № 761/15736/25 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, ухвалою суду від 05.03.2026 за наслідками проведення підготовчого судового засідання справу призначено до судового розгляду, та передано для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадження кримінальним провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу (ч.1 ст. 334 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України передбачено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднанні матеріали досудового розслідування щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчиненні однією особою (особами).
Враховуючи те, що по даних матеріалах притягується до кримінальної відповідальності одна і та ж особа ОСОБА_4 , з метою повного, всебічного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, суд вважає за доцільне об'єднати матеріали кримінальних проваджень відносно ОСОБА_4 в одне провадження та об'єднаному провадженню присвоїти номер справи 761/3103/25, оскільки вказане сприятиме належній організації судового процесу та відповідає інтересам обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження на час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наступного.
До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в ході чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченому з огляду на приписи КПК України.
Крім того, судом враховувались наявні ризики можливої неправомірної поведінки ОСОБА_4 передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
На думку суду, на даний час, а саме на даній стадії, не вбачається підстав для зміни чи скасування, раніше застосованого запобіжного заходу.
Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення за ступенем тяжкості (згідно ст. 12 КК України) відноситься до тяжких та нетяжкого кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.
Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, наявність місця реєстрації та проживання, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки. Даних щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув'язнення суду не надано.
Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).
Водночас, в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом, як зазначалося вище, не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні або можливість вчинення нового кримінального правопорушення.
Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор наводить наступні доводи: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого. Так, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких, на думку сторони обвинувачення підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, які можуть бути допитані у судовому засіданні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
З огляду на спосіб, обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, наявним, на думку суду, є також ризик щодо можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а також з урахуванням відомостей, про те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Враховуючи наявні ризики, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали щодо вказаного виду запобіжного заходу, передбачений статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та відповідну складність справи. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У частині 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , їх суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками, потерпілими в даному кримінальному провадженні.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 217, 314, 315-316, 334, 369-372, 376КПК України, суд
Об'єднати матеріали кримінального провадження №12025100100000022 та №12025100100003851 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст. 186 КК України (справа №761/3103/25) з матеріалами кримінального провадження № 12025105100000563 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України (справа №761/15736/25), в одне провадження та об'єднаному провадженню присвоїти номер справи 761/3103/25.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 13 червня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації установи в якій утримується обвинувачений.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками, потерпілими в даному кримінальному провадженні.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст оголосити 17 квітня 2026 року о 10 годині 20 хвилин.
Головуюча суддя ОСОБА_7