Справа № 758/212/26
27 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Блащук А. М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Войтенко Т.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про відшкодування справедливої сатисфакції, -
У провадженні головуючої судді Подільського районного суду м. Києва Войтенко Т.В. перебуває цивільна справа № 758/212/26.
20.04.2026 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Войтенко Т.В.
Заява обґрунтована тим, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва у складі Войтенко Т.В. від 12 січня 2026 року у справі №758/212/26 відмовлено у відкритті провадження. Підставою для відмови у відкритті провадження суд зазначив п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки вважав, що у справі №758/14624/21 вже вирішено питання про стягнення майнової шкоди, судове рішення набрало законної сили, залишене без змін постановою Верховного Суду, є тотожними сторони спору, предмет позову та підстави позову.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та 27 січня 2026 року оскаржив її до Київського апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 р. було задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року про відмову у відкритті, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В подальшому, після повернення до суду першої інстанції, справа була передана на розгляд судді Войтенко Т.В.
Втім, як вказує позивач у своїй заяві про відвід судді, під час підготовки апеляційної скарги йому стали відомі обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді. Так, суддя Войтенко Т.В. згідно розділу 16 декларації за 2025 рік є членом Національної асоціації адвокатів України, яку очолює Ізовітова Л.П. Натомість, зазначена організація у справі №758/212/26 є відповідачем. Вказує, що голова НААУ Ізовітова Л.П. особисто чотири рази ініціювала вчинення протиправних дій та приймала протиправні рішення (№826/1765/18, №640/2600/19, №640/30119/20, №640/28963/21) відносно нього і кожного разу адміністративні суди України захищали його порушені права. Стверджує, що суддя Войтенко Т.В. знаходиться під впливом відповідача, оскільки є його членом. За таких умов існує потенційний конфлікт інтересів, що пов'язаний з немайновим інтересом судді. До того ж, суддя Войтенко Т.В. за даними ЄРАУ право на заняття адвокатською діяльністю зупинила згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 19.04.2019 на підставі заяви від 19.04.2019 року, однак залишилась членом асоціації, тому на неї поширюються правовий статус члена НААУ.
Крім того, посилається на те, що суддя Войтенко Т.В. у цій справі не заявила самовідвід, а зробила помилковий висновок щодо предмету спору, яким обмежила доступ до правосуддя, чим порушила п.п. «а» «д» п. 1 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Посилаючись на п. 3 п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, позивач просив відвести суддю Войтенко Т.В. від розгляду справи.
Ухвалою головуючого судді від 21 квітня 2026 року визнано необґрунтованим відвід судді, а питання про її відвід передано для визначення судді, який не входить до складу суду у цій справі у відповідності до ст. 33 ЦПК України для вирішення заявленого питання.
Питання про відвід головуючого судді передано на розгляд судді Блащука А.М.
Заявник ОСОБА_1 подав до суду письмові Пояснення щодо відводу судді Войтенко Т.В., в яких підтримав заяву та просив задовольнити за вказаних підстав. Зокрема, вказав, що вважає, суддя Войтенко Т.В. допустила помилку при прийнятті рішення (ухвали Подільського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року у справі №758/212/26) про відмову у відкритті провадження, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року було задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано вказану ухвалу від 12 січня 2026 року, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того заявник вказав, що суддя Войтенко Т.В., за даними ЄРАУ, право на заняття адвокатською діяльністю зупинила з 19.04.2019, однак залишилась членом асоціації.
Заявник подав 27.04.2026 заяву про розгляд питання про відвід судді без його участі.
Дослідивши доводи заяви про відвід головуючому судді, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 40 цього Кодексу питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді або органу, що засідає у вигляді суду присяжних, позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Попри те, вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду.
Європейський суд з прав людини в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Судом встановлено, що у січні 2026 року заявник звернувся з до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про відшкодування справедливої сатисфакції.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року (у справі №758/212/26) вирішено відмовити у відкритті провадження, водночас постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року було задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано вказану ухвалу від 12 січня 2026 року, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
20.04.2026 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Войтенко Т.В.
Ухвалою головуючого судді від 21 квітня 2026 року визнано необґрунтованим відвід судді, а питання про її відвід передано для визначення судді, який не входить до складу суду у цій справі у відповідності до ст. 33 ЦПК України для вирішення заявленого питання.
Щодо обставини, що головуючий суддя отримувала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та призупинила його дію у 2019 році не свідчить про необ'єктивність судді чи її зацікавленість у результатах розгляду справи. Декларування членства в Національній асоціації адвокатів України здійснюється на підставі п. 189 Роз'яснень НАЗК, згідно з якими Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування (ч. 1 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Усі особи, які мали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, стали членами НААУ з моменту її державної реєстрації. Інші особи стають членами НААУ з моменту складення присяги адвоката України (ч. 6 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У декларації відображаються відомості про те, що суб'єкт декларування є членом НААУ, навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинено.
Виконання суддею обов'язку декларування «автоматичного членства в НААУ», інших профспілкових організаціях не свідчить про те, що суддя перебуває у якомусь підпорядкуванні з організацією, знайома, спілкується чи виконує робочі доручення її очільників тощо. Зазначене не виключає можливість розгляду суддею спорів, у яких такі організації є стороною.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2024, на яку посилається заявник, і якою задоволено заяву про самовідвід судді від розгляду справи, де відповідачем є Національна асоціація адвокатів України, встановлено, що заява учасника судового провадження про відвід судді за аналогічних підстав необґрунтована, відсутні підстави стверджувати, що суддя має та проявляє особисту упередженість; вирішальним є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженим; доводи заяви про відвід не містять посилання на обставини, які б дали підстави висновку про необ'єктивність і упередженість і є припущеннями.
Щодо обставини, що ухвалу суду від 12.01.2026 про відмову у відкритті провадження у справі було скасовано в апеляційному порядку, суд звертає увагу, що, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Більше того, заявником не вказано, в чому саме полягає звуження прав позивача або виникла обставина неможливості реалізації учасниками процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що пов'язано із вираженням упередженого або необ'єктивного ставлення судді у цій справі.
Процесуальні рішення судді під час розгляду справи, зокрема й ті, що змінені або скасовані судами апеляційної або касаційної інстанцій, не можуть свідчити про необ'єктивність та упередженість судді, адже зводяться лише до незгоди заявника із процесуальними рішеннями головуючого судді щодо порядку розгляду справи.
За умовами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Отже, заявником не наведено даних, що можуть бути належною підставою для прийняття рішення про можливість виникнення сумнівів у стороннього спостерігача щодо неупередженості судді у результаті розгляду справи; його незгода із процесуальними рішеннями головуючого судді не може вважатися такою підставою для відводу судді.
Заявником не надано належних та допустимих доказів упередженості або необ'єктивності судді, а судом у цій справі не встановлено, що головуючим суддею допускались порушення чи зловживання, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення у цій справі, тобто заявником не обґрунтовані будь-які підстави для відводу судді, передбачені ст. 36 ЦПК України, тому заява про відвід є необґрунтованою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обставини, які наведені позивачем у заяві про відвід судді не підтверджують наявність підстав, передбачених положеннями ст. 36 ЦПК України, адже зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, а тому суд вважає заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не доводить заявленого відводу судді, а відтак у заяві про відвід судді у справі № 758/16350/24 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 259-261, 353 ЦПК України, -
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Войтенко Т.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про відшкодування справедливої сатисфакції, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя А.М. Блащук