печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13743/26-к
15 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного, в межах кримінального провадження № 12025100060001762 від 15.10.2025, (справа № 757/53145/25-к від 29.10.2025),
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного, в межах кримінального провадження № 12025100060001762 від 15.10.2025, ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/53145/25-к від 29.10.2025, а саме: грошові кошти у безготівковій формі, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1 відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352) , який полягав у забороні розпорядження та користування ними, а також зупинення усіх видаткових операцій по таким рахункам, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) видатків пов'язаних з виплатою заробітної плати.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення чи здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_4 не вчинялись протиправні дії щодо потерпілої та повністю відшкодовано, шляхом перерахування грошових коштів потерпілій у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., отже арешт на накладено необґрунтовано.
У зв'язку із викладеним та відсутністю об'єктивних підстав вважати, що вказані грошові кошти що перебувають на банківському рахунку ОСОБА_4 має відношення до кримінального правопорушення, накладений з метою збереження речових доказів арешт підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву, згідно якої клопотання підтримує в повному обсязі. Просила розглянути клопотання та скасувати арешт з майна ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_5 направив на адресу суду письмові заперечення на клопотання адвоката ОСОБА_3 , згідно яких у задоволенні клопотання просив відмовити.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, у зв'язку з чим слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності сторін кримінального провадження.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100060001762 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.10 2025 до Печерського УП ГУ НП у м. Києві надійшли матеріали ДКП НПУ по заяві ОСОБА_6 . Блогерка про те, що 14.10.2025 невідомі особи, представившись службою технічної підтримки Монобанк шляхом шахрайства заволоділи грошовими коштами в особливо великих розмірах, а саме в сумі 6 млн. 260 тис. грн. які зберігались на банківському рахунку ОСОБА_6 .
У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що грошові кошти, які належать потерпілій особі та були отримані злочинним шляхом, були перераховані на низку банківських рахунків, які знаходяться у володінні: ТОВ «НоваПей» (ЄДРПОУ 38324133), АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909), АТ «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352), АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829), АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570), АТ «Банк Альянс» (ЄДРПОУ 14360506), АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166), АТ «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406), АТ «Акорд Банк» (ЄДРПОУ 35960913).
Постановою слідчого Печерського УП ГУ НП у м. Києві від 24.10.2025 вказані рахунки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з ухвали Печерського районного суду м. Києва від при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та метою такого арешту є забезпечення збереження речового доказу.
Метою вказаного арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, оскільки постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим, прокурором.
В даному випадку, слідчий суддя звертає увагу, що визнання майна речовим доказом в даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на таке майно, а виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом - остання не містить переліку критеріїв відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, що зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Судовим розглядом також встановлено, що в межах кримінального провадження №12025100060001762 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025, 31.03.2026 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що ОСОБА_4 має яке-небудь відношення до кримінальних правопорушень або, що саме ним, вчинені інкриміновані кримінальні правопорушення, відповідно - відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.
Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт майна, жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов'язаний з розслідуванням конкретного злочину, оскільки ані відомостей щодо пред'явленої підозри ОСОБА_4 , ані існування заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ймовірно заподіяні, оскільки доказів такого слідчому судді не надано.
Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12025100060001762 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення володільця майна вільно користуватися ним.
В той же час накладення арешту на активи за відсутності беззаперечних даних щодо причетності їх власника до вчинення кримінального правопорушення може призвести до несприятливих наслідків.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у володінні ОСОБА_4 .
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту нерухомого майна товариства, взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 1-35, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного, в межах кримінального провадження № 12025100060001762 від 15.10.2025, (справа № 757/53145/25-к від 29.10.2025), - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 12025100060001762 від 15.10.2025, ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/53145/25-к від 29.10.2025, в такій частині:
- грошові кошти у безготівковій формі, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1 відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352) , який полягав у забороні розпорядження та користування ними, а також зупинення усіх видаткових операцій по таким рахункам, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) видатків пов'язаних з виплатою заробітної плати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1