печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53595/24-ц
пр. 2-2712/26
04 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Зінченко І.І.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341), в якому просить визнати за нею право власності на транспортний засіб марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 900,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.09.2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та AT КБ «ПриватБанк» було укладено договір фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 (далі - договір фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року), відповідно до умов якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язувалось набути у власності у ТОВ «ЛІОН АВТО» предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати його у її користування на строк, визначений у договорі, а лізингоодержувач зобов'язувалося сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, передбаченим цим договором. Згідно п. 1.2. договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року строк лізингу встановлений у 60 місяців, який обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому -передачі майна та який не може бути менше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу. Відповідно до Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року (специфікація майна) AT КБ «ПриватБанк» передає їй у лізинг транспортний засіб марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 . 26.08.2024 року між нею та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, який підписано сторонами без зауважень. Даним актом підтверджено, що всі зобов'язання сторін по договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року були виконані належним чином, претензії у сторін відсутні, лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі платежі за договором лізингу, а предмет лізингу - автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу. Також 27.09.2024 року між нею (покупець) та банком (продавець) було укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу, відповідно до п.п. 1.1. якого у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати покупцем усієї вартості предмету лізингу за Договором лізингу, продавець зобов'язувався передати у власність мені предмет лізингу - автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , а вона, у свою чергу, зобов'язувалася прийняти даний транспортний засіб на умовах, визначених цим договором. У жовтні 2024 року вона звернулася із заявою до Регіонального сервісного центру Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341) з питання перереєстрації автомобіля на себе, проте отримала відмову з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника- AT КБ «ПриватБанк» (попереднього власника). Вказує, що вона повністю виконанала умови договору лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року та договору купівлі-продажу від 27.09.2024 року, тому право власності на автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , мало перейти до неї 27.09.2024 року, проте вона не може реалізувати своє право власності та перереєструвати транспортний засіб через наявність у Єдиному реєстрі боржників відомостей про відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
10.12.2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви. 19.12.2024 року відповідну заяву з додатками передано головуючому судді.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341) про визнання права власності на транспортний засіб, та підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2025 року.
08.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи - Кашаєвої О.Г. надійшло клопотання про заміну неналежної третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341), на належну - Головний сервісний центр МВС.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року клопотання представника третьої особи - Кашаєвої О.Г. про заміну неналежної третьої особи задоволено; замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Головний сервісний центр МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341), на - Головний сервісний центр МВС (далі - третя особа, Головний сервісний центр МВС); зобов'язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали у справі направити третій особі копію позовної заяви з додатками та надати суду докази такого направлення.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року у звязку із заміною третьої особи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 21.04.2025 року.
07.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
18.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
21.04.2025 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та підготовче засідання призначено на 16.06.2025 року.
10.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи - Кашаєвої О.Г. надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи зазначає, що у випадку наявності відомостей про арешт, розшук транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або внесення інформації про особу до Єдиного реєстру боржників, реєстрація транспортного засобу не проводиться. Отже, реєстрація вказаного транспортного засобу за новим власником можлива лише після видалення інформації про власника транспортного засобу АТ КБ «ПриватБанк» з реєстру боржників. Крім того, Головний сервісний центр МВС просило здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
17.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
11.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2025 року у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 09.10.2025 року.
09.10.2025 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні для участі в семінарі, організованому Національною школою суддів України та судове засідання призначено на 04.12.2025 року.
09.10.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву), в яких представник просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що банком не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля зі сторони банку було підписано і передано позивачу. Перереєстрація права власності на користь лізингооодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою, оскільки у вказаних правовідносинах основним є виконання умов договору фінансового лізингу та передання майна. В даному випадку, перереєстрація транспортного засобу мала відбутись на підставі Договору фінансового лізингу. Вказує, що саме третьою особою відмовлено позивачу у перереєстрації права власності на транспортний засіб, таким чином державний орган не визнав право власності позивача на підставі поданих документів, тому банк не є належним відповідачем у вказаній справі. У той же час, факт такої відмови жодним чином не спростовує чинність поданих документів та факт переходу права власності. Посилається на обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.
07.10.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Вказана заява була передана головуючому судді 10.10.2025 року.
28.10.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких позивач вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позов.
04.12.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульського Д.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 04.12.2025 року, без фіксування технічними засобами, в якій останній просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання 04.12.2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у заяві від 28.10.2025 року просила розглядати справу за її відсутності. Представник відповідача у заяві від 04.12.2025 року просив розглядати справу за його відсутності. Третя особа у поясненнях від 10.04.2025 року просила розглядати справу за відсутнсоті представника.
Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що 21.09.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та AT КБ «ПриватБанк» було укладено договір фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 (а. с. 8-17).
Відповідно до додатку 1 до договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року специфікації майна, АТ КБ «Приватбанк» передає ФОП ОСОБА_1 у лізинг транспортний засіб Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , вартість якого на момент укладання договору складала 690080,00 грн. (а. с. 18).
Згідно п.п. 1.1. договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року банк зобов'язується набути у власності у ТОВ «ЛІОН АВТО» предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати його у її користування на строк, визначений у договорі, а лізингоодержувач зобов'язувалося сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, передбаченим цим договором
Відповідно до п. 1.2. договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року строк лізингу встановлений у 60 місяців, який обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому -передачі майна та який не може бути менше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу
26.08.2024 року між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_1 було складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, який підписано позивачем та довіреною особою банку. Даним актом підтверджено, що всі зобов'язання сторін по договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року були виконані належним чином, претензії у сторін відсутні, лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі платежі за договором лізингу, а предмет лізингу - автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу (а. с. 25).
27.09.2024 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та АТ КБ «Приватбанк» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу, відповідно до п.п. 1.1. якого у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати покупцем усієї вартості предмету лізингу за Договором лізингу, продавець зобов'язувався передати у власність мені предмет лізингу - автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , а покупець, у свою чергу, зобов'язувалася прийняти даний транспортний засіб на умовах, визначених цим договором (а. с. 19-20).
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ МВС № 5341) від 19.10.2024 року відомості про власника транспортного засобу марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_1 , АТ КБ «Приватбанк» мітяться в Єдиному реєстрі боржників (а. с. 150-152).
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України припинення зобов'язання виконанням зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавщо на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право: вибрати об'єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об'єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об'єкта лізингодавцю; відмовитися від прийняття об'єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям; вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем; оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об'єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об'єкта.
Статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що сторонами виконано умови договору фінансового лізингу, складено і підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу, а відтак право власності на автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , мало перейти до позивача, проте перереєстрація вказаного автомобіля на ім'я ОСОБА_1 неможлива у звязку із тим, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника АТ КБ «Приватбанк» (попереднього власника).
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що на момент виникнення спірних правовідносин АТ КБ «Приватбанк» внесено до Єдиного державного реєстру боржників.
Згідно ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Водночас, згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Пунктом 15 Порядку № 1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:
перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням;
транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, встановленому ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, встановленому ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
транспортний засіб придбано в порядку, установленому ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до п. 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 985.
У свою чергу, перереєстрація транспортного засобу на підставі договору фінансового лізингу не підпадає під виключення, зазначені у п. 15 Порядку № 1388.
У даному випадку дії позивача щодо перереєстрації транспортного засобу, спрямовані на завершення процедури відчуження майна від АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 за результатами виконання договору фінансового лізингу № DODVFLODN7BR9-1 від 21.09.2021 року.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання за нею права власності на автомобіль марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 .
Щодо посилань представника відповідача на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17 зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Суд вважає, що обставини наявності відповідача в Єдиному реєстрі боржників для даного спору щодо визнання права власності на транспортний засіб не мають правового значення, оскільки перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою та у спірних правовідносинах визначальним є виконання умов договорів фінансового лізингу як правомірна підстава набуття позивачем права власності. Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на транспортний засіб.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у розмірі загальному розмірі 6 900,80 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями. Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 900,80 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 317, 321, 386, 392, 627, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 90, 92, 95, 133-141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки Opel Grandland X, 2021 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 80 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Третя особа: Головний сервісний центр МВС, 04052, м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62, код ЄДРПОУ 40109173.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.01.2026 року.
Суддя І.В. Григоренко