22.04.2026 Справа № 756/5558/26
Унікальний номер № 756/5558/26
Провадження № 1-кс/756/1108/26
22 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
адвоката: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
02.04.2026 до Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала клопотання, прокурор та слідчий повторно не з'явились у судове засідання, були повідомлені належним чином, тому справу розглянуто без їх участі.
Вислухавши пояснення автора клопотання, дослідивши матеріали справи за клопотанням, слідчий суддя приходить до висновку про те, що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В обґрунтування клопотання вказується, що 13.05.2025 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва, було накладено арешт автомобіль марки «Chevrolet», моделі «Bolt», VIN код: НОМЕР_1 , чорного кольору, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12024100050003244, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2024, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, якою заборонено на час досудового розслідування володіти, розпоряджатися та користуватись вказаним майном будь-яким особам. Заявниця вказує на те, що цей автомобіль безпідставно визнаний речовим доказом, на цей час відпали потреби у застосуванні арешту тому просила скасувати арешт.
Відповідно до ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що 13.05.2025 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва, було накладено арешту автомобіль марки «Chevrolet», моделі «Bolt», VIN код: НОМЕР_1 , чорного кольору, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_4 .
Як підставу для накладення арешту в ухвалі суду вказано те, що це майно має значення для кримінального провадження, так як зберігало на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених у ст.98 КПК України та визнано речовими доказами.
Поряд з цим, приписи ч. 1 ст. 100 КПК України передбачають, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика ЄСПЛ, стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004). У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28.10.1999, п.78).
Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Із змісту вищезазначених норм вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і за припинення потреби у вилученні певних речей, вчиненому в інтересах дієвості кримінального провадження, таке майно повинно бути якнайшвидше повернуте цим особам.
Також, слід враховувати, що арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни важливих обставин або виявлення чи виникнення нових обставин.
Як видно із клопотання та долучених до нього документів ОСОБА_4 не є підозрюваним, а є потерпілим у цьому кримінальному провадженні, належний йому автомобіль не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігає його сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, не є предметом чи об'єктом кримінального правопорушення, злочинцями була використана лише публічна інформація про його особисті характеристики(рік, номер, тощо) як привід чи спосіб заволодіти майном, а саме грошовими коштами іншого потерпілого, тому він не відповідає критеріям, викладеним у ст.98 КК України, а відтак його безпідставно визнано речовим доказом і відповідно арешт накладено необґрунтовано.
Окрім того, зважаючи на те, що прокурор та слідчий повторно у судове засідання не з'явились, вони не спростували під час судового розгляду доводи автора клопотання щодо не доцільності подальшого застосування арешту автомобіля, тому слідчий суддя приходить до висновку, арешт слід скасувати.
Керуючись статтями 7, 9, 98, 167, 170-174,284,309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна -задовольнити.
Скасувати арешт, накладений 13.05.2025 ухвалою Оболонського районного суду м.Києва на автомобіль марки «Chevrolet», моделі «Bolt», VIN код: НОМЕР_1 , чорного кольору, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12024100050003244, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2024, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст.169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про скасування арешту з тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1