Справа № 643/8278/26
Провадження № 1-кс/643/3360/26
24.04.2026 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22025220000000428 від 17.04.2025, -
встановив:
ОСОБА_3 23.04.2026 звернувся до слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22025220000000428 від 17.04.2025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 144-1 КК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.04.2026 на наступне майно: мобільний телефон марки «Apple», моделі: iPhone 14 Pro Max, номер моделі: MQ993J/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператору «lifecell»: НОМЕР_4 , фіолетового кольору, в чорному чохлі, з встановленим паролем: НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Samsung», назва пристрою: Galaxy A24, назва моделі: SM-A245F/DSN, серійний номер: НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , з сім-карткою оператору «Kyivstar»: НОМЕР_9 , чорного кольору, в чорному чохлі, з встановленим графічним паролем, для ведення якого необхідно провести по цифрах в наступному порядку: 6987.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що не причетний до групи іноземців, які організували незаконну фінансову діяльність. Слідчі дії проведені повністю, а подальше продовження арешту заважає йому як власнику вказаного майна реалізовувати своє право власності. Вважає, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 23.04.2026 за клопотанням відкрито провадження, призначено судове засідання, витребувано матеріали кримінального провадження, в судове засідання викликано учасників судового розгляду.
24.04.2026 через канцелярію суду надійшов лист слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області, в якому зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025220000000428 від 17.04.2025 встановлено, що вилучені речі не містять інформацію, яка має значення для розслідування вказаного кримінального провадження, не містять слідову та (або) іншу інформацію, що має доказове значення, а також не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування. У зв'язку з наведеним орган досудового розслідування не заперечує щодо скасування арешту майна, виявленого та вилученого за місцем фактичного проживання заявника клопотання. Розгляд клопотання просив провести без участі представника органу досудового розслідування у зв'язку зі значною службовою завантаженістю.
У судове засідання заявник клопотання не з'явився, заяв та клопотань до слідчого судді не надходила.
Неявка заявника клопотання та представника органу досудового розслідування, за клопотанням якого було арештовано майно, повідомлених про час та місце розгляду, не перешкоджає розгляду матеріалів клопотання.
Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами клопотання, дослідивши позицію органу досудового розслідування, дійшов до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.04.2026 на майно, яке було вилучено 10.04.2026 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Apple», моделі: iPhone 14 Pro Max, номер моделі: MQ993J/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператору «lifecell»: НОМЕР_4 , фіолетового кольору, в чорному чохлі, з встановленим паролем: НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Samsung», назва пристрою: Galaxy A24, назва моделі: SM-A245F/DSN, серійний номер: НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , з сім-карткою оператору «Kyivstar»: НОМЕР_9 , чорного кольору, в чорному чохлі, з встановленим графічним паролем, для ведення якого необхідно провести по цифрах в наступному порядку: 6987 - було накладено арешт.
У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025220000000428 від 17.04.2025 встановлено, що вилучені речі не містять інформацію, яка має значення для розслідування вказаного кримінального провадження, не містять слідову та (або) іншу інформацію, що має доказове значення, а також не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
ОСОБА_3 не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Протоколу. Особливе значення цього принципу пояснюється і закріпленням його серед загальних засад кримінального провадження (п. 9 ч. 1 ст. 7, ст. 16 КПК України).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74, від 13.07.1979, в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Обмеження права власності не тільки має ґрунтуватися на законі, а знаходитись під дією судового контролю і мати тимчасовий характер.
Європейським судом з прав людини у справі "Смірнов проти України", заява № 36853/09, від 18.12.2018 було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
У справі "Свіргунець проти України", заява № 38262/10, від 30.04.2020, ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Власник майна, ініціюючи перед слідчим суддею питання щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме, звернувшись до слідчого судді з даним клопотанням, має обґрунтовані підстави, вважати, що такий спосіб захисту його прав є належним.
Об'єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.
З аналізу зазначених вище норм процесуального законодавства вбачається, що навіть якщо ухвалою слідчого судді майно було арештоване, це не може бути перешкодою для перевірки наявності підстав для подальшого обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном після проведення низки необхідних слідчих та процесуальних дій.
Наведене, за переконанням слідчого судді, не може бути залишено без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», заява N 23543/02, від 02.11.2006, серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна у кримінальному провадженні, тобто мирного володіння таким майном.
Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При ухвалені судового рішення враховано, що до особи яка є власником або володільцем майна, має бути застосована належна правова процедура.
Також слідчим суддею враховано і те, що у кримінальному провадженні має існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, у тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається у понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки для особи.
Нормою ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Завдання кримінального провадження превалюють над будь-якими міркуваннями, припущеннями та неперевіреними відомостями.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься принцип недоторканності права власності.
У масиві процесуального матеріалу, зібраного в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, доказів на підтвердження того, що вилучені речі містять інформацію, яка має значення для розслідування вказаного кримінального провадження, не встановлено.
Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше обмеження власника у його правомочностях щодо майна, суперечитиме засаді недоторканості права власності.
Скасування арешту на майно, щодо якого подане клопотання, не унеможливить жодним чином досягнення завдань кримінального провадження.
На підставі наведеного вище, керуючись загальними засадами кримінального провадження, з метою виконання його завдань, в рамках застосування належної правової процедури, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна в частині права користування підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 16, 22, 26, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задоволити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.04.2026 на майно, яке було вилучене вилучене 10.04.2026 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Apple», моделі: iPhone 14 Pro Max, номер моделі: MQ993J/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператору «lifecell»: НОМЕР_4 , фіолетового кольору, в чорному чохлі, з встановленим паролем: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон марки «Samsung», назва пристрою: Galaxy A24, назва моделі: SM-A245F/DSN, серійний номер: НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , з сім-карткою оператору «Kyivstar»: НОМЕР_9 , чорного кольору, в чорному чохлі, з встановленим графічним паролем, для ведення якого необхідно провести по цифрах в наступному порядку: 6987 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 28.04.2026 о 09:15.
Слідчий суддя ОСОБА_1