Справа № 643/4963/21
Провадження № 6/643/22/26
27.04.2026
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до Салтівського районного суду міста Харкова з заявою, в якій просить замінити вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у виконавчому провадження з примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2021 у справі № 643/4963/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заяви представник посилався на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2021 року у справі № 643/4963/21 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто солідарно гроші в сумі 122 186 (сто двадцять дві тисячі сто вісімдесят шість) гривень та 13 коп. та 59 468,98 грн., 3 % річних на підставі невиконання кредитного договору № СNL 700/502/2007. 08.08.2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №08/2024/3-ДФ, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № СNL 700/502/2007 перейшли до ТОВ «Діджи Фінанс». На підставі вказаних обставин ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права кредитора за Кредитним договором № CNL-700/502/2007.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.05.2025 року заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.
Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів. Зокрема, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова. Набрання чинності зазначеним Законом України відбулося 25 квітня 2025 року.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, у заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник ТОВ «ОТП Факторинг» у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, пояснення з приводу заяви не надав.
Боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, пояснення з приводу заяви не надали.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.11.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 3% річних у сумі 59468,98 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 122186,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати по сплаті судового збору 1362,42 грн. з кожного.
Заочне рішення набуло законної сили 21.12.2021 року.
На виконання вказаного судового рішення, Московським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи.
08.08.2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 08/2024/3-ДФ, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № СNL 700/502/2007 від 10.01.2007 року перейшли до ТОВ «Діджи Фінанс».
З долученого до матеріалів справи Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 08/2024/3-ДФ від 08 серпня 2024 року, вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржників за кредитним договором № СNL 700/502/2007 від 10.01.2007 року.
Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору, зазначені в Додатку № 5 до договору, що є його невід'ємною частиною.
На підставі вказаних обставин ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права кредитора за Кредитним договором № CNL-700/502/2007.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання виконавчого напису, при цьому реалізувати право на примусове стягнення сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52, 334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.
Виконавче провадження № 67723159, яке стосується боржників перебуває у стані відкритого виконавчого провадження.
Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло усіх прав кредитора до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № № СNL 700/502/2007 від 10.01.2007 року, тому наявні правові підстави для заміни стягувача.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 433, 442 ЦПУ України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2021 року у справі № 643/4963/21 за позовною заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя - О.О. Олійник