Справа № 583/188/26
2-з/583/5/26
28 квітня 2026 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
У провадженні судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. перебуває цивільна справа № 583/188/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
27.04.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на майно відповідачки ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5920387800:02:001:5250; земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровий номер 5920387800:01:001:0596; квартиру АДРЕСА_1 , а також встановити, що арешт застосовується в межах суми позовних вимог без позбавлення права користування майном.
Вимоги за заявою мотивує тим, що загальний розмір заявлених позовних вимог у справі №583/188/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням становить 2 725 820 грн, що є значною сумою та об'єктивно створює ризик утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі його задоволення. Спір між сторонами має тривалий характер, оскільки позивачі протягом майже десяти років змушені захищати свої порушені права у судовому та правоохоронному порядку, тоді як відповідачка протягом усього цього часу не вживала жодних дій для добровільного відшкодування заподіяної шкоди, що додатково підтверджує ризик невиконання можливого рішення суду. З урахуванням значного розміру заявлених вимог існує об'єктивна ймовірність вчинення дій, спрямованих на відчуження майна, його переоформлення або приховування з метою уникнення виконання можливого рішення суду. Заявлені позовні вимоги є майновими, а тому накладення арешту на майно відповідачки є прямо пов'язаним із предметом спору та спрямоване виключно на забезпечення реального виконання рішення суду. У зв'язку з наведеним заяву про забезпечення позову просить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до чч. 1, 2 статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову. Крім того, розмір завданої позивачам моральної шкоди має оціночний характер та визначений самими відповідачами.
Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Доводи заяви про забезпечення позову про те, що позивач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, а також і вчинить дії, спрямовані на відчудження належного йому майна з метою ухилення від виконання судового рішення, не ґрунтуються на відомостях, що містяться в матеріалах справи. Також матеріали справи не містять відомостей про вартість майна, на яке вимагається накласти арешт, що унеможливлює врахування критерію співмірності заходу забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю та небгрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 258-260 ЦПК України, суддя -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.І.Савєльєва