Справа №295/5041/26
Категорія 25
2-о/295/123/26
про направлення справи за підсудністю
27.04.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
розглянувши заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Українець Оксаною Леонідівною, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
Адвокат Українець О.Л. звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду з заявою адвокат Українець О.Л. посилається на ст. 316 ЦПК України зазначаючи, що ОСОБА_1 фактично проживає на території АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що заява не підсудна Богунському районному суду м. Житомира з огляду на таке.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В статті 29 ЦК України зазначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
В пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Дійсно в ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 295 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Сукупний аналіз норм ЦПК України дає підстави дійти висновку, що для визначення територіальної юрисдикції справи підлягає врахуванню лише зареєстроване у встановленому порядку місце проживання особи, його норми не містять положень, які дозволяють визначити суд, до територіальної юрисдикції якого підсудна справа, за фактичним місцем проживання сторони.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 зазначено, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Згідно з відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не відноситься до території Богунського району м. Житомира.
Також на підставі матеріалів справи підтверджується, що заінтересовна особа ОСОБА_2 , а також дитина - ОСОБА_3 не зареєстровані на території Богунського району м. Житомира.
Долучений до заяви акт ПП «КВЖРЕП №15» від 20.03.2026 про фактичне проживання ОСОБА_1 з дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , не є належним доказом, який підтверджує зареєстроване/задеклароване місце проживання чи перебування заявника. Вказаний документ не передбачений положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
За наведених обставин, суд вважає, що підстави для звернення з цією заявою до Богунського районного суду м. Житомира відсутні.
Крім того, суд звертає увагу, що порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Зі змісту ч. 3 ст. 31 ЦПК України вбачається, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
За таких обставин, належним судом, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого знаходиться зареєстроване місце проживання заявника, та який відповідно до законодавства уповноважений здійснювати розгляд цієї справи, є Ємільчинський районний суд Житомирської області, а тому з метою дотримання правил підсудності, суддя вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи за підсудністю до зазначеного суду.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 295, 316 ЦПК України, суддя
Матеріали цивільної справи №295/5041/26 за заявою, поданою представником ОСОБА_1 - адвокатом Українець Оксаною Леонідівною, про встановлення факту, що має юридичне значення, направити за підсудністю до Ємільчинського районного суду Житомирської області.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Стрілецька