Справа № 183/12607/25
№ 2/183/4424/26
20 квітня 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 14000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього. Вказаний кредитний договір неодноразово було продовжено сторонами шляхом укладення додаткових договорів, і відповідно до останнього додаткового договору сторони погодили, що «строк, на який надається кредит - 85 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 30.03.2024». У зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 27720 грн., яка складається з наступного: 14000 грн. - заборгованість по кредиту; 13720 грн. - заборгованість по процентам. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглядати дану справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 06.01.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е445», надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу номер телефону, та за допомогою електронного підпису, укладено кредитний договір №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах (встановлюють у Заявці):
Сума кредиту 14000 грн. Строк на який надається кредит 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 16.02.2024 (п.2-4 Заявки).
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,0 % за один день користування кредитом (п.7.Заявки).
Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ» (п. 8 Заявки).
Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, що підтверджується квитанцією про переказ коштів на суму 14000 грн 06.01.2024 (а.с.15).
Кредитний договір №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 неодноразово було продовжено сторонами шляхом укладення:
- додаткового договору від 19.01.2024, згідно з яким сторони кредитного договору погодили, що строк, на який надається кредит - 56 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 01.03.2024 (а.с.22);
- додаткового договору від 03.02.2024, згідно з яким сторони кредитного договору погодили, що строк, на який надається кредит - 71 день з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 16.02.2024 (а.с.23);
- додаткового договору від 17.02.2024, згідно з яким сторони кредитного договору погодили, що строк, на який надається кредит - 85 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 30.03.2024 (а.с.24), які також підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу номер телефону, та за допомогою електронного підпису.
До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
У підписаному відповідачем кредитному договорі №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 та додаткових договорах до нього, визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024, заборгованість відповідача становить 27720 грн., яка складається з наступного: 14000 грн. - заборгованість по кредиту; 13720 грн. - заборгованість по процентам (а.с.25).
ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 14000 грн, водночас відповідач, отримавши кредит, зобов'язання за договором №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 не виконав.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, відтак, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не погоджується зі складеним позивачем розрахунком кредитної заборгованості в частині нарахованих відсотків, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 06.01.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У даній справі кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений 06.01.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за ставкою 1 % в день, що складає 11900 грн (14000 х 1 % х 85 = 11900 грн).
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 у розмірі 25900 грн, яка складається з наступного: 14000 грн - заборгованість по кредиту; 11900 грн - заборгованість по процентам.
Згідно з платіжною інструкцією при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (із застосуванням пониженої ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 27720 грн., з яких задоволено вимоги на суму 25900 грн., тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2263,35 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.01.2024-100000709 від 06.01.2024 у розмірі 25900 грн, яка складається з наступного: 14000 грн - заборгованість по кредиту; 11900 грн - заборгованість по процентам.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2263,35 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133А;
відповідач - ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 20 квітня 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.