Справа № 202/1159/26
Провадження № 1-кс/202/2821/2026
Іменем України
23 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна, -
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 42026041330000009 від 26.01.2026 за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
11.02.2026 року в ході досудового розслідування задокументовано факт одержавння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США. На підставі зібраних під час досудового розслідування доказів, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369-2 КК України: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
17.04.2026 року стороною обвинувачення проведено обшуки легкових автомобілів марки KIA SORENTO VIN код НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , Toyota Land Cruiser Prado vin код НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , Toyota C-HR VIN код НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_6 , за результатами яких вилучено серед іншого вищевказані автомобілі.
Постановою слідчого від 17.04.2026 року вищевказані автомобілі визнано речовими доказами.
Власником легкового автомобіля марки KIA SORENTO VIN код НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 є БО БФ "Надійні друзі", директор ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, органом досудового розслідування вирішується питання щодо накладення арешту на вищевказаний вилучений автомобіль - речовий доказ так як в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що зазначений автомобіль використовувався причетними особами як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор у судове засідання не з'явився, завчасно надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Представник власника (володільця) майна у судове засідання не з'явилась, завчасно надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по вказаних матеріалах, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна, згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку, згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Як встановлено в судовому засіданні, досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчим та прокурором не надано достатніх та переконливих доказів того, що вказаний транспортний засіб в подальшому будуть слугувати речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно змісту ч. 3 ст. 358 КК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Відповідальність за ч. 3 ст. 369-2 КК України настає у разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, є офіційні документи, а не матеріальні цінності.
Предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є неправомірна вигода (привілей, хабар), тобто будь-які матеріальні та нематеріальні цінності, що надаються зловмисникові без законних підстав.
Натомість, слідчий просить накласти арешт на майно (автомобіль), що не може бути речовим доказом в кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, жодних законних обставин, які б давали підстави для накладення арешту на вищевказане майно і доводили доцільність застосування такого заходу слідчим та прокурором не доведено, оскільки фактично не наведено і не надано жодного належного та допустимого доказу того, що майно, на яке пропонується накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369-2 КК України, щодо якого проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні.
Крім цього, з доданих до клопотання матеріалів не вбачається достатніх підстав, які вказують на те, що вилучене майно використовувалось як знаряддя вчинення злочину.
Таким чином, на переконання слідчого судді, клопотання про арешт майна не містить належних обґрунтувань, а його матеріали доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на майно, як того вимагає ст. 171 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1