Справа № 229/2406/22
1-кп/212/195/26
про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за №22022050000001127 від 04.06.2022 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
встановив:
У провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Прокурор надав клопотання від 28 квітня 2026 року про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення і тому враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримала.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, просив суд оборати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник зазначив, що підтримує позицію обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним, клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, ухвалу Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , скасовано.
Продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17 травня 2026 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначено ОСОБА_5 розмір застави у межах 1500 (тисячу п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4992 000 (чотири мільйона дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці на такий розрахунковий рахунок: Дніпровський апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, номер рахунку UA168201720355229001500086699.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти, покласти на нього такі обов'язки: -повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання; -за першим викликом з'являтися до суду; -не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора та суду; -здати на зберігання до відповідних державних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; -носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за яке, у разі доведеності вини, може бути призначено покарання від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_5 перебуваючи не в умовах попереднього ув'язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, суд враховує характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини стосовно того, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_5 , характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Крім того, згідно абзацу 8 ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану суд, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 Про це також зазначено і в рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»: «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно……Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»
Як вбачається з наявних матеріалів, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, однак вчинених без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей.
Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з 03 червня 2022 року без обвинувального вироку.
За правовими позиціями ЄСПЛ практика тримання під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких правил, які б регулювали такі питання (зокрема граничні строки тримання під вартою на стадії судового розгляду), внаслідок чого такі особи можуть бути позбавленими свободи протягом тривалого строку без відповідного дозволу суду, несумісна з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і принцип верховенства права («Єлоєв проти України»; «Микола Кучеренко проти України»; «Доронін проти України»).
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд виходить з наступного.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що застава в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 992 000 (чотири мільйона дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Суд вважає необхідним роз'яснити ОСОБА_5 наслідки невиконання цих обов'язків. Так, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 370, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити, продовжити застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 червня 2026 року, включно.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_5 розмір застави у межах 1500 (тисячу п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4992000 (чотири мільйона дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти, покласти на нього такі обов'язки:
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
- за першим викликом з'являтися до суду;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора та суду;
- здати на зберігання до відповідних державних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до установи виконання покарань.
На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до ухвалення судового рішення по суті протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1