23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6138/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.П.Агро» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року (суддя Ільков В.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 14.11.2025 року) в справі №160/6138/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.П.Агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
05.03.2024 року ТОВ «О.С.П.Агро» (далі по тексту - позивач або ТОВ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач або ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 року №0/32520/0714.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року скасовано, прийнято у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 20.12.2024 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від від 15.04.2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року скасовано, позов ТОВ «О.С.П.Агро» задоволено, визнано непрвлмірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 №0/32520/0714.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від від 15.04.2025 року у справі № 160/6138/24 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказував, що апеляційний суд не проаналізував положення національного законодавства на предмет регулювання порядку визначення дня виникнення заборгованості. У зв'язку з цим не було належним чином встановлено обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе, таких як день виникнення заборгованості, курс євро до гривні, встановлений Національним банком України станом на день виникнення заборгованості. У спірному випадку Головне управління ДПС у Дніпропетровській області встановило, що 26 жовтня 2022 року позивач здійснив попередню оплату на користь нерезидента на суму 85 500,00 євро, а тому, відповідно до чинного на момент здійснення оплати законодавства, граничним строком поставки товару є 23 квітня 2023 року. Станом на 01 вересня 2023 року поставка товару не відбулася. З 24 квітня 2023 року (наступний день після закінчення граничного строку розрахунків) по 01 вересня 2023 року (останній день періоду, який охоплюється перевіркою) сплинув 131 день. З урахуванням зазначеної кількості днів прострочення та суми непоставленого товару в національній валюті (3432867,75 грн), загальний розмір пені у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення становить 1349117,03 гривень. Гривневий еквівалент суми непоставленого товару контролюючий орган обрахував, виходячи з суми операції в іноземній валюті 85 500,00 євро за курсом Національного банку України до гривні станом на 24 квітня 2023 року - 40,1505 грн. У спірних правовідносинах день виникнення заборгованості слід пов'язувати не з датою здійснення авансового платежу, а з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України. Саме з цього моменту зобов'язання контрагента, яке не було виконано у визначений строк, трансформується у заборгованість, що є підставою для обчислення пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII. Ураховуючи, що зазначені обставини щодо дня виникнення заборгованості та, відповідно, курсу євро до гривні, встановленого Національним банком України станом на день виникнення заборгованості, так і не були встановлені під час нового апеляційного розгляду, для правильного вирішення спору вказані обставини необхідно встановити з урахуванням висновків суду, викладених у постанові.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністратиного суду від 12.11.2025 року позовну заяву ТОВ «О.С.П.Агро» залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «О.С.П.Агро», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що суд першої інстанції пов'язав день виникнення заборгованості з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, обґрунтовуючи це таким: заборгованість у сфері валютних розрахунків не є тотожною самому зобов'язанню; зобов'язання сторони існує від моменту його виникнення за договором, однак воно набуває ознак заборгованості лише після закінчення граничного строку його виконання. На обґрунтування цього суд послався на ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», взявши до уваги вжиті в цих актах визначення понять «зобов'язання», «дебіторська заборгованість». Дійсно, ані ст. 1 Закону № 2473-VIII, що визначає термінологію, ані сам Закон не містять безпосереднього визначення поняття «день виникнення заборгованості». Разом з тим, ч. 2 ст. 1 Закону встановлює, що інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, визначених іншими законами України з питань регулювання фінансових послуг. Тобто у випадку, якщо Закон № 2473-VIII не містить визначення певного терміну, його значення може застосовуватися лише за умови, що воно: 1) визначене саме в законі; і 2) такий закон належить до сфери регулювання фінансових послуг. НП(С)БО та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не належать до законів з питань регулювання фінансових послуг, оскільки регулюють виключно порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Застосування судом бухгалтерських норм для тлумачення поняття «день виникнення заборгованості» є некоректним і суперечить ч. 2 ст. 1 Закону № 2473-VIII. Закон № 2473-VIII не визначає та не надає дефініції, що є днем виникнення заборгованості у відносинах імпорту. Натомість щодо експорту містить вказівку у ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII, якою внормовано, що з точки зору експорту товару, заборгованість виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується. Закон №2473-VIII не визначає жодного іншого можливого моменту виникнення такої заборгованості, у тому числі, немає згадок про 181-й день з дня оформлення експорту товару (перший день закінчення граничних строків). Якщо у сфері експорту заборгованість виникає у момент першої події, то за аналогією при імпорті такою подією є день здійснення авансового платежу. Саме з цього моменту при імпорті починає існування заборгованість, відлік граничного строку розрахунку і лише після закінчення цього періоду починається період «порушення». Апелянт вказував, що за пп. 4 п. 3 Інструкції, затвердженої Постановою НБУ №7 від 02.01.2019 р., днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. Тобто день виникнення порушення визначає момент початку прострочення, а не момент, коли виникає заборгованість, що призводить до цього прострочення. Частина 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII не оперує поняттям «день виникнення порушення», а використовує саме категорію «день виникнення заборгованості». Тож, ці поняття є різними юридичними категоріями, кожне з яких має самостійний зміст. Відповідач, з яким погодився суд, застосував курс гривні щодо іноземних валют 40,15050 грн. за 1 Євро, встановлений НБУ станом на перший день прострочення граничного строку розрахунків (на 181-й день - 24.04.2023 р.), тобто, на перший день порушення. Апелянт вказував, що за даними архіву, розміщеного на офіційному сайті НБУ, курс Євро станом на 26.10.2022 р. становив 36,08040 грн. (день оплати товару), тобто є значно нижчим, ніж станом на 24.04.2023 р. (40,15050 грн.), що призвело до збільшення розміру пені на 347 993,55 грн. (тобто, на 20 %) і покладення на позивача надмірних зобов'язань. За наведеного обґрунтування, ГУ ДПС у Дніпропетровській області має керуватися курсом НБУ на дату виникнення заборгованості, а саме на дату оплати товару - 26.10.2022 р.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту. Національним банком України встановлено граничний строк розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України, строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. відповідно до умов договору продавець мав забезпечити поставку позивачеві товару протягом 90 днів після отримання передплати, тобто за платежем від 26 жовтня 2022 року - до 24 січня 2023 року. Згідно додаткової угоди № 7 від 17 березня 2023 року сторони домовились про зміну обсягу та ціни контракту, після чого позивач згідно з платіжним дорученням від 20 березня 2023 року здійснив платіж у розмірі 69700,00 Євро. За імпортними операціями податковий орган стягує з резидентів (покупців) пеню, якщо поставка товару від нерезиденту не відбулася в обумовлені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків - 180 днів з дня здійснення авансового платежу. Суд першої інстанції вказував, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат (пункт 11 НП(с)БО). Згідно з п.п.4 п.3 розділу І Інструкції №7 день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. У разу порушення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення законодавчо встановленого строку та строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду. Днем виникнення порушення (з якого починає нараховуватись пеня) є перший день після закінчення 180 (365) - денного строку або строку, продовженого висновком Мінекономіки (згідно з ч.4 ст.13 Закону про валюту і п.4 Інструкції №7 перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку Мінекономіки). Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473 встановлено відповідальність не з моменту виникнення заборгованості, встановленої умовами зовнішньоекономічного контракту, а з моменту заборгованості, що виникла внаслідок порушення строків розрахунків, встановлених НБУ (прострочення розрахунків). Строки поставки товару, визначені сторонами у договорі та додаткових угодах до нього, підлягають урахуванню при визначенні моменту належного виконання зобов'язань контрагентом. Відповідно до вимог чинного законодавства такі строки не можуть виходити за межі граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, встановлених Національним банком України. Умови договору щодо строків поставки мають юридичну силу лише в тій частині, яка узгоджується із зазначеними імперативними приписами. Домовленості сторін не можуть змінювати чи продовжувати строки, встановлені Національним банком України, оскільки останні є обов'язковими до застосування незалежно від волевиявлення учасників правовідносин. У спірному випадку Головне управління ДПС у Дніпропетровській області встановило, що 26.10.2022 року позивач здійснив попередню оплату на користь нерезидента на суму 85 500,00 євро, а тому, відповідно до чинного на момент здійснення оплати законодавства, граничним строком поставки товару є 23 квітня 2023 року. Станом на 01 вересня 2023 року поставка товару не відбулася. З 24 квітня 2023 року (наступний день після закінчення граничного строку розрахунків) по 01 вересня 2023 року (останній день періоду, який охоплюється перевіркою) сплинув 131 день. З урахуванням зазначеної кількості днів прострочення та суми непоставленого товару в національній валюті (3432867,75 грн.), загальний розмір пені у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення становить 1349117,03 гривень. При цьому, гривневий еквівалент суми непоставленого товару контролюючий орган обрахував, виходячи з суми операції в іноземній валюті 85500,00 євро за курсом Національного банку України до гривні станом на 24.04.2023 року - 40,1505 гривень. У спірних правовідносинах день виникнення заборгованості слід пов'язувати не з датою здійснення авансового платежу, а з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України. Саме з цього моменту зобов'язання контрагента, яке не було виконано у визначений строк, трансформується у заборгованість, що є підставою для обчислення пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII. Суд першої інстанції зазначав, що позивачем ні під час перевірки, ні під час судового оскарження не надавало документів, що підтверджують неможливість вжиття підприємством необхідних заходів, передбачених статтею 13 Закону №2473, з метою уникнення порушень встановлених строків розрахунків за укладеним зовнішньоекономічним контрактом та нарахування пені за порушення валютного законодавства. ТОВ «О.С.П.Агро» діючи на власний ризик в межах умов контракту, не було позбавлене можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи щодо неналежного виконання контрагентом зобов'язання за імпортним контрактом, проте цього не вчинив. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв'язку з виникненням форс мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого НБУ, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (введення воєнного стану чи початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов'язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримати резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк, а також з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово промислової палити України Згідно з Регламентом ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом. Лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили). Війна є форс-мажорною обставиною в силу закону. Однак це правило не діє автоматично для всіх контрактів на всій території України. Для того, щоб війна була визнана форс-мажором для договору, необхідно довести причинно-наслідковий зв'язок між війною та об'єктивною неможливістю виконати конкретний обов'язок за договором. Враховуючи викладене вище, вимоги Закону № 2473 і Регламенту ТПП, а також початок бойових дій на території України, для можливого звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, обґрунтування неможливості виконання зовнішньоекономічного контракту, засвідчується ТПП України сертифікатом про наявність форс-мажорних обставин із зазначенням періоду дії таких обставин. Неможливість виконання зобов'язання через форс-мажорні обставини не доведено та не підтверджено позивачем відповідними сертифікатами уповноважених органів.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «О.С.П.Агро» зареєстровано 02.04.2019 Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності ТОВ «О.С.П.АГРО» є: 10.41 виробництво олії та тваринних жирів, а саме: здійснює виробництво олії технічної ріпакової, муки ріпакової олії соняшникової технічної, шрот соняшниковий, макуха, гранульовані пелети з відходів соняшника технічні для спалювання.
Встановлено, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області отримало податкову інформацію від Національного банку України у листі від 20.03.2023 року № 25-0008/59/ДСК щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «О.С.П.Агро» валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 19 лютого 2021 року №НТ20210219SK.
У період з 06.09.2023 року по 12.09.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пп. 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1, п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82, пп.69.2 п. 69 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказів від 07.08.2023 року №3652-п та від 24.08.2023 року №3959-п, направлення від 05.09.2023 №5339 та у зв'язку із отриманням податкової інформації від Національного банку України від 20.03.2023 №25-0008/59/ДСК була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «О.С.П.Агро» з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2021 №НТ20210219SK за період з 19.02.2021 по 01.09.2023. За результатами перевірки складено акт від 19.09.2023 року №3277/04-36-07-14-04/42922782, в якому встановлено порушення ч. 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Висновки акту перевірки грунтуються на тому, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту ТОВ «О.С.П.Агро» здійснило оплату за товар всього на суму 155200,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 26 жовтня 2022 року на суму 85500,00 євро та № 4 від 20 березня 2023 року на суму 69700,00 євро, але станом на 01 вересня 2023 року поставка товару не відбулася. На думку податкового органу, ТОВ «О.С.П.Агро» допустило порушення граничних строків розрахунків по контракту за платежем від 26 жовтня 2022 року на суму 85500,00 євро на 131 день, тобто з 24 квітня 2023 року по 01 вересня 2023 року.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем 31.10.2023 року були подані заперечення на акт. Рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.11.2023 року №14966/6/04-36-14-10 висновки акту залишено без змін.
На підставі вказаного акту перевірки від 19.09.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 року №0/32520/0714, яким до ТОВ «О.С.П.Агро» застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 1349117,03 гривень.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивачем 11.12.2023 року подано скаргу до Державної податкової служби України 06.02.2024 року рішенням Державної податкової служби України №2902/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2023 року №0/32520/0714 - без змін.
Встановлено, що між ТОВ «О.С.П.Агро» (покупець) та ТОВ «Хенань Хуатай зернова та масляна машинобудівельна компанія» (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 19.02.2021 №НТ20210219SK, відповідно якого продавець продає, а покупець купує товари, а саме обладнання. Загальна вартість контракту 173460,00 євро, яка сплачувалась в наступному порядку: після підписання контракту покупець сплачує 52038, 00 євро (протягом 7 днів); не менше ніж за 7 днів до відвантаження товару із заводу, покупець сплачує 121422,00 євро.
Додатковою угодою №1 від 07.06.2021 року до контракту були внесені зміни, а саме: щодо найменування обладнання, його вартості (170960,00 євро); порядку оплати: після підписання контракту до 20.07.2021 51288,00 євро, друга частина в розмірі 119672,00 євро протягом 7 днів з моменту отримання офіційного повідомлення про готовність товару до відвантаження та поставки покупцю; порядку доставки (транспортування з заводу до порту Одеса або «Південний»); передбачено умову про те, що виробництво обладнання відбувається протягом 90 днів після отримання 30 % оплати.
Додатковими угодами №2 від 09.08.2021 року та №3 від 17.12.2021 року були внесені зміни до реквізитів сторін.
За додатковою угодою №4 від 14.02.2022 року з переліку обладнання було виключено градирню та монтажний матеріал, у зв'язку з чим вартість контракту стала 155700,00 євро.
Додатковою угодою №5 від 30.08.2022 року сторони договору внесли зміни до контракту щодо вартості контракту 155250,00 євро, які сплачуються двома частинами: 46600,00 євро протягом 7 днів з моменту підписання; 108650,00 євро за 14 днів до відвантаження обладнання із заводу; щодо порядку доставки (транспортування з заводу до Порту Констанца, Румунія, а далі автотранспортом до України).
Додатковою угодою №6 від 26.09.2022 року були внесені зміни: найменування обладнання; щодо вартості контракту 284500,00 євро, які сплачуються двома частинами: 85500,00 євро протягом 7 днів з моменту підписання; 199000,00 євро за 14 днів до відвантаження обладнання із заводу.
Також додатковою угодою №7 від 17.03.2023 року були внесені зміни щодо: найменування обладнання; вартості контракту - 359646,00 євро, яка сплачується двома частинами: 107900,00 євро протягом 7 днів з моменту підписання, 251745,00 євро за 14 днів до відвантаження обладнання із заводу; порядку доставки (транспортування з заводу до порту Одеса), але якщо поставка буде неможлива до порту Одеса, то продавець має право вимагати зміни місця доставки чи продовження строку поставки через форс-мажорні обставини; передбачено умову про те, що виробництво обладнання відбувається протягом 180 днів після отримання 30 % оплати.
Зрештою, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту ТОВ «О.С.П.Агро» здійснило оплату за товар всього на суму 155200,00 євро (еквівалент 5792879,51 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: №3 від 26.10.2022 року на суму 85500,00 євро (еквівалент 3084874 грн.) та №4 від 20.03.2023 року на суму 69700,00 євро (еквівалент 2798005,31 грн.).
Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ст. 1, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютне регулювання в Україні ґрунтується на принципі, у тому числі, свободи здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Згідно частин 1 - 3 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту. Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом. Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Згідно пунктів 21 -23 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Згідно із п. 14-2, п. 14-4 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Таким чином, Національним банком встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які становлять 365 календарних днів, 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно з 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Згідно ч. 6 ст. 13 вищевказаного Закону, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Суд звертає увагу, що підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Таким чином, відповідальність резидента у межах Закону України «Про валюту і валютні операції» та за порушення умов цього Закону настає у разі порушення граничного строку з імпорту та експорту товарів, порушення граничного строку розрахунків у іноземній валюті, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу або попередньої оплати.
Згідно пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (набрав чинності з 07.03.2022) тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Натомість суд вказує, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
У постанові від 07.05.2025 року у справі № 520/13866/24 Верховний Суд прийшов до висновку, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Відповідно до умов договору ТОВ «О.С.П.Агро», продавець мав забезпечити поставку товару протягом 90 днів після отримання передплати, тобто за платежем від 26 жовтня 2022 року - до 24 січня 2023 року. Цього не відбулось та згідно додаткової угоди № 7 від 17 березня 2023 року сторони домовились про зміну обсягу та ціни контракту, після чого позивач згідно з платіжним дорученням від 20 березня 2023 року здійснив платіж у розмірі 69700,00 Євро. Днем здійснення авансового платежу є 26 жовтня 2022 року.
Згідно п. 14-2, п. 14-4 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Отже, за імпортними операціями податковий орган стягує з резидентів (покупців) пеню, якщо поставка товару від нерезиденту не відбулася в обумовлені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків - 180 днів з дня здійснення авансового платежу. Розмір такої пені становить 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Відповідно до п. 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат (пункт 11 НП(с)БО).
Згідно з п.п.4 п.3 розділу І Інструкції №7 день виникнення порушення- перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. У разу порушення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення законодавчо встановленого строку та строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду.
Днем виникнення порушення (з якого починає нараховуватись пеня) є перший день після закінчення 180(365)-денного строку або строку, продовженого висновком Мінекономіки (згідно з ч.4 ст.13 Закону про валюту і п.4 Інструкції №7 перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку Мінекономіки).
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473 встановлено відповідальність не з моменту виникнення заборгованості, встановленої умовами зовнішньоекономічного контракту, а з моменту заборгованості, що виникла внаслідок порушення строків розрахунків, встановлених НБУ (прострочення розрахунків).
Домовленості сторін не можуть змінювати чи продовжувати строки, встановлені Національним банком України, оскільки останні є обов'язковими до застосування незалежно від волевиявлення учасників правовідносин.
Суд також приходить до висновку, що граничний строк розрахунків у спірних правовідносинах не міг перевищувати 180 днів з дня здійснення авансового платежу.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області встановило, що 26.10.2022 року позивач здійснив попередню оплату на користь нерезидента на суму 85 500,00 євро, а тому, відповідно до чинного на момент здійснення оплати законодавства, граничним строком поставки товару є 23 квітня 2023 року. Станом на 01 вересня 2023 року поставка товару не відбулася. З 24 квітня 2023 року (наступний день після закінчення граничного строку розрахунків) по 01 вересня 2023 року (останній день періоду, який охоплюється перевіркою) сплинув 131 день. З урахуванням зазначеної кількості днів прострочення та суми непоставленого товару в національній валюті (3432867,75 грн.), загальний розмір пені у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення становить 1349117,03 гривень.
При цьому, гривневий еквівалент суми непоставленого товару контролюючий орган обрахував, виходячи з суми операції в іноземній валюті 85500,00 євро за курсом Національного банку України до гривні станом на 24.04.2023 року - 40,1505 гривень.
Положення пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, визначають, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків: за операціями з експорту товарів: з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується; за операціями з імпорту товарів: з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).
Підпунктом 4 пункту 3 Інструкції встановлено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.
День виникнення заборгованості слід пов'язувати не з датою здійснення авансового платежу, а з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України. Саме з цього моменту зобов'язання контрагента, яке не було виконано у визначений строк, трансформується у заборгованість, що є підставою для обчислення пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII.
Відповідно до ч. 6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» , у разі якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв'язку з виникненням форс мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого НБУ, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (введення воєнного стану чи початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов'язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримати резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк, а також з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово промислової палити України.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виключно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України як уповноважений орган. Єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності, встановленої статтею 4 Закону № 185/94-ВР, за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що прямо передбачено у частині сьомій статті 6 цього Закону, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Позивачем не надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області сертифікати «Про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)».
Згідно п. 109.1, п. 109.2 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п. 112.1, 112.2, 112.7, 112.8 ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв'язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку, за умови виконання обов'язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.
Відповідальність за вчинення правопорушення у межах порушення податкового або іншого закодавства, що регулюється у тому числі Законом України «Про валюту і валютні операції» настає у разі коли дія порушення вчинена умисно, без наявності непереборних та незалежних від платника обставин.
Передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені до контролюючого органу обставини, які свідчать, що платник податків не удавано, не цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.
ТОВ «О.С.П.Агро» станом на 01.09.2023 року допустило порушення граничних строків розрахунків по контракту за платежем від 26.10.2022 року на суму 85500,00 євро на 131 день, тобто з 23.04.2023 року по 01.09.2023 року, у зв'язку з чим нараховано пеню в розмірі 1349117,03 грн.
Не встановлено, що ТОВ «О.С.П.Агро» вчиняло дії для уникнення порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
При ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.02.2022 року у справі №160/816/20, від 07.12.2021 року у справі № 826/8856/15, від 07.09.2021 року у справі №815/6764/15, від 15.04.2025 року у справі № 320/9027/23, від 07.05.2025 року у справі № 520/13866/24.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.П.Агро» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року в справі №160/6138/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова