28 квітня 2026 року Справа № 280/1573/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 лютого 2026 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшла позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за приписами статті 23 частини 1 пункту 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, у зв'язку з утриманням чотирьох дітей віком до 18 років;
- зобов'язати комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідкладно протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, у зв'язку з утриманням чотирьох дітей віком до 18 років.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позову зазначає, що є військовозобов'язаним на утриманні якого перебувають четверо дітей віком до 18 років та у якого відсутня заборгованість із сплати аліментів, у зв'язку з чим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що відповідач діяв протиправно, всупереч діючому законодавству, а тому просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.
12 березня 2026 року відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач не надав усіх необхідних документів, які вимагаються додатком 5 до Постанови № 560 для підтвердження підстав надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543, у зв'язку із чим комісією прийнято рішення про відмову у наданні такої відстрочки. Рішення, прийняте у формі протоколу, вважає правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 19 вересня 2023 року.
Позивач, до укладення шлюбу із ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , у якому згідно свідоцтв про народження Серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 народилось двоє дітей, батьком яких зареєстрований ОСОБА_1 : син ОСОБА_4 , 20 вересня 2009 року, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб з ОСОБА_3 розірвано в 2019 році, діти мешкають разом з матір'ю.
Позивач вказує, що станом на дату реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 у неї вже було двоє дітей (дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
ОСОБА_2 та діти ОСОБА_8 мають статус внутрішньо переміщених осіб.
Як стверджує позивач, на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 20 вересня 2009 року (дитина від попереднього шлюбу), син ОСОБА_5 (дитина від попереднього шлюбу), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (падчерка), син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (пасинок).
Згідно Висновку виконавчого комітету Запорізької міської ради про доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідність його інтересам дітей від 03 лютого 2026 року за № 12/03.3-28/00455 виконавчий комітет Запорізької міської ради дійшов висновку про доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_6 , малолітньою ОСОБА_7 , громадянином України ОСОБА_1 , та відповідність його інтересам дітей.
07 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява 20260107-276959 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як батько трьох і більше дітей до 18 років.
До заяви позивачем подано наступний перелік документів: копії свідоцтва про народження синів, падчерки та пасинка, копію свідоцтва про шлюб, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України стосовно пасинка та падчерки.
За результатом розгляду поданої позивачем заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пакету документів, відповідач рішенням комісії, оформленим протоколом від 09 січня 2026 року № 2, відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Причини відмови зазначені наступні: військовозобов'язаний не є батьком трьох дітей відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543).
Статтею 23 Закону № 3543для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Предметом спору у цій справі є рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 та СР , оформлене протоколом від 09 січня 2026 року № 2 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543.
Так, 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
В свою чергу, у додатку 5 до Порядку № 560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема, документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Ключовим питанням, в межах спірних правовідносин є наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Надаючи оцінку обґрунтованості відмови відповідача, суд враховує, що законодавець пов'язує право на відстрочку за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з самим фактом перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах.
Досліджуючи долучені позивачем до заяви про надання відстрочки від призову документи, суд вважає, що позивач підтвердив батьківство та утримання щодо двох дітей а саме: стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо пасинка та падчерки позивача суд зазначає, що згідно Висновку виконавчого комітету Запорізької міської ради про доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідність його інтересам дітей від 03 лютого 2026 року за № 12/03.3-28/00455 виконавчий комітет Запорізької міської ради дійшов висновку про доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_6 , малолітньою ОСОБА_7 , громадянином України ОСОБА_1 , та відповідність його інтересам дітей.
В той же час, доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_6 , малолітньою ОСОБА_7 , громадянином України ОСОБА_1 , та відповідність його інтересам дітей не є тотожним факту усиновлення позивачем вищезазначених осіб та не свідчить про виникнення у позивача обов'язку по отриманню падчерки та пасинка.
Відповідно до частини 1 статті 225 Сімейного кодексу України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Згідно частин 3 -5 статті 232 Сімейного кодексу України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Частиною 1 статті 233 Сімейного кодексу України передбачено, що на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії оновлених свідоцтв про народження падчерки та пасинка позивача та (або) рішення суду про встановлення факту перебування їх на утриманні позивача, усиновлення або інших документів, на підставі яких можна стверджувати, що у позивача виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України.
Отже заява позивача про надання відстрочки підтверджує факт утримання позивачем своїх синів від попереднього шлюбу, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, докази утримання неповнолітньої ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_7 , в матеріалах справи відсутні.
Суд зауважує, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту утримання позивачем ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_7 до суду не надано. Такі докази не долучалися позивачем і до заяви про надання відстрочки від призову по мобілізації. А факт спільного проживання позивача із падчеркою та пасинком не доводить факту їх утримання в розумінні СК України.
За наведених обставин суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав усіх належних доказів наявності правових підстав застосування до нього пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а його рішення про відсутність права на відстрочку, прийняте з урахування всіх обставин справи, та відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, тому є правомірним і скасуванню не підлягає. Отже в цій частині позову вимоги задоволенню не належать.
Позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними від первинної вимоги. Позаяк остання задоволенню не підлягає, то і вимога зобов'язального характеру теж задоволенню не належить.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними і допустимими доказами, тож до задоволення не підлягають.
Правові підстави для відшкодування судових витрат позивачу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов