Справа № 953/13286/25
Провадження № 2/243/1042/2026
27 квітня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Рудь Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 29.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1557-5583, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, товариство взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14300,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка 0,90% в день; стандартна % ставка 1,00 % в день. Також, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 від 16.06.2025 до договору про відкриття кредитної лінії № 1557-5583 від 29.05.2025, відповідно до якої товариство надало позичальнику додаткові кошти у розмірі 5700,00 грн.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю. Відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконала, внаслідок чого станом на 21.10.2025 утворилась заборгованість на загальну суму 57279 грн. 12 коп., з яких: 20000,00 грн.- заборгованість за кредитом; 25634,80 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 10000,00 грн. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦПК, 1644,32 грн. - заборгованість за комісією.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення сум наданої позики станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за договором не погасила, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1557-5583 від 29.05.2025 в сумі 57279,12 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що 29.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1557-5583. Відповідно до умов якого Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит за Кредитним договором від 29.05.2025 та Додатковою угодою від 16.06.2025 для задоволення особистих потреб, загально на наступних умовах: сума кредиту - 20 000,00 грн.; строк кредитування - 318 днів; базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.90% за кожен день користування кредитом; стандартна % ставка - 1.00% за кожен день користування кредитом; комісія за видачу кредиту - 20.00 % від суми виданого кредиту. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась із ними. Вказав, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Крім того, відповідач не заперечує сам факт укладення Договору та отримання грошових коштів, а підписуючи Кредитний договір та додатки до нього, що є його невід'ємною частиною, погодилась та підтвердив ознайомлення з усіма його умовами. Також, норма закону п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені та штрафу, а не до всіх умов Договору. Таким чином, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відповідачу не нараховувалось пені за невиконання зобов'язань за кредитним договором. Щодо правомірності нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання зазначив, що чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. Також вказав, що відповідач добровільно погодилась на умови кредитування, отже, повинна була розраховувати власні можливості та наслідки невиконання договору. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які стосуються предмету спору, а тому не доведено та не надано підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю, у розстрочці погашення боргу відмовити у повному обсязі, розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_1 будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає лише в частині тіла кредиту. Позовні вимоги в частині нарахування відсотків, пені, комісій та витрат на професійну правничу допомогу не визнає в повному обсязі, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування, однак позивач продовжував нарахування відсотків поза межами строку дії договору. Нарахована сума відсотків та пені є кабальною, несправедливою та такою, що створює істотний дисбаланс прав споживача (ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»). Також зазначила, що перебуває в складному матеріальному становищі, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІІ групи та має єдине джерело доходу пенсію по інвалідності у розмірі 2595,00 грн. Крім того, на виконанні вже перебуває рішення суду про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 21181,40 грн. Враховуючи її інвалідність та низький дохід, стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь фінансової установи є надмірним для неї тягарем, просить відмовити в цій частині. Також, у разі задоволення позову в частині тіла кредиту, на підставі ст. 267 ЦПК України просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців рівними щомісячними частинами, що не перевищують 20% від моєї пенсії (близько 520 грн/міс), та розглянути справу у її відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс»» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 29 травня 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1557-5583, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 14300,00 грн зі строком кредитування - 300 календарних днів (до 24.03.2026 року) (п. 4.10 договору), базовим періодом 14 днів (п. 4.5 договору), стандартною процентною ставкою 1,00% в день (п. 4.6 договору), зниженою відсотковою ставкою 0,90% (п. 10.2 договору), комісією за видачу кредиту 20,00% від суми виданого кредиту (п. 4.7 договору), який підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатору A2345.
Згідно Додаткової угоди від 16.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1557-5583 від 29.05.2025 року, відповідач ОСОБА_1 , отримала в ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 5700,00 грн.
З довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що грошові кошти за кредитним договором №1557-5583 від 29.05.2025 укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 14300,00 грн. та 5700,00 грн. за допомогою системи EasyPay, платіж від 29 травня 2025 року № 1614582789 та 16 червня 2025 року № 1624677819, на платіжну карту НОМЕР_1 .
З метою до судового врегулювання спору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачу направив письмову вимогу від 28.10.2025 року з вимогою сплатити заборгованість за договором № 1557-5583 від 29.05.2025 у розмірі 57279,12 грн., протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги.
З розрахунку заборгованості за договором № 1557-5583 від 29.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 не виконала умови взятих на себе зобов'язань, не погашала позику, внаслідок чого станом на 21.10.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 57279 грн. 12 коп., з яких: 20000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 25634 грн. 80 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 10000 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦПК України; 1644 грн. 32 коп. - заборгованість за комісією.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання недопустима.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договори є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідач ОСОБА_1 ознайомилась з наданою в договорах інформацією, що засвідчила електронним підписом, вибрала та погодилась з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклала кредитні договори підписавши їх особистим електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Тобто таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
Суд звертає увагу, що будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі та додатковій угоді надійшли в розпорядження відповідачки на належну їй банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту відповідачкою суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1557-5583 від 29.05.2025, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Відповідно до п. 4.10 Договору строк кредитування, строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів (до 24.03.2026 року). Договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань.
Відповідно п. 2.7 Додаткової угоди продовжено строк кредитування на 18 днів, встановивши, що загальний строк кредитування за Договором становить 318 календарних днів.
При цьому, як вбачається з письмової вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 28 жовтня 2025 року пред'явив відповідачу ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості за договором № 1557-5583 від 29.05.2025 у розмірі 57279,12 грн., протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після пред'явлення вимоги до відповідача заборгованість по процентам не нараховувалась.
Таким чином, доводи відповідача стосовного того, що позивачем нараховано проценти поза межами строку дії договору суд не приймає до уваги, оскільки позивачем пред'явлено до відповідача вимогу 28 жовтня 2025 року, тому у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 28 жовтня 2025 року включно.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що нарахована сума відсотків є несправедливою та такою, що створює істотний дисбаланс прав споживача на підставі ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.
За змістом частини 1,2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.
Такий висновок підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем розраховано проценти у розмірі 25634,80 грн. у повній відповідності до умов укладеного кредитного договору, й правові підстави для зменшення такого розміру відсутні.
Щодо нарахування процентів за ст. 625 ЦПК України у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.
Договір містить розділ 8, яким визначені наслідки прострочення виконання боржником, зокрема шляхом нарахування коштів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, штрафу (п.8.2).
При цьому, слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином суд, вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦПК України у розмірі 10000 грн. не підлягаю задоволенню, оскільки вони нараховані позивачем в період дії воєнного стану.
Суд звертає увагу, що доводи відповідача щодо незаконного нарахування пені не приймаються судом до уваги, оскільки питання про стягнення такої суми не входить до позовних вимог.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за комісією у розмірі 1644,32 грн.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1557-5583 від 29.05.2025 у загальному розмірі 47279 грн. 12 коп.
Вирішуючи клопотання відповідача щодо розстрочення судового рішення суд виходить із наступного.
Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України вбачається, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Крім того, ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов'язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Сама по собі наявність у ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та отримання нею лише пенсії по інвалідності, за відсутності у суду інших доказів, які б підтверджували витрати на лікування, відсутність рухомого чи нерухомого майна, відсутність інших доходів, не може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, відповідач, посилаючись на свій незадовільний матеріальний стан, не надала суду належних та допустимих доказів, зокрема відсутності у неї майна чи інших доходів, тобто не довела суду реальної неможливості виконання нею судового рішення.
Суд також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Крім того, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не позбавлена можливості завернутись до суду з відповідною обґрунтованою заявою про розстрочення виконання рішення суду на стадії його виконання.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Доводи відповідачки щодо витрат на професійну правничу допомогу суд не приймає до уваги, оскільки позивач у позовній заяві не порушував питання про їх стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1999,45 грн. (82,54%*2422,40).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 516-517, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 627-629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407), заборгованість за кредитним договором № 1557-5583 від 29 травня 2025 року в сумі 47279 (сорок сім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 12 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 45 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського міськрайонного
суду Донецької області С.Г. Пронін